Національне багатство, його сутність та структура

Національне багатство безпосередньо пов’язане з виробництвом національного продукту і його відтворенням. Воно зростає і збільшується насамперед за рахунок національного продукту, який відтворюється на розширеній основі.

Національне багатство — це сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію. Іншими словами, національне багатство − це все те, чим володіє країна сьогодні − все матеріальне багатство суспільства. Таке тлумачення національного багатства надається в сучасній економічній літературі та статистиці. Але дискусії щодо визначення сутності національного багатства та його структури тривають.

Сучасна економічна теорія все частіше критикує тезу про матеріальний зміст багатства і висловлюється за його уточнення і доповнення новими елементами. Це пов’язане з тим, що в наш час у розвинутих країнах відбувається посилення гуманістичних тенденцій у теорії і практиці господарювання. Розвиток суспільства розглядається в єдності матеріальних, духовних, етнічних і культурних цінностей.

Якщо раніше розвиток країни визначався ступенем нарощування матеріально-речових обсягів виробництва, то на сучасному етапі вирішальне значення мають ефективні якісні перетворення і структурні зрушення в економіці. Можливість цих зрушень визначається в значно більшій мірі, ніж раніше, станом нематеріальних форм багатства і сфер, які забезпечують розвиток людини. Тому особливої актуальності в сучасних умовах набувають дослідження формування і розвитку нематеріальних форм багатства, пов’язаних з людиною.

Нематеріальне багатство суспільства − це ті його елементи, що перш за все визначають якість робочої сили − науково-технічний, освітній, культурний потенціал.

Таким чином, у широкому розумінні національне багатство включає в себе як матеріальне, так і нематеріальне багатство країни.

Основними елементами матеріальної форми національного багатства є: виробничий капітал, у структурі якого виділяють основний і оборотний капітал; основний капітал сфери нематеріального виробництва (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об’єкти, житлові будинки); резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного капіталу); майно домашніх гос­подарств (індивідуальне житло, засоби праці і предмети тривалого використання − автомобілі, меблі, побутова техніка тощо), а також запаси і резерви споживчих благ. До складу національного багатства відносять і природні ресурси країни, які залучені до господарського обороту (земля, надра, вода, ліси, атмосфера, клімат). Корисні копалини, які лише розвідані, або потенційні, до складу національного багатства не входять.

Розрізняють відтворювані і невідтворювані природні ресурси. Так, існують природні ресурси, які не створені працею (наприклад, ліс), але можуть бути відтворені. У той же час деякі види природних ресурсів (природні копалини) у своїй основній частині не відтворювані.

Основними елементами нематеріальної форми національного багатства є духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, досягнення науково-тех­нічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та ін.).

Якщо країна втрачає своє інтелектуальне багатство внаслідок еміграції провідних учених і спеціалістів, як це нині спостерігається в Україні та в інших країнах СНД, вона безповоротно втрачає певну частину ВВП, а отже, і можливості в нагромаджені більшого національного багатства. Те саме спостерігатиметься і при зниженні інтелектуального рівня нації, а саме: у разі погіршання якості навчання, скорочення асигнувань на науку та освіту тощо.

Сьогодні частка бюджетного фінансування української науки не перевищує 0,4 % ВВП при нормативі 1,7 % ВВП. Щорічне фінансування освіти фактично становить 5 % ВВП при нормативі у 10 % ВВП. Державне фінансування освіти і науки є недостатнім. Кошти, що виділяються з бюджету на освіту удвічі, а на науку в чотири рази менші, ніж це передбачено законодавством. Такий стан з фінансуванням науки і освіти в країні безперечно свідчить про втрату частки ВВП і національного багатства.

В сучасних умовах національне багатство включає в себе матеріальне і нематеріальне багатство, а також природні ресурси, залучені до господарського обороту. Масштаби, структура та якісний рівень національного багатства не залишаються незмінними. У процесі відтворення воно не тільки постійно зростає, а й безперервно оновлюється. Тому для нарощування національного багатства особливого значення набуває раціональне використання виробничого потенціалу, від якого залежать темпи зростання валового внутрішнього продукту і відповідно добробуту нації, фізичний і духовний стан людини.

Важливу роль у зростанні національного багатства відіграють природні ресурси. Винищення природних багатств України: найкращих у світі чорноземів, що відводилися під водойми, рудники, заводи, забруднення атмосфери, землі і вод шкідливими відходами виробництва, бездумне вирубування лісів і осушення боліт, ряд економічних катастроф типу аварії на Чорнобильській АЕС – призвели до втрати значної частини національного багатства, якою вже ніколи не скористаються наступні покоління. Таким є взаємозв’язок між духовним і інтелектуальним та матеріальним багатством нації.

В останні роки отримала подальший розвиток розширювальна трактовка структури національного багатства. Дослідження в цьому напрямі веде Всесвітній банк. Його спеціалістами розробляються методологія дослідження і методи кількісного виміру елементів національного багатства.

В 1995 р. Всесвітній банк вперше опублікував експериментальні оцінки національного багатства в 192 країнах світу. За методологією Всесвітнього банку до складу національного багатства були включені фізичний капітал, природні ресурси та людський капітал. За оцінками банку частка фізичного капіталу дорівнює в середньому 16 % від загального обсягу багатства. Більш вагоме значення має людський капітал, що становить 64 %, а природні ресурси − 20%.

Аналогічні дослідження з оцінки національного багатства були проведені і Російською Академією Наук (РАН). Дослідження показали, що 50 % національного багатства Росії припадає на людський капітал, а 40 % − на природні ресурси. Лише 10 % національного багатства становить фізичний капітал, що менше, ніж в розвинених країнах світу. Хоча ці оцінки національного багатства є недосконалими (багато умовностей і неточностей), проте вони дозволяють визначити потенційні можливості розвитку країни.

Величина національного багатства, як правило, зростає в нормальних мирних умовах і зменшується під час війн, смут, потрясінь. Під час Другої світової війни СРСР втратив третину національного багатства. Зменшується обсяг національного багатства і в умовах економічної кризи, яка поглиблюється в Україні. Статис­тика національного багатства потребує його спеціального аналізу щодо обсягу, структури, динаміки національного багатства. Але, на жаль, статистичні щорічники не дають поки що належної інформації.

Національне багатство виступає як важливий показник економічної могутності країни та джерело її соціально-економічного прогресу.

Термінологічний словник

Валовий внутрішній продукт (ВВП) − сукупна вартість кін­цевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни, незалежно від національної належності підприємств.

Валовий суспільний продукт (ВСП) − сукупність усіх матеріаль­них благ і послуг, створених у суспільному виробництві, як правило, за рік.

Валовий національний дохід (ВНД) – ВВП +/− сальдо первинних доходів, що виплачені чи одержані резидентами інших країн.

Відтворення − постійне відновлення та повторення процесу вироб­ництва.

Гранична схильність до споживання – величина додаткового споживання, яку спричиняє одна додаткова гривня доходу.

Заощадження – частина доходу, що не споживається.

Національне багатство − сукупність матеріальних благ, створених працею людей за весь період існування країни, залучених до господарського обороту природних ресурсів і нагромаджених культурних та духовних цінностей.

Національний дохід (НД) − за сучасною методологією − ЧВП, зменшений на величину непрямих податків на бізнес.

Національні заощадження – частина національного доходу, яка не використовується на споживання і характеризує обсяг частки заощадження в суспільстві.

Номінальний ВВП − ВВП, обчислений у поточних цінах.

Просте суспільне відтворення – повторення процесу суспільного виробництва в незмінних масштабах.

Реальний ВВП − ВВП, обчислений у постійних цінах.

Розширене суспільне відтворення − відтворення суспільного виробництва, яке з року в рік повторюється у зростаючих обсягах.

Тіньова економіка − приховані господарськими та інституціональ­ними одиницями види діяльності, що офіційно не обліковуються державними органами.

Функція споживання − зв’язок між споживанням та доходами.

Функція заощадження −зв’язок між розмірами заощадження та доходу.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) − ВВП, зменшений на величину амортизаційних відрахувань.

Чистий продукт (ЧП) − за класичною методологією − новостворена вартість за рік, або національний дохід.

Контрольні запитання і навчальні завдання

1. Які існують форми сукупного продукту?

2. Чому необхідна єдина методологія системи національних рахунків (СНР)?

3. Розкрийте відмінності між валовим внутрішнім продуктом і валовим національним доходом.

4. Визначить показники чистого внутрішнього продукту і націо­нального доходу.

5. Розкрийте концепції національного доходу.

6. У чому суть відтворення? Охарактеризуйте його типи.

7. Яке відтворення характерне нині для економіки України: просте, розширене чи звужене? Обґрунтуйте свою позицію.

8. Назвіть причини зростання масштабів тіньової економіки в Україні.

9. У чому полягає необхідність структурних зрушень в економіці України?

10. У чому полягає розширювальна трактовка структури національного багатства Всесвітнього банку?

Дата добавления: 2014-01-11