Поліфункціональність мистецтва в соціумі

Образотворчої діяльності

Як основа проектування інтегрованої педагогічної технології

Мистецтво виконує в соціумі різні функції (від лат. — functio, виконання, здійснення). Осмислення функцій мистецтва є наступним кроком у професійній підготовці вихователя дітей дошкільного віку. Розуміння педагогом функціональної природи мистецтва зумовлює можливість проектування інтегрованої педагогічної технології зображу вальної діяльності дошкільнят на науковій основі, оскільки дає змогу визначити особистісно-розвивальний потенціал мистецтва для становлення особистості в період дошкілля і створення психолого-педагогічних умов для розвитку зображувальної діяльності до рівня образотворчої. Саме в образотворчій діяльності дитина отримує можливість розвитку усіх сфер особистості та елементів творчого підходу до життя, гармонізації стосунків «Я-соціум». Ідеться про розвиток соціально-комунікативної, інтелектуальної, емоційно-мотиваційної, креативно-діяльнісної та інших сфер особистості.

«Прийшовши у Світ, дитина існує у трьох основних вимірах — фізичному, емоційно-чуттєвому та розумовому. Саме в них вона і виявляє себе в житті: у фізичному — вчинками, діями; у почуттєвому — душевними порухами, бажаннями; у розумовому — думками, судженнями. Отже, процеси виховання і навчання мають апелювати до всіх означених аспектів розвитку особистості одночасно. Забезпечити сучасній дитині належний освітній рівень — означає залучити її до діяння (цінностей Творчості), переживання (цінностей Любові), осягнення (цінностей Істини, розуміння). Життєво компетентною, життєпридатною можна вважати лише таку ди­тину, яка не тільки має належні знання, а й усвідомлює їхній сенс, прагне реально їх використати, радіє здобутому результату, діє доцільно і з корис­тю для себе та інших» [Коментарю Базового компонента дошкільної осві­ти в Україні: Наук.-метод. посіб. / Наук. ред. О. Л. Кононко. — К., 2003. — С 5-6].

З огляду на це спробуйте осмислити можливість такої організації образо­творчої діяльності, яка забезпечувала б не лише розвиток зображувальних нави­чок і творчих здібностей, а й комплексно-особистісний розвиток, становлення цілісної, гармонійної особистості, створення дитиною власної «картини світу» та усвідомлення цінності свого існування в цьому світі.

Звернемося до функцій мистецтва в соціумі.

Суспільно-перетворювальна функція. Мистецтво залучає людей у спря­мовану діяльність. Процес творчості в мистецтві передбачає певне пере­творення вражень, фактів дійсності за допомогою уяви. Автор опрацьовує життєвий матеріал і перетворює його в образи. Художник будує нову ре­альність — художній світ. Створення скульптури, картини, поеми, сим­фонії супроводжується обробкою та перетворенням матеріалу: каменю, фарб, слова, звуку. Мистецтво є дією, творінням художнього світу, пере­творенням реального світу відповідно до ідеалів художника.

Гедоністична функція. Мистецтво дає людям розвагу, насолоду. Воно є сферою свободи. Свобода і майстерність дають насолоду, захоплюють чу­дом творчого пізнання й освоєння світу. У творі мистецтва досконала ху­дожня форма перебуває в гармонії зі змістом, художня реальність упоряд­кована за законами краси. Реципієнт відчуває радість залучення до твор­чості, натхнення, що дає змогу відчувати «співдумку», викликає співчут­тя, співпереживання. У художній творчості присутній елемент гри. Художня творчість дає людям радість і можливість осягання краси.

Гедоністична функція мистецтва сприяє розумінню ідеї самоцінності особистості, виходить з цієї ідеї і здійснює її, дарує людині радість відчуття естетичної насолоди. Самоцінність особистості є суттєвою стороною глибинної соціалізації людини, чинником розвитку ЇЇ творчої соціальної активності.

Естетична функція. Мета мистецтва — збуджувати емоційно-чуттєву сферу особистості, надихати, очищувати й ушляхетнювати людину. Мис­тецтво сприяє формуванню творчого духу і ціннісних орієнтацій, передає людям відчуття естетичної значущості світу, даючи ціннісні орієнтації в ньому; пробуджує в них художників, спонукає до сприймання й освоєння світу за законами краси; будує ціннісну свідомість людини, навчає образ­ного бачення життя.

Увесь світ постає як естетично значущий перед художньо-цивілізова­ною свідомістю. Природа, предметний світ, людина і Всесвіт набувають естетичної цінності та поетичності.

Естетична функція мистецтва реалізується у розвитку естетичного сприймання довкілля та в художньо-естетичній діяльності. Вона дає змо­гу формувати естетичні цінності особистості, чим сприяє розвиткові ціннісної орієнтації людини у світі. Естетичні цінності починають функ­ціонувати за умов взаємозв'язку між освоєнням, присвоєнням і створен­ням краси.

Сугестивна функція. Мистецтво виступає як сугестія, вплив на підсвідомість, навіювання інших думок і почуттів. Сприймання твору мистецтва зачаровує і причаровує людину. Сугестивна функція в напру­жені періоди історії відіграє велику, навіть провідну роль у загальній сис­темі функцій мистецтва. її можна розуміти як близьку до виховної функції, але вона не збігається з нею.

Виховна функція. Виконуючи названу функцію, мистецтво виступає як катарсис (очищення). Мистецтво комплексно впливає на людину і фор­мує цілісну особистість. Ефект «очищення» досягається завдяки «пережи­ванню почуттів». Катарсис — естетичне переживання, яке дає змогу осо­бистості відкрити для себе міру і гармонію в соціумі й культурі (катарсична функція).

Компенсаторна функція. Мистецтво власною гармонією впливає на внут­рішню гармонію особистості і сприяє збереженню та відновленню психіч­ної рівноваги. Сприймання художнього твору викликає психічний афект. Характер цього афекту залежить від характеру твору; від типу, життєвого досвіду, культурного рівня і духовного стану особистості.

Катарсична (очищуюча) і компенсаторна (духовно-гармонізуюча) функції виступають важливими аспектами виховного впливу мистецтва на особистість. Треба зазначити, що вплив мистецтва не має нічого спільно­го з дидактичним моралізуванням, повчанням, напученням. Мистецтво впливає на особистість через естетичний ідеал, який виявляє себе як у позитивних, так і в негативних образах.

Досвід світосприймання і ставлення до світу, який транслює мистецт­во, примножує і збагачує реальний життєвий досвід особистості, допома­гає людині виробити власні установки та ціннісні реакції відносно типо­логічних життєвих обставин.

Соціальна функція розкриває зв'язок мистецтва і соціуму, символізує зв'язок процесів пізнання, ціннісних орієнтацій, творчості, духовного становлення: усвідомлення довкілля, успадкування духовних цінностей, по­треби в удосконаленні. Вона містить вказівки щодо впливу на суспільну свідомість, духовний світ, соціальну активність особистості, художній досвід якої рівномірно поєднує споживання і створення художніх ціннос­тей, тобто самостійну самодіяльну творчість.

Інформаційна і комунікативна функції. Мистецтво є знаковою системою, що містить інформацію, специфічний канал зв'язку. Сприймання твору мистецтва відбувається за законами спілкування. Мистецтво є формою та способом людського спілкування, зустріч за типом «Я — Ти». Художнє спілкування є здійсненням інтелектуально-емоційного творчого зв'язку автора та реципієнта. У художньому спілкуванні виокремлюють кілька видів стосунків: автор-дійсність, автор-реципієнт, автор—творчий процес; реципієнт-автор, реципієнт-дійсність та інші. Усі види стосунків реалізу­ються через творчий процес втілення задуму художником, художнього сприймання, розкодування знакової системи кожного виду мистецтва, розуміння, усвідомлення смислу, цінності твору, взаємодії художника і гля­дача. Яким чином реалізувати інформаційно-комунікативну функцію, щоб повністю вичерпати її потенціал, це вже завдання педагога.

Пізнавально-евристична функція. Мистецтво виступає як знання і про­світа, воно опановує багатство предметно-чуттєвого світу, розкриває його естетичне різноманіття, відкриває нове у відомому, у звичайному—незви­чайне; формує чуттєвість людини, бачення світу, вчить насолоджуватися красою кольорів та форм. Евристичний ефект мистецтва безпосередньо пов'язаний із соціальною активністю людини, орієнтованою на наближен­ня в діяльності до певного естетичного ідеалу.

Мистецтво своєрідними засобами збагачує індивідуальний досвід, за­лучає особистість до пізнання світу художніх образів і самопізнання. При цьому мистецтво не розчиняє особистість у багатьох інших життях, а до­помагає визначитися, винайти себе як неповторну індивідуальність. Воно підказує способи, які уможливлюють динамізм «Я», збільшують рівень самосвідомості, уміння прогнозувати власне світобачення і моральний вибір у тій чи тій ситуації.

Через аналіз функцій мистецтва в соціумі доходимо висновку, що мис­тецтво поліфункціональне: воно пізнає, вивчає, виховує, розважає, оздо­ровлює, відновлює, розповідає, інформує, об'єднує людей навколо себе, спонукає до творчості. Найвища ціль мистецтва — соціалізація особис­тості і ствердження її самоцінності.

Завдяки поліфункціональності та цілісності мистецтво досягає різних структур особистості (сприймання, мислення, емоції та ін.), створює ефект впливу і додавання новоутворень, які представляють гармонійно-цілісну єдність: творчість—духовність—естетична культура—освіченість.

Дата добавления: 2014-01-11