Особливості організації міжнародних розрахунків

Внаслідок здійснення валютних операцій в банку постійно змінюється співвідношення балансових і позабалансових вимог і зобов’язань із кожної іноземної валюти. Це співвідношення називають валютною позицією. Валютна позиція є закритою, якщо сума купівля валюти дорівнює сумі продажу валюти. Коли сума вимог і зобов’язань не збігаються позиція є відкритою.

Активну роль на ринку виконують брокерські компанії, які є посередниками між учасниками ринку.

На ринку Forex також активно беруть участь валютні біржі, центральні банки, які управляють рівнем валютного курсу, виходячи на ринок із валютними резервами країни.

Учасники ринку Forex є банки, що здійснюють основні операції за заявкою своїх клієнтів – експортерів та імпортерів, інвестиційних фондів, страхових компаній, спекулянтів.

Вона може бути:

- довгою, коли вимоги в іноземній валюті перевищують зобов’язання у відповідній валюті;

- короткою, коли зобов’язання перевищують вимоги у відповідній іноземній валюті.

Міжнародні розрахунки — це грошові роз­рахунки між установами, підприємствами, банками та окремими особами, пов'язані з рухом товарно-матеріальних цінностей та послуг у міжнародному обороті. Основою для проведення міжна­родних розрахунків є зовнішня торгівля, оскільки насамперед у ній виявляється відносно відокремлена форма руху вартостей у міжнародному обороті через розбіжності в часі виробництва, ре­алізації та оплаті товарів, а також завдяки територіальній розріз­неності ринків збуту.

Інкасо – банківська операція, за допомогою якої банк, за до­рученням свого клієнта (експортера), отримує згідно з розрахунковими доку­ментами належні йому грошові кошти від платника (імпортера) за відванта­жені на його адресу товари (виконані роботи, надані послуги) і за­раховує їх на його рахунок у банку. Спрощено інкасо можна виз­начити як доручення продавця (кредитора) своєму банку отрима­ти від покупця (платника) безпосередньо чи через інший банк певну грошову суму або підтвердження, що цю суму буде сплаче­но у встановлений термін.

Завдяки значно меншим формальним вимогам ця банківська послуга є більш дешевою і гнучкою в порівнянні з документарним акредитивом. Розрахунок за інкасову форму більш вигідний покупцю (імпортеру), оскільки зберігає його право власності на товар до моменту оплати розрахункових документів. Разом з тим недоліком інкасової форми розрахунків є велика тривалість часу проходження документів че­рез банки, можливість відмови чи затримки покупцем оплати представлених документів. Тому інкасова форма розрахунків застосовується в тому випадку, коли: експортер не сумнівається у своєму контрагенті за договором, оскільки між двома сторонами діють перевірені часом відносини; політичні, економічні і правові умови в країні імпортера, розглядаються як стабільні; у країні покупця немає імпортних обмежень або якщо є такі, останній завчасно одержав усі необхідні дозволи на здійснення угоди; у країні експортера немає твердих обмежень термінів здійснення розрахунків за отриманий товар.

На сьогодні інкасо скасовано для внутрішніх розра­хунків і використовується тільки при міжнародних розрахунках. Інкасо в міжнародних розрахунках має такі особливості:

– документарний характер – банки приймають на інкасо доручення експортерів за наявності комерційних документів;

– розрахункові документи акцептуються імпортером у попередньому порядку;

– широко застосовується кредит: експортеру, як дисконт векселя; імпортеру, як підтоварні позики.

Інкасові платежі класифікують так:

1. При використанні зовнішнього (експортного) інкасо банк зобов'язується отримати платіж по чеку, тратті, банківському чеку або простому векселю у особи, що знаходиться за кордоном, наприклад, у зарубіжного імпортера, від імені свого клієнта-експортера.

2. При використанні внутрішнього (імпортного) інкасо банк допомагає зарубіжному банку отримати платіж по чеку, тратті, банківському чеку або простому векселю від резидента, тобто допомагає зарубіжному банку в отриманні платежу від свого клієнта-імпортера за дорученням зарубіжного постачальника.

Є два основні види інкасо: чисте і документарне.

Чисте інкасо – інкасація фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами, тобто банки обробляють тільки вексель (простий або переказний), чек або інші фінансові документи і не обробляють рахунок-фактуру, коносамент, транспортну накладну й інші.

Документарне інкасо – інкасація фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами або інкасація лише комерційних документів, які не супроводжуються фінансовими документами. Це своєрідний компроміс між авансовим платежем (коли покупець розраховує на експортера, що повинний відправити товар відповідно до замовлення й оплати) і торгівлею по відкритому рахунку (коли експортер розраховує на покупця, який повинен оплатити відправлений йому товар).

Важливою ознакою документарного інкасо є те, що якщо банку дана вказівка обробляти комерційні документи, до яких входить і коносамент, експортер має можливість зберегти контроль над своїм товаром, поки імпортер (покупець) не заплатить за них або не акцептує переказний вексель. Це обумовлено тим, що коносамент є документом на право власності і тому банк контролює це право на поставлені товари і має право їх передавати покупцю, після того як він виконає всі умови експортера, зазначені в інкасовому дорученні.

Дата добавления: 2014-01-11