Прокурорський нагляд за додержанням законів у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні

Прокурорський нагляд за додержанням законів у спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту.

Правові та організаційні підстави здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів у спеціальних приміщеннях органів внутрішніх справ.

Київ – 2010

Л Е К Ц І Я

Управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України

Кафедра нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Національної академії прокуратури України

Тема: „Прокурорський нагляд за додержанням законів у спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, органів внутрішніх справ”

(розроблено на основі Методичних рекомендацій щодо здійснення прокурорського нагляду за законністю утримання осіб, підданих адміністративному арешту, в спецприймальниках та ізоляторах тимчасового тримання. – Київ: ГПУ – 2005. – 27с., а також матеріалів виступів працівників галузевого управління Генеральної прокуратури України перед слухачами ІПКК Академії (2008-2010) – Карпенко О.А., Коваленко П.В. та Константинов В.П.)

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

Конституцією України (стаття 3) людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю Утвердження і забезпечення її прав є головним обов’язком держави. Статтею 29 Основного Закону України кожній людині гарантується право на свободу та особисту недоторканість.

Статтею 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що „нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню”.

Відповідно до пункту 4 статті 121 Конституції України нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, покладено на прокуратуру. Це положення Основного Закону також закріплено у пункті 4 частини 1 статті 5 Закону України „Про прокуратуру”, тобто здійснення такого нагляду є однією з основних, конституційних функцій прокуратури.

Стаття 44 Закону України „Про прокуратуру” визначає предмет нагляду за додержанням законів у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, органах і установах, що виконують кримінальні покарання або заходи примусового характеру, які признача­ються судом, додержання встановленого зако­нодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особа­ми в цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків.

Основними завданнями цього напряму нагляду є:

- забезпечення додержання законів про недоторканність особи, соціально-еко­номічні, політичні, особисті права і свободи громадян, гарантовані Конституцією України, захист їх честі і гідності;

- усунення порушень, пов’язаних з невідповідністю актів органів та установ, що виконують кримінальні покарання, вимогам Конституції України та чинним законам.

Наказом Генерального прокурора України від 26.12.2005 № 7гн „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян” із змінами та доповненнями, внесеними наказами від 12.02.2007 № 7 гн-2, 10.01.2009 № 7гн-3, 02.06.2010 № 7гн-4 та від 09.08.2010 № 7гн-5 встановлено, що нагляд за додержанням законів в ізоляторах тимчасового тримання, спеціальних приймальниках та інших місцях для тримання осіб, підданих адміністративному арешту, приймальниках-розподільниках для дітей здійснюється прокурорами, визначеними наказами прокурорів обласного рівня, відповідно до розташування та підпорядкування цих піднаглядних установ (п.7). Пунктом 7.1. наказувизначено, що з астосування до громадян примусових заходів, пов’язаних з обмеженням їх особистої свободи, у передбачених чинним законодавством випадках санкціонується особисто міськими, районними, міжрайонним та іншим прирівняним до них прокурорам або особами, що тимчасово виконують їх обов’язки.

При здійсненні нагляду за додержанням законів при триманні осіб, підданих адміністративному арешту, у спеціальних приймальниках (в ізоляторах тимчасового тримання - при відсутності таких установ у регіоні) прокурор повинен знати, що відповідно до ст. 32 КУпАП „Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п’ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).” Відповідно до ст.ст. 326, 327 КУпАП постанова суду про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення, відбуття арешту провадиться за правилами, встановленими законами України.

Обмеження у застосуванні такого виду стягнення передбачені статтею З КУпАП. Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп.

При проведенні перевірок необхідно враховувати, що порядок виконання адміністративного арешту визначений Кодексом України про адміністративні правопорушення (глава 32), Законом України „Про міліцію” та деталізований наказом МВС України від 18 вересня 1992 року№552, яким затверджено Положення про спеціальний приймальник, а також наказом МВС України від 20.01.2005 №60, яким затверджено Інструкцію „Про роботу ізоляторів тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб”.

Відповідно до цих нормативних актів особи, піддані адміністративному стягненню у виді арешту, тримаються під вартою у місцях, визначених органами внутрішніх справ, в спеціальних приймальниках, а при їх відсутності - у спеціально відведених камерах ізоляторів тимчасового тримання (ІТТ). Водночас мають місце окремі факти, коли особи, піддані адміністративному арешту, тримаються у кімнатах для доставлених чергових частин міськрайвідділів міліції, що е грубим порушенням закону та прав громадян (ст. 263 КУпАП).

Під час перевірки прокурор з’ясовує:

- наявність законних підстав тримання осіб, обґрунтованість застосування до них адміністративного арешту та звільнення;

- додержання процесуальних норм закону при виконанні постанов про застосування арешту;

- додержання правил відбування адміністративного арешту та забезпечення адміністрацією спецприймальника (ІТТ) належних умов тримання арештованих;

- відповідність умов залучення арештованих до праці вимогам нормативно-правових актів.

Слід мати на увазі, що підставою поміщення і тримання особи у спеціальному приймальнику (камерах ІТТ) є постанова суду про застосування адміністративного арешту, тому, насамперед, перевіряється наявність у справі особи копії постанови про застосування до неї адміністративного арешту, завіреної печаткою суду, який її виніс.

Для встановлення фактів незаконного застосування адміністративного арешту, як засобу тримання в умовах ізоляції осіб, що перевіряються на причетність до вчинення злочину, необхідно при обході камер опитати арештованих та з’ясувати, чи мало місце адмінправопорушення, чи відповідають обставини, за яких воно вчинено, наведеним у постанові, фактичній події. Факти неврахування строку з дати затримання у строк відбуття адмінарешту можливо встановити з копій постанови суду, протоколу про адміністративне затримання, записів у журналі обліку осіб, які тримаються в установі.

Перевіряючи особові справи слід мати на увазі, що така справа заводиться на кожного адмінарештованого, до якої долучаються завірена печаткою суду копія постанови суду про застосування адміністративного арешту, підписану адмінарештованим, документ, що посвідчує особу арештованого, протокол особистого огляду та вилучення речей і документів. Як правило, до справи долучаються копії протоколів про адміністративне затримання, у яких містяться дані щодо проведення особистого огляду, вилучення речей і цінностей. Якщо особу направлялось до медичного закладу у матеріалах особової справи повинні бути медичний висновок з копією такого направлення.

Оригінал протоколу про адміністративне затримання особи не долучається до цієї справі, оскільки підшивається до справи про адміністративне правопорушення, яка знаходиться у суді.

Слід звертати увагу на додержання порядку та підстав звільнення осіб, підданих адміністративному арешту, із спецпрймальника, чи додержуються вимоги закону про те, що єдиною підставою звільнення є лише відбуття строку адміністративного арешту, встановленого постановою суду. Відповідно до ст. 327 КУпАП до строку адміністративного арешту зараховується строк адміністративного затримання. Перевіряти, чи повертаються у повному обсязі під розписку особам всі вилучені у них при поміщенні в спецприймальник цінності, речи і документи, за винятком тих, які вони зберігали незаконно.

На практиці виявляються порушення вимог ст. 298 КУпАП, коли за запитами працівників міліції адмінарештовані переводяться із спецприймальника до закінчення визначеного постановою суду строку для подальшого відбування адміністративного арешту в райвідділі міліції. У таких випадках нерідко арештовані не відбувають стягнення, оскільки з їх участю фактично проводять оперативно-розшукові заходи або слідчі дії, а окремі особи взагалі до райвідділу не доставляються.

Тому необхідно звіряти дані про звільнення (переведення) адмінарештованих за особовими справами, із записами у журналах обліку про переведення адміністративно-арештованих з спецприймальника в ІТТ, та книгами обліку доставлених відповідного райвідділу міліції. У першу чергу, слід опитати усіх осіб про наявність скарг на безпідставне поміщення до спецприймальника (ІТТ), у випадку розбіжностей - свідків, які були присутні при затриманні, інших осіб, на яких посилаються арештовані, працівників міліції, які їх затримали. За необхідності - оглянути документи (журнали обліку доставлених, затриманих, матеріали кримінальних справ, якщо з арештованим проводились слідчі дії чи відбирались пояснення тощо).

Мають місце факти коли особу направляють для лікування у стаціонар медичного закладу, але прокурора і суддю, а також близьких родичів негайно про це не повідомляють. Часто ці особи залишаються без контролю і після одужання або з інших підстав самовільно залишають медичний заклад. Адміністрація повинна вжиті заходів до поміщення цих осіб у приймальник, якщо не поступить рішення суду щодо скасування постанови про застосування адміністративного арешту, але часто обмежується направленням листів до райвідділлів міліції за місцем проживання таких громадян з проханням затримати їх для подальшого відбування адмінарешту.

При перевірці додержання порядку та умов тримання адмінарештованих необхідно з'ясовувати:

- забезпечення арештованого належно обладнаним індивідуальним спальним місцем, встановленою нормою площі на ода особу, інших санітарно-гігієнічних норм і правил, встановлених законодавством;

- роздільне тримання арештованих протилежної статі, ізоляції хворих на активну форму туберкульозу, СНІД, венеричні та інші інфекційні хвороби;

- забезпечення належним харчуванням;

- законність застосування заходів примусового характеру (п.3.10 Положення);

- вжиття заходів щодо стягнення збитків, які своїми діями завдали арештовані;

- виконання положень закону щодо трудового використання осіб, підданих адміністративному арешту. (При цьому слід мати на увазі, що ст. 328 КУпАП передбачає можливість використання на фізичних роботах лише осіб, які піддані адміністративному арешту за правопорушення, передбачені ст.ст. 44, 173, ч.3 ст. 178, ст. 185,185-1 та ч. 1 ст. 185-3 КУпАП).

- виконання вимог Закону України „Про звернення громадян”, можливості подання заяв, скарг, додержання порядку розгляду та законність прийнятих за ними рішень. Камери спецприймальника обладнуються відповідно до вимог, ще пред’являються до камер установ попереднього ув'язнення.

Працівникам міліції, які призначаються в наряд для охорони цих осіб, зброя не видається. Відповідно до п. 3.10 Положення до адмінарештованих, які чинять опір працівникам міліції, або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим чи собі, за розпорядженням начальнику органу внутрішніх справ, спецприймальника або їх заступників, а в разі їх відсутності - чергового по приймальнику, застосовуються наручники або зв'язування на строк не більше 2-х годин. Про кожний випадок застосування цих заходів черговий доводить письмовим рапортом до відома начальника спецприймальника, в якому вказуються підстави і час їх застосування.

Перед поміщенням у камеру проводиться особистий огляд адмінарештованого. Огляд проводиться уповноваженою особою за участю понятих однієї статі з особою, яка оглядається. Слід звертати увагу на наявність у протоколах особистого огляду кількості, найменування, детального опису вилучених речей та цінностей, факт надання копії квитанцій арештованому про вилучені предмети та цінності, наявність відміток про повернення вилучених речей і цінностей у той же кількості при звільненні особи. Вилученню підлягають зброя, вибухові, отруйні речовини, гроші, цінні папери, ювелірні вироби, медикаменти, документи, продукти харчування тощо.

Оскільки практично усі адмінарештовані особи перед поміщенням у СП або ІТТ піддаються адміністративному затриманню в органах внутрішніх справ, де у них також вилучаються особисті речи і цінності, для виявлення можливих зловживань слід порівнювати записи у протоколах із записами про вилучення речей при адміністративному затриманні, які мають бути у копіях протоколів про адміністративне затримання.

У спецприймальниках повинні бути санітарні пропускники для санітарної обробки арештованих, а при їх відсутності санобробка арештованих повинна проводитися у міських (селищних) санітарних пунктах або лазнях.

Як свідчать перевірки, часто не проводиться медичний огляд арештованих, вони не забезпечуються індивідуальними спальними місцями та гарячим харчуванням, не проводиться санітарна обробка приміщень.

Забезпечення адмінарештованих гарячою їжею (три рази на день за нормами, встановленими Постановою Кабінету Міністрів України №336 від 6.06.92 "Про норми добового забезпечення продуктами харчування..."із змінами, внесеними у 2004-2009 роках) адміністрація приймальника повинна укласти договір з підприємством громадського харчування на її приготування (приблизний асортимент справ вартість денного раціону, націнка на продукти і порядок розрахування). Продукти харчування адмінарештованим видаються за відомостю.

Дата добавления: 2014-01-11