Небезпечні представники фауни

Отруйні тварини - це тварини, у тілі яких виробляються різні отруйні для людини речовини. Отруйні тварини поділяють на пасивно та активно отруйні. Пасивно отруйні - це тварини, які не мають органів активного нападу. Це деякі комахи, молюски та риби, їхня дія виявляється при споживанні або при контакті. Активно отруйні - це тварини, що мають органи нападу: осоподібні та бджоляні комахи, скорпіони, павуки, змії, риби, медузи, актинії та ін. (СЛАЙД - 2)

Небезпечні комахи та кліщі - це тварини, які несуть небезпеку для життєдіяльності людини.

Комарі здатні переносити інфекційні хвороби, їхні укуси можуть викликати нервове збудження, лихоманку, малярію.

Ефективними методами боротьби з кліщами є дотримання правил особистої гігієни. Крім цього, одяг який використовують під час прогулянок чи походів у поле, ліс, гори тощо, повинен бути старанно застебнутим, щоб не допустити кліща до тіла. Кліщів, які вп'ялися в шкіру, обережно знімають пальцями або пінцетом, розхитуючи, намагаючись не відірвати хоботок. Відірваний хоботок видаляють, як занозу, змащуючи потім це місце йодом, спиртом.

Тісно пов’язані з житлом людини ще одні представники комах – мухи (кімнатна, цеце, осіння жигалка, сліпак).

В основі боротьби з мухами є заходи, спрямовані на благоустрій та дотримання санітарно-гігієнічних вимог проживання людини. Правильне облаштування і експлуатація необладнаних каналізацією відхожих місць; збір і зберігання харчових відходів, іншого сміття та гною; утилізація мокроти, відходів хворих людей, тварин; поховання трупів тварин і людей; використання сіток на вікнах і дверях житлових та виробничих приміщеннях; належне зберігання продуктів харчування.

Для винищення личинок мух використовують 0,2% розчин водної емульсії трихлофосу, 0,5% розчин карбофосу, 10% преоліну, сухе хлорне вапно і т. ін. Для нищення дорослих мух використовують липку стрічку, отруєні приманки, дихлофоси тощо.

Небезпечними є також деякі види перепончатокрилих (рис. 26), а саме: бджоли, оси, шершні, джмелі. При їх жаленні може виникнути місцева чи загальна реакція (СЛАЙД - 2)

Місцевою реакцією є сильний біль, жар, печія, почервоніння, набряк. Особливо набрякають губи, повіки, статеві органи, язик, гортань. Триває така реакція 1-8 діб.

Загальні реакції є токсичні та алергійні. Токсична реакція виникає, коли одночасно жалять декілька десятків чи сотень комах. При загальній токсичній реакції, крім місцевого набряку, може з'явитися кропивниця, яка супроводжується підвищенням температури, різким головним болем, рвотою, маячнею, судомами, можлива смерть.

Алергічна реакція супроводжується кропивницею, набряком, часто спостерігається задуха, утруднений, хрипкий видих, сильне серцебиття, паморочення голови, головний біль, нудота, блювання, можлива короткочасна втрата свідомості.

У випадку, коли вжалила оса, необхідно негайно видалити жало разом з мішечком, що містить отруту, підчепивши нігтем знизу вгору. Шматочок цукру, покладеного на місце рани, сприятиме витягуванню отрути з неї, перешкоджає розвитку набряку.

У разі загальної токсичної реакції на місце набряку треба покласти грілку з холодною водою, чи рушник, змочений холодною водою. Потерпілому необхідно якомога більше пити. Можна прийняти 20-25 крапель корвалолу.

Одними з найнебезпечніших отруйних тварин є представники членистоногих: скорпіони, сольпуга, сколопендра, тарантул, каракурт, павук-хрестовик ((СЛАЙД - 2).

Сімейство скорпіонів налічує до 600 видів, вони в переважній більшості стійкі до хімічних, радіаційних впливів. Наслідки уколу скорпіона різні залежно від виду, місця уколу, віку потерпілого і його індивідуальної чуттєвості до отрути. Найнебезпечніші уколи тропічних видів і великих за розміром скорпіонів, а також якщо укол прийшовся в голову, лице, шию.

Отрута скорпіонів токсично діє на центральну нервову і серцево-судинну систему. В місці уколу потерпілий відчуває сильний біль, виникає набряк тканин, а також утворюються пухирці, заповнені прозорою рідиною. Пришвидшується серцебиття, температура тіла трохи підвищується, виникає головний біль, блювання, сонливість, слабкість, небажання рухатися, хворого морозить. Через 15-30 хв з'являються судоми, посіпування м'язів кінцівок, обличчя, виступає холодний піт, порушується ритм серця. Іноді стан потерпілого на деякий час поліпшується а потім знову настає погіршення. У тяжких випадках виникає миттєва зупинка дихання.

Отруйні павуки, на відміну від скорпіонів, які трапляються на півдні, зустрічаються і в інших районах. Отрута одних павуків спричиняє місцеве ураження тканин (омертвіння і руйнування клітин шкіри, прилягаючих м'язів), отрута інших сильно діє на весь організм і першою чергою на центральну нервову систему.

Найнебезпечніший каракурт („чорна вдова”). Гніздиться павук у землі, займаючи нори гризунів та інші заглиблення, а у разі підвищення температури повітря шукає затемнені місця. У червні - липні павуки активно переміщуються, в цей час різко збільшується кількість потерпілих від їхніх укусів. Каракурт активний вночі, але небезпечний і вдень, якщо стати на нього босою ногою чи захопити рукою з травою чи землею.

Високий рівень токсичності має отрута самки каракурта. Це павук середньої величини (10-20 мм) з чорним тілом, усіяним червоними цятками. Самець менший (4-7 мм) і не має такого характерного забарвлення.

Отрута каракурта в 15 разів сильніша від отрути гримучої змії. Після укусу на шкірі з'являється маленька червона пляма, яка швидко блідне. Через 10-15 хв виникає гострий біль у ділянці живота, попереку, груднині, головний біль, сильна тривога, збудження, страх смерті. У потерпілого німіють ноги, утруднюється дихання, він блює. Лице набуває синюшного відтінку. Частота скорочень серця зменшується, пульс стає аритмічним. Стан крайнього збудження змінюється загальною слабкістю, в'ялістю, однак почуття тривоги зберігається. Через 3-5 днів шкіра вкривається висипом і стан потерпілого дещо поліпшується. Виздоровлення починається через два-три тижні, однак тривалий час людина відчуває загальну слабкість. Якщо потерпілому не надати своєчасну допомогу, через 1-2 дні може настати смерть. Отрута цих павуків буває смертельною навіть для таких тварин, як верблюди, коні.

Не менш небезпечним є тарантул. Він проживає в пустелях, напівпустелях і лісостепу, інколи долинами рік проникає з південних країв СНД у східні, в лісову зону. Найнебезпечніші самки тарантулів у кінці літа. Отрута цього павука не така сильна, як у каракурта, вона спричинює місцеві набряки, сильний біль. Людина стає в'ялою, апатичною, відчуває важкість у всьому тілі.

При уколах скорпіонів, укусах павуків необхідно не пізніше, ніж через 2 хв припалити ранку запаленим сірником, щоб зруйнувати отруту. Отрута проникає неглибоко в тканини. Якщо ранка на нозі чи руці, то по можливості треба забезпечити нерухомість кінцівки: ногу прибинтувати до другої ноги, руку зафіксувати у зігнутому положенні. Рекомендується посилене вживання пиття (чий, вода, молоко).

Для попередження уколу скорпіона чи укусу отруйних павуків треба пам'ятати, що вони ведуть нічний і сутінковий спосіб життя. Тому у разі ночівлі у можливих місцях проживання отруйних членистоногих треба бути обережним. Ідучи спати, необхідно натягувати запону намету і ретельно підгинати її краї під постіль, щоб тканина не торкалася тіла. Необхідно перевіряти постіль, взуття, складки одягу, куди можуть заповзти членистоногі.

Обережність також важлива при обстеженні ґрунту, рослин: в щілинах і норах можуть бути павуки, які особливо небезпечні під час міграції.

Надавши невідкладну допомогу потерпілому, необхідно обов'язково звернутися в найближчий лікувальний заклад.

Отруйні тварини сімейства плазунів. Найнебезпечнішими з цього сімейства є ряд класу змії. На території СНД налічується близько 55 видів змій, з них 14 - отруйні. Живуть змії в траві, серед кущів, під корінням лісовалу, на деревах, у тріщинах ґрунту, під камінням, інколи заповзають у сади і житло.

Чітких зовнішніх вирізнюючих ознак отруйних змій від неотруйних немає. Єдиною ознакою слід вважати лише наявність в отруйних змій на верхній щелепі отруйних зубів. Ніколи не треба зачіпати змію, у випадку зустрічі з нею, дати можливість спокійно відповзти, подолати страх (змії, як правило, кидаються на людину тільки самозахищаючись).

Зміїні укуси несуть небезпеку для життя людей, хоча з винайденням і розповсюдженням протизміїних сироваток ця небезпека суттєво зменшилася. Вже в перші хвилини після укусу гадюки, що викликає невеликий біль і почуття печії, навколо місця укусу з'являються почервоніння, множинні кровопідтьоки і набряк, який швидко розповсюджується. Важкість наслідків укусу залежить від місця укусу (укус в ділянку голови, шиї, тулуба небезпечніший ніж в ногу), віку і стану здоров'я потерпілого.

При укусі потрібна негайна невідкладна допомога, її починають з енергійного відсмоктування вмісту ранки (протягом 15-20 хв), при цьому треба спльовувати відсмоктану рідину. Потім необхідно ранку обробити йодом, спиртом, зеленкою, хлорофілітом. Після цього забезпечують нерухоме положення укушеної кінцівки, створюють спокій потерпілому. Його необхідно якомога швидше транспортувати до лікувального закладу.

Отруйними є також медузи. На місці ураження помітне почервоніння шкіри у вигляді смуг різної довжини, які супроводжуються сильною печією, свербінням і болем. Інколи простежують невелике відчуття морозності, пришвидшене серцебиття. У важчих випадках може виникнути параліч скелетної мускулатури і м'язів серця.

Отруйним є також скорпеновий вид риб. Це морський їжак і морський дракон, які проживають у Чорному морі. Вони наносять уколи шипами і колючими плавниками, які містять отруйні залози.

Дата добавления: 2014-01-11