Опалубні роботи

ТЕХНОЛОГІЯ МОНОЛІТНОГО БЕТОНУ ТА ЗАЛІЗОБЕТОНУ

РОЗДІЛ 3

Охорона та безпека праці при виконанні земляних робот

Виконувати роботи можна тільки у відповідності до розроблених ПВР, технологічних карт з детальним розробленням питань безпеки праці в кокретних умовах відповідно до діючих нормативних документів після отримання дозволу на їх виконання у володарів ділянки (місцевих органів влади, дирекції підприємств) та, при необхідності, служб, експлуатуючих підземні комунікації (зв’язку, газового господарства, водо-каналізаційних служб, електромереж та ін).

Особливу увагу треба звернути на слідуючі питання.

Роботи треба виконувати відлагодженими машинами і механізмами, які за наказом закріплені за машиністами, що мають відповідну кваліфікацію.

Укоси повинні мати проектний природний ухил або відповідне кріплення, на них не повинні розміщуватися будь-які матеріали. В зоні обрушення не дозвояяеться розміщення будь-яких матеріалів, машин та механізмів. Кріплення стінок виїмок треба перевіряти щоденно перед спуском туди людей. Будь-які виїмки треба огороджувати, а в темряві освітлювати. Детально цей підрозділ треба опрацьовувати самостійно, використовуючи відповідну нормативну літературу.

Бетонні і залізобетонні монолітні конструкції мають ряд суттєвих переваг перед іншими альтернативними конструкціями тільки за умови виконання всіх операцій індустріальними методами. Тоді різко скорочуються трудовитрати, особливо найбільш трудомістких операцій, і термін виконання робіт, а переваги цих конструкцій по монолітності, довговічності, відносно низькій вартості роблять їх конкурентноздатними, а в цілому ряді випадків – найбільш ефективним видом конструкцій. Особливо ефективні конструкції із монолітного бетону і залізобетону в підземних спорудах, гідротехнічних конструкціях, резервуарах, силосах і ряді інших.

До основних операцій технології монолітного бетону і залізобетону відносять: монтаж опалубки, арматури, бетонування, розопалубка.

Опалубка виготовляється на заводах будівельної індустрії, а в ряді випадків і на машинобудівних заводах, і комплектно поставляється на будівельний майданчик. Зважаючи на велику різновидність монолітних конструкцій та умови їх влаштування, використовуються різноманітні опалубки (рис. 3.1…3.4), одна з яких в конкретних умовах використання може бути найбільш ефективною у порівнянні з іншими. Опалублювальні роботи складають біля 40% трудомісткості, 10…20% коштовності, тому вибору найбільш ефективного виду опалубки треба приділяти багато уваги.

Опалубка являє собою формообразуючу тимчасову конструкцію, яка забезпечує улаштування бетонної чи залізобетонної конструкції заданих розмірів і форми. Тому від виду, конструкції та якості опалубки в значній мірі залежить якість одержаної в ній бетонної конструкції, а також її вартість. Одним з головних вимог опалубки є її міцність, стійкість, можливість легкого збирання та розбирання. Для зниження адгезії її поверхні з бетоном використвують спеціальні змазки, які являють собою ретельно змішані нафтобітумні емульсії з різними домішками.

Класифікують опалубки за різноманітними параметрами. Головні з них: спосіб використання, одно- чи багаторазове використання.

Одноразове використання неефективне, тому така опалубка використовується рідко і тільки для унікальних споруд, як правило, її роблять незніманою із залізобетонних або металевих елементів, щоб використати її безпосередньо в конструкції.

Опалубка багаторазового використання застосовується частіше. Вона інвентарна, складається з окремих елементів – щитів, з яких легко збирається конструкція заданої форми (див. рис.3.1). Частіше це розбірно-переставна, яка після кожного використання розбирається на більші чи менші елементи і після очищення і змазування переставляється в нове місце, а там збирається знову.

Щоб зменшити трудомісткість, стараються мати щити, чи навіть блоки (об’ємні елементи) якмога більших розмірів, які краном переставляють і монтують в новому місці (див. рис.3.2). Для окремих видів споруд ефективні пересувні опалубки, які збираються один раз і в такому виді пересуваються по мірі бетонування до його закінчення. З цього виду опалубки виділяють два підвиди: ковзаюча, яка переміщується при безпосередньому контакті з бетонною сумішшю, яка ущільнюється і котюча (див. рис.3.3).

Котюча після затвердіння бетону відривається від нього, перекочується в зібраному вигляді на нове місце і там знову встановлюється в проектне положення. Ковзаюча опалубка застосовується, як правило, для бетонування високих вертикальних споруд, а котюча – протяжних горизонтальних.

По виду матеріалу застосовують опалубку дерев’яну, дерево-металеву, залізобетонну, армоцементну, синтетичну. Дерев’яна опалубка найкраща з водостійкої фанери, бо має хорошу гладку поверхню, легка в роботі, тому може забезпечити хорошу поверхню, та якість в цілому при низьких трудовитратах. Металева найбільш довговічна, але за умови хорошого догляду, головним чином, своєчасної очистки та змазки перед кожним циклом використання.

Рис. 3.1. Опалубка колон, ребристого перекриття, прогонів і стін: а ‑ опалубка колони з інвентарних елементів; б ‑ те саме, з дощок; в ‑ опалубка балки і плити ребристого перекриття; г ‑ те саме, прогону і балок; д ‑ переріз опалубки прогону; е ‑ металева опалубка колони і прогону; є ‑ міжповерхові стояки підтримувальних риштувань; ж ‑ опалубка стіни з уніфікованих щитів; 1, 21 ‑ інвентарні щити; 2 ‑ риштування; 3 ‑ короб колони; 4 ‑ хомути; 5 ‑ оголовок стояка; 6 ‑ притискні дошки; 7 ‑ підкружальні дошки; 8 ‑ кружала; 9 ‑ фризові дошки; 10 ‑ бокові щити; 11 ‑ дно короба; 12 ‑ щити опалубки плити; 13 ‑ стяжка; 14 ‑ схватка; 15, 20 ‑ стояки; 16 ‑ забетоноване перекриття; 17 ‑ лаги під стояки; 18 ‑ розшивний; 19 ‑ перекриття, що бетонується; 22 ‑ елементи кріплення

Рис. 3.2. Блок-форми та об'ємно-переставна опалубка: а ‑ жорстка нерознімна блок-форма фундаментів; б ‑ складна блок-форма з елементів дрібнощитової уніфікованої опалубки; в ‑ об'ємно-переставна опалубка; 1 ‑ опалубка східців; 2 ‑ форма підколонника; 3 ‑ монтажні петлі; 4 ‑ кронштейн для обпирання домкратів; 5 ‑ елементи кріплення; 6 ‑ схватки; 7 ‑ опалубка маяків; 8 – центральна вставка; 9 ‑ Г-подібний щит; 10 ‑ шарнірний розпалубний механізм; 11 ‑ регулювальний підкіс; 12 ‑ гвинтовий домкрат; 13 ‑ котки; 14 ‑ щит торцевої стіни; 15 ‑ риштування

Рис. 3.3. Підйомно-переставна, котюча, ковзна та пневматична опалубки: а ‑ підйомно-переставна опалубка; б ‑ горизонтально-переміщувана (котюча) опалубка для бетонування стін;
в ‑ те саме, тунелів; г ‑ ковзна опалубка, розріз; д ‑ те саме, розміщення в плані під час бетонування круглих та прямокутних споруд; е ‑ схема гідравлічного домкрата; є ‑ пневматична опалубка;
1 ‑ стіна, що бетонується; 2 ‑ щит опалубки; 3 ‑ механізм радіального переміщення; 4 ‑ робочий настил; 5 ‑ підвісні зовнішні риштування; 6 ‑ те саме, внутрішні; 7 ‑ підйомник; 8 ‑ зовнішні риштування; 9 ‑ напрямні стояки; 10 ‑ з'єднувальна балка; 11 ‑ лебідка вертикального приводу щитів опалубки; 12 ‑ вібробункер; 13 ‑ драбина; 14 ‑ привід горизонтального переміщення; 15 ‑ рейкова колія; 16 ‑ тюбінги; 17 ‑ гідроізоляція; 18 ‑ гідроциліндр; 19 ‑ гідравлічний домкрат; 20 ‑ домкратна рама; 21 ‑ домкратний стрижень; 22 ‑ отвір для вертикальних комунікацій; 23 ‑ верхній затискний пристрій; 24 ‑ пружина; 25 ‑ поршень; 26 ‑ нижній затискний пристрій; 27 ‑ захисна трубка; 28 ‑ оболонка пневмоопалубки; 29 ‑ фундамент; 30 ‑ клапан для впускання повітря; 31 ‑ те саме, для випускання; 32 ‑ арматура; 33 ‑ набризкування бетонної суміші: І... IV ‑ послідовність спорудження конструкції в пневматичній опалубці з набризкуванням бетонної суміші

Рис. 3.4. Загальний вид сучасної опалубки перекриття з використанням водостійкої фанери та роздвижних стійок

Технологія встановлення і зняття опалубки залежить від її конструкції. Вона повинна детально розроблятися в технологічній карті і затверджуватися головним інженером підрядної організіції, а при необхідності – узгоджуватися з авторами проекту.

Уніфікована розбірно-переставна опалубка влаштовується із попередньо зібраних із дрібних уніфікованих елементів ‑ плоских щитів потрібних розмірів залежно від форми конструкції, площею до 35 м². Спочатку на опорних елементах встановлюється днище. На ньому або на підготовленій основі (для фундаментів) чи раніше влаштованих перекриттів або інших елементах розмічаються осі та місцеположення бокових щитів. По одній із сторін установлюються в проектне положення бокові щити i надійно закріплюються. Потім монтується арматура та закладні деталі в проектне положення із закріпленням і забезпеченням захисного шару бетону. Після цієї операції монтується другий боковий щит і надійно закріплюється в проектному положенні. Правильність монтажу і надійного закріплення в проектному положенні опалубки і арматури ретельно перевіряється відповідальним за виконання робіт (майстром або виконробом), а також представниками авторського нагляду і замовника. Результати перевірки заносяться в акт на скриті роботи, тільки після підписання якого всіма вищеперечисленими представниками дозволяється виконувати бетонування.

Розпалублювання дозволяє тільки виконроб, а особливо відповідальних конструкцій ‑ головниий інженер підрядної організцаії після досягнення бетоном розопалублюваної міцності, як правило, не менше 70%, а для особливо відповідальних конструкцій – 100 % проектної міцності. Розпалублювання ведеться в зворотньому порядку, опорні елементи дозволяється знімати після повної перевіки набраної міцності бетону в конструкції.

Об’ємно-переставна опалубка (див. рис. 3.2,в) виготовляється під конкретне об’ємно-планувальне рішення, частіше житлових будинків. Вона являє собою складний механізм із закріпленням на жорсткій рамі за допомогою шарнірів і домкратів жорстких щитів опалубки стін, а часто – і перекриття. Після підготовки і змазки щитів блок розміром на кімнату краном установлюється на перекриття і закріплюється до нього. За допомогою домкратів шарнірно закріплені вертикальні і горизонтальні щити установлюються в проектне положення і надійно фіксуються. Після установки армокаркасів, пустото- і проємо-утворювачів краном навішуються і фіксуються в проектному положенні надвірні щити. Бетонування проводиться також після прийому правильності установки опалубки і арматури. Після набору бетоном необхідної міцності за допомогою домкратів щити опалубки відриваються від затверділого бетону. Опалубка збирається в транспортне положення. Залежно від конструкції вона або через відкритий зовнішній отвір, або отвір в перекритті краном виймається і після очистки, змазки знову установлюється в проектне положення. При використанні таких блоків продуктивність праці при установці опалубки зростає в декілька разів у порівнянні з опалубкою із дрібнощитових елементів, при високій якості за рахунок гладкої поверхні щитів і високої точності установки опалубки в проектне положення та надійного її закріплення.

Ковзаюча опалубка монтується на підготовленому нульовому циклі високих будівель та споруд (див. рис. 3.3,г,д,е). Вона являє собою жорстку просторову конструкцію розміром на всю споруду з утвореними між внутрішніми і зовнішніми щитами опалубки полостями для влаштування внутрішніх і зовнішніх стін будівлі чи споруди і надійним настилом для розташування робітників та необхідних матеріалів і оснащення. Вся конструкція опалубки через спеціальні рами закріплюється також через домкрати на домкратні стержні, які в свою чергу вставляються в бетон стін, які зводяться.

Бетонна суміш подається в полості формоутворюючої опалубки стін, ущільнюється, по мірі їх нарощування опалубка за допомогою домкратів поступово піднімається, ковзаючи по свіжозформованій бетонній суміші. На нижньому ярусі настилу робочі додатково заглажують свіжозформовану бетонну суміш, яка звільняється по мірі переміщення опалубки. Найважливішою перевагою ковзаючої опалубки є її відносно невелика матеріалоємність (висота щитів 1…1,5 метри), низькі трудовитрати на складання і демонтаж (один раз на весь період бетонування всієї споруди), її чистку і замазку. Але ця технологія потребує чіткої організації робіт без перерв (цілодобово), бо опалубка повинна переміщуватися у заданому темпі безперервно до початку схвачування свіжоукладеної бетонної суміші. Тому при змушених технологічних зупинках з будь-яких причин опалубку треба переміщувати хоча б вгору-вниз (на місці).

Дата добавления: 2014-01-11