Причини, характер, рушійні сили визвольної війни. Б. Хмельницький

Події 1654—1657 рр. Смерть Б. Хмельницького.

Переяславська рада. Березневі статті 1654 р.

Військові дії 1649—1653 рр. Зборівський мирний договір.

Початок бойових дій та перші перемоги Б. Хмельницького.

Причини, характер, рушійні сили визвольної війни. Б. Хмельницький.

План.

Визвольна війна українського народу середини XVII ст.

Лекція 7, 8

Різке загострення соціально-економічних суперечностей в Україні, посилення національного, релігійного гніту на­прикінці 40-х рр. XVII ст. привели до великого народного повстання. Повстанням 1648 р., що невдовзі переросло в народну революцію, починається національно-визвольна війна українського народу 1648—1667 рр. Головні політичні, соціально-економічні, національні та релігійні причини народного повстання можна визначити двома чинниками: український народ не мав свободи власної держави. Якщо ж конкретизувати вищезгадане, то причини народного повстання 1648 р. полягають ось у чому:

1) невдоволення своїм становищем козаків-«виписчиків», яких повертали в кріпосних селян і слуг; 2) несправедливість і гніт переживало реєстрове козацтво під управлінням польської шляхти, яка була в ролі старшини; 3) невдоволення селян втратою своїх прав на землю, самоуправління, саму свободу; 4) утиски православної віри та поширення унії і католицизму в Україні. І нарешті, 5) польська колонізація загрожувала винищенням української народності, що було великою на­ціональною небезпекою.

У національно-визвольній боротьбі брали участь майже всі верстви українського суспільства. Головними рушійними силами виступили козацтво і селянство. На боротьбу піднялися запорозьке козацтво, козацька старшина, міське і населення, значна частина української шляхти й православного духовенства.

Очолив національно-визвольну боротьбу українського народу видатний військовий і політичний діяч, будівничий Української Козацької держави Богдан (Зиновій) Хмельни­цький. Він, за останніми даними, народився 27 грудня 1595 р. в родині українського шляхтича Михайла Хмельни­цького. Невідомо точно, де народився Богдан Хмельницький.

Найбільше заслуговують на довір'я два припущення: пер­ше — що рід Хмельницьких походив з Галичини, друге — що з Переяславщини.

Михайло Хмельницький, батько Богдана, служив у коронного гетьмана Жолкевського на Львівщині, в Жовкві, згодом у його зятя Яна Даниловича і переїхав з ним, коли того призначили Чигиринським старостою. Тут він і дістав від старости Даниловича маєток — хутір Суботів біля Чи­гирина. Можливо, що під час служби М. Смедьницького в Жовкві й народився син Богдан.

Щодо зв'язків з Переяславом, то Богдан Хмельницький мав там власний дім, був одружений з переяславською меш­канкою Ганною Сомківною, утримумав до хрещення май­бутнього гетьмана Павла Тетерю. У 1649 р. гетьман приймав у Переяславі польських послів, а в 1654 р. проводив раду з московськими послами.

Обдарований природним розумом, Б. Хмельницький був досить освіченою людиною, вільно володів польською, ла­тинською, турецькою та французькою мовами. З молодих літ служив у війську, та й, врешті, все життя провів у війнах і походах. У великій битві турків із поляками під Цецорою у 1620 р., де загинув його батько, Богдан потрапив у полон. Провівши в неволі два роки, повернувся до Суботова і запи­сався до реєстрового козацтва. У 1625 р., водив козацьку флотилію на Чорне море, захопив та пустив на дно чимало турецьких суден, посіяв паніку аж до передмістя Констан­тинополя. Під час війни Польщі з Москвою Б. Хмельниць­кий разом з козаками бився на боці поляків, став особисто відомий королю і в 16315 р. з його рук отримав почесну шаблю. У війні Франції з Іспанією (1644—1646) за добру плату французького уряду Хмельницький з більш як 2-тисячним загоном козаків брав участь в облозі Дюнкерка. Уже тоді посол де Брежі писав кардиналові Мазаріні, що козаки мають уже здібного полководця — Хмельницького.

Б. Хмельницький користувався пошаною при дворі поль­ського короля Владислава IV. У 1638 р. отримав посаду Українські землі в добу козацько-гетьманської держави писаря Війська Запорозького, згодом став сотником Чиги­ринського козацького полку, у 1646 р. брав участь у складі козацького посольства в переговорах з королем щодо ту­рецької війни.

Під час переговорів у Варшаві козацька старшина отримала королівський універсал про поліпшення становища реєстрового козацтва. Проте польські магнати і шляхта зірвали королівські плани і з ще більшою ненавистю почали знищувати права та вольності козаків. Тяжких пере­слідувань довелося зазнати і Хмельницькому. Чигирин­ський підстароста Чаплинський вчинив насильство над його сім'єю, пограбував хутір Суботів. Численні скарги Богдана виявилися марними, і, нарешті, польські власті заарештували його самого. На щастя, його приятель, полковник Кричевський випустив Хмельницького на волю. У кінці 1647 р. Хмельницький з невеликим загоном козаків утік на Запорозьку Січ почав організовувати антипольське повстання.

За короткий час Б. Хмельницький здобув підтримку за­порожців, вигнав із Січі польську залогу, перетворив Запо­рожжя на центр визвольного руху всього українського на­роду. Тут збиралися військові сили, зосереджувалися військові запаси, потрібні для наступальних операцій, тут перебував центр повстанців.

Щоб забезпечити собі міцний тил і отримати допомогу кіннотою, Хмельницький уклав угоду з кримським ханом про спільні військові дії проти шляхетської Польщі.

Дата добавления: 2014-01-11