Міграція населення

Окрім природного руху одним із важливих чинників, які зумов­люють зміну чисельності населення країни та впливають на його пе­рерозподіл по регіонах та населених пунктах, є механічне пере­міщення людей, або міграція. Міграція — це переміщення людей із зміною місця проживання. Міграції мають різну спрямованість, тривалість, інтенсивність залежно від багатьох чинників та причин. За причинами міграції можуть бути соціально-економічні або тру­дові, екологічні, релігійні, політичні, сімейно-побутові. За напрям­ками переміщення людей міграції поділяються на міждержавні та міжрегіональні. Міждержавні міграції, що спрямовані за межі країни, називаються еміграцією, а протилежного напрямку — імміграцією.

Міграції можуть за термінами бути постійними або сезонними, за формами переміщення — добровільними чи примусовими, за формами організації — організованими або стихійними.

За сучасними статистичними даними можна лише в загальних рисах відтворити обсяги внутрішньодержавної міграції, оцінити її наслідки для економічного розвитку України. Аналіз статистичних даних дає підстави говорити про те, що в державі постійно змен­шується чисельність населення внаслідок міграційного відтоку, проте в останні роки ситуація дещо стабілізувалась. Як­що в 1990 р. коефіцієнт чистої міграції становив +1,5%, в 1995 р. — -1,8%, в 1998 р. — -1,9%, то в 2002 р. — -0,5%, а у 2009 р. - +0,3%.

Рівень міграції населення залежить від регіональних особливос­тей. Так, тільки Одеська область має, хоч і незначне, проте ще пози­тивне сальдо міграції, а всі інші області втрачають населення й тру­дові ресурси (як і вся Україна) на користь інших держав світу. Причини цього різні, їх не можна зводити тільки до погіршення еко­номічного стану в Україні. В міграційному процесі держави багато важать свобода пересування, наявність відповідних занять тощо. Проте, звичайно, зростання міграційної рухомості населення Украї­ни більше спричинене економічними, ніж; будь-якими іншими чин­никами (політичними, національними, релігійними тощо). Перебу­дова економіки України призвела до великих змін у житті держави: політична і фінансова нестабільність, значний спад виробництва, банкрутство й закриття багатьох підприємств. Це, у свою чергу, викликало повальне вивільнення працівників, зниження рівня за­робітної плати, затримку з її виплатою і, як наслідок, зниження рівня життя населення в цілому.

Внаслідок неврегульованості відносин України з більшістю кра­їн у сфері трудової міграції вона стає джерелом виходу нелегальних працівників-мігрантів. Виїжджаючи за кордон у туристичні подо­рожі, багато людей залишаються на роботу (на невизначений період часу). Найбільше таких мігрантів в Італії, Португалії, Греції, Чехії, Іспанії, Великій Британії, на Кіпрі, в Ізраїлі, США, Німеччині, Поль­щі. Серед країн СНД найбільше працевлаштованих укра­їнських мігрантів у Росії, щодо інших країн СНД обсяги міграції не тільки не зростають, а, навпаки, скорочуються. За неофіційними даними, за кордоном проживають 5-7 млн українців (20-25 % пра­цездатного населення держави).

Наведені цифри ілюструють втрату молодою українською дер­жавою трудового потенціалу, що особливо важливо для розвитку її економіки. Зрозуміло, що в економічно розвинені країни мігрує найпотужніший, найякісніший (фізично й інтелектуально) трудовий потенціал нації. Більшість мігрантів — це економічно активне на­селення та населення молодих вікових груп, що мають середню спеціальну та вищу освіту.

Внаслідок поглиблення економічної кризи в Україні значно змен­шилися обсяги внутрішньої міграції населення, тобто між регіонами, областями, населеними пунктами. Так, за офіційною статистикою, в 2002 р. міжрегіональна міграція становила 267448 осіб.

За тривалістю переміщення населення виділяють безповоротну і тимчасову міграції. Тимчасові міграції включають сезонні та ма­ятникові переміщення.

Сезонні міграції населення — це тимчасове (сезонне) його пе­реміщення. Вони бувають внутрішньо- та міждержавними, а також економічними (забезпечення робочою силою певних галузей госпо­дарства на період сезонного збільшення робіт) та соціально-куль­турними (поїздки на навчання, лікування, відпочинок, туризм).

Значних розмірів в останні десятиріччя набули маятникові трудові поїздки населення («маятникові міграції»), тобто регулярне переміщення населення з одного населеного пункту в інший на ро­боту або навчання без зміни місця проживання.

Основною причиною зростання кількості людей, які працювали за межами свого населеного пункту, був посилений промисловий розвиток міст. Цьому сприяли також недостатній вибір професій на селі, низький рівень механізації виробництва, широке використан­ня ручної праці в сільському господарстві та ін.

Скорочення діяльності, зменшення потужності, ліквідація та перепрофілювання багатьох підприємств і установ, де були зайняті «маятникові мігранти», а також зменшення кількості рейсів авто­бусів та приміських поїздів, подорожчання транспортних послуг, зменшення (а здебільшого невиплата) зарплати — всі ці та інші при­чини зумовили різке скорочення кількості таких мігрантів. Багато з них стали безробітними, дехто знайшов собі роботу у місці прожи­вання або включився в сезонні міграції за межі області чи держави.

Дата добавления: 2014-01-11