Фактори розвитку міжнародного туризму

Міжнародний туризм став феноменом ХХ ст. він перетворився на масове захоплення мільйонів людей завдяки тому, що бажання подорожувати поєдналося з доступністю туристичних регіонів і збільшеними матеріальними можливостями.
Безліч туристичних регіонів наблизились до нас і стали доступними завдяки розвиткові пасажирського транспорту, особливо авіаційного, створенню надійних і комфортабельних реактивних повітряних лайнерів, які можуть переміщувати великі групи людей на далекі відстані.
У ХХ ст. міжнародний туризм розвивається під впливом факторів, властивих саме індустрії гостинності та туризму, а також таких факторів зовнішнього середовища, як політика і право, економіка і фінанси, культура, соціодемографічні зміни, розвиток торгівлі, транспорту, інфраструктури та НТП.
Політика і право. Залежно від політики держави, її ставлення до туризму загалом туристичні ресурси використовуються з різним ступенем інтенсивності. Коли держава зацікавлена в розвитку туристичної галузі, це виявляється в загальній концепції пріоритетного розвитку туризму, в законодавчих і нормативних актах, які стимулюють і регулюють розвиток туризму, а також у фінансово-економічній підтримці розвитку туристичної інфраструктури, будівництві готелів і розвитку індустрії гостинності.
Безпека подорожі. Зі зростанням обсягів туризму дедалі більшої акту¬альності набувають питання безпеки. Туристи очікують від керівництва країн, які зацікавлені в прийомі іноземних гостей, здійснення відповідних заходів для гарантування безпеки їхнього життя та здоров'я в місцях від¬починку, засобах розміщення та під час транспортних перевезень.
Міжнародні конфлікти чи військові дії, спалахи міжнародної злочин¬ності та тероризму становлять серйозну загрозу розвитку туризму. Непо¬коїть гостей також санітарно-гігієнічний стан засобів розміщення та під¬приємств громадського харчування у країнах, до яких вони прямують.
Протягом усієї історії розвитку туризму питання безпеки завжди хви¬лювали тих, хто подорожує. Понад 60 % з них вважають, що криміноген¬на ситуація є для них найголовнішим негативним фактором при ухвален¬ні рішення Щодо вибору напрямку подорожі та місця відпочинку.
Економіка та фінанси. На розвиток туризму впливають як макроекономічні, так і мікроекономічні фактори. Макроекономічна нестабільність, зростання безробіття та інфляції непокоять суспільство та часто призводять до того, що населення надає перевагу домашньому відпочинку.
Коли економіка знаходиться на підйомі, збільшуються обсяги валових інвестицій. У країнах, в яких доходи від туризму становлять значну част¬ку ВВП, інвестиції спрямовують на будівництво нових готелів і поліпшен¬ня інфраструктури туризму. Водночас зростання національного доходу стимулює активність людей до подорожей.
Одним із важливих факторів, який визначає вибір місця відпочинку, є рівень цін на продукти та товари туристичного попиту. Велике значен¬ня мають також валютний курс, простота та доступність валютного обміну. Запровадження з 1 січня 2002 р. євро значно спростило подорожі євро¬пейськими країнами, які тепер знаходяться в єдиній зоні євро, та скоротило фінансові витрати, пов'язані з обміном валюти.
Культура. Культурна спадщина, культурне середовище є магнітом, який притягує мандрівників. Туристи відвідують місця, багаті історико-культурними туристичними ресурсами, хочуть знати про життя і побут ін¬ших народів, тому для них будуть цікавими виступ місцевого хору, ансамб¬лю, елементи народного фольклору, народних забав, ігор, розваг.
Соціодемографічні зміни. На початку третього тисячоліття, коли насе¬лення світу досягло 6 млрд. осіб, відбуваються деякі соціологічні зміни, які впливають на розвиток міжнародного туризму. Найважливішими для міжнародного туризму є віковий та сімейний фактори. Молоді люди у віці 18—34 роки становлять основну масу туристів. Варто враховувати, що в економічно розвинених країнах швидкими темпами зростає сегмент населення віком понад 50 років. Цей сегмент поповнюється людьми, які щойно вийшли на пенсію, мають багато вільного часу та матеріальних засобів для того, щоб здійснювати тривалі подорожі. Передусім, їх цікав¬лять туристичні місця, сприятливі для зміцнення здоров'я, інтелектуаль¬ного та культурного збагачення. Дедалі помітніше на розвиток міжнарод¬ного туризму впливатиме сімейний фактор, зокрема зростання кількості сімей, у яких є діти.
Стан транспорту та інфраструктури. Існує пряма залежність між станом пасажирського транспорту та туризму: з удосконаленням транс¬портних засобів, появою нових потужніших і місткіших моделей зростають обсяги туристичного обміну.
Для туристичних регіонів важливе значення має стан аеропортів, вок¬залів, якість автодоріг, їх пропускна здатність. Зацікавлені в розвитку туризму міста повинні мати розвинену інфраструктуру, добрі транспортні зв'язки з аеропортами та вокзалами, що дає можливість туристу швидко та без перешкод дістатися до центра міста. Наприклад, лондонський ае¬ропорт Хітроу (22 км від міста) має пряму лінію метро, якою поїзди кур¬сують кожні 5 хв. Перевезення авіапасажирів здійснюють також регуляр¬ними автобусними маршрутами, автобуси відправляються кожних 20—30 хв. та зупиняються поблизу великих готелів.
Туристична інфраструктура охоплює шляхи сполучення (дороги, аеро¬порти, пристані тощо), комунікації (водогін, електрична мережа, централь¬не опалення, каналізація, телефон, телекомунікації) та місцеві установи (поштові відділення, установи охорони громадського порядку, підприємства служби побуту, магазини, спортивні об'єкти).
Туристи надають перевагу тим місцям, де їм будуть гарантовані комфорт та безпека (у багатьох державах існує навіть туристична поліція), де вони, в разі потреби, зможуть зв'язатися з будь-якою точкою планети, отрима¬ти кваліфіковану медичну допомогу.
У багатьох великих європейських містах створено спеціальні інформа¬ційні центри, в яких можна отримати інформацію про життя міста та послуги для іноземних гостей рідною для них мовою.
Розвиток торгівлі. У місцях, які відвідують туристи, є сувенірні ма¬газини та кіоски, в яких продаються товари туристичного попиту: уні¬кальні вироби місцевих народних промислів, сувеніри, подарунки.
Деякі країни, орієнтуючи свою промисловість на потреби іноземних гостей, отримують вигоду не лише від продажу туристичних послуг та сувенірів, а й від продажу товарів тривалого користування. Наприклад, Об'єднані Арабські Емірати, Туреччина, Греція, Італія, Сінгапур приваб¬люють іноземних туристів завдяки активній торгівлі унікальними това¬рами за вигідними цінами.
Новітні технології. В індустрії гостинності та туризму широко вико¬ристовують досягнення науково-технічного прогресу. Завдяки впровад¬женню новітніх технологій зростають швидкість руху поїздів та комфорт¬ність подорожей. В Японії, Франції та інших країнах високошвидкісні поїзди вже рухаються зі швидкістю 483 км/год.
Завдяки використанню телекомунікаційних технологій та електроніки створено комп'ютерні системи бронювання, що діють у режимі реального часу. Якісні зміни сталися і в системі просування та придбання турпродукту: тепер споживач може сам скласти собі турпакет, забронювати квитки і місце в готелі й подорожувати за особисто створеним маршру¬том.
Організаційний механізм міжнародного туризму слід розглядати як сукупність умов, необхідних для забезпечення розвитку міжнародного туризму, та чинників, що на нього впливають (рис. 1). Для розвитку міжнародного туризму необхідні певні умови та розвинута матеріально-технічна база. Оцінюючи конкурентоспроможність країн на ринку міжнародного туризму, досліджують та враховують:
- стан політико-правової бази регулювання сфери міжнародного туризму в країні;
- тенденції бізнес-середовища та розвиток туристичної інфраструктури;
- ресурсний потенціал.
Важливою умовою розвитку індустрії міжнародного туризму є політико-правове середовище, що передбачає наявність певної правової основи, гарантування екологічної стійкості та охорони навколишнього середовища, забезпечення належного рівня безпеки та охорони, розвиток системи охорони здоров’я та гігієни, визнані на державному рівні пріоритети розвитку сфери туризму. З точки зору міжнародного права відносини у сфері міжнародного туризму за своєю природою є відносинами, ускладненими іноземним елементом, унаслідок чого регулювання суто національних відносин у сфері туризму стає неприйнятним і вимагає врахування міжнародної практики. З огляду на це, політико-правове середовище країни має забезпечувати належні умови для ведення бізнесу, відповідати системі регулювання міжнародного та внутрішнього туризму з урахуванням наявних міжнародних норм, сприяти спрощенню візових, митних, прикордонних формальностей; забезпечувати належні конкурентні умови.
Останнім часом привабливість країни для туристів багато в чому визначається природним середовищем. Це зумовлює необхідність підвищення уваги з боку держави до контролю за використанням природних ресурсів, безпеки промисловості для навколишнього середовища, інспектування екологічного стану.
У світлі підвищення терористичних загроз, дестабілізації політичної обстановки у світі, виникнення військових конфліктів забезпечення безпеки та охорони туристів вимагає посилення ролі держави й удосконалення системи забезпечення безпеки туристів, що також перебуває в полі правового забезпечення сфери міжнародного туризму.
Наявність належної системи охорони здоров’я, високий рівень комфорту та гігієни у закладах туристичної індустрії – вагомий чинник конкурентоспроможності країни на ринку міжнародного туризму.
Необхідною умовою розвитку міжнародного туризму в країні є державне регулювання та наявність програм, які б визначали пріоритети розвитку галузі. Від їх забезпеченості належними ресурсами, зокрема людськими, фінансовими, матеріальними, залежить ефективність функціонування сфери туризму.
Туризм – це індустрія, яка характеризується багатогранністю та комплексністю і включає різні взаємопов’язані між собою види діяльності, тому про стан міжнародного туризму свідчить розвиток туристичної інфраструктури, найбільш важливими складовими якої є транспортна інфраструктура, туристична індустрія та індустрія гостинності, сфера послуг.
Доступність до територій та швидкість пересування туристів багато в чому визначаються розвитком повітряного, наземного, водного транспорту. Стрімкому розвитку міжнародного туризму наприкінці ХХ сторіччя сприяв інтенсивний розвиток повітряного транспорту, в результаті чого зросли як кількість, так й дальність мандрівок. Авіаційні компанії, аеропорти, стан повітряного транспорту визначають потенціал повітряних перевезень, який виражається в кількості та дальності польотів, чисельності перевезених пасажирів. Саме розвинута інфраструктура авіаційного транспорту зумовлює розвиток міжнародного туризму в регіоні. Важливе значення також має інфраструктура наземного транспорту, що обумовлює масштабність та якість пересування як по країні, так і за її межами. Інфраструктура наземного транспорту характеризується транспортною доступністю до туристичних, культурних і бізнес-центрів; якістю доріг, розміщенням залізниць і портів, вокзалів, розвитком придорожніх служб. Розвиток туристичної сфери в країні визначається туристичною інфраструктурою, яка включає передусім організаторів туризму (туроператорів і турагенції), а також готелі та інші підприємства системи розміщення, підприємства ресторанного господарства, заклади атракції і розваг. Існування туристичної сфери неможливе без організаторів туризму. Саме вони є учасниками туристичного ринку, які формують туристичний продукт і забезпечують його продаж, надають інші туристичні послуги. Комфортність умов перебування зумовлюється розвитком індустрії засобів розміщення, основу яких складає готельне господарство. Рівень матеріально-технічної бази об’єктів готельної індустрії, розгалуженість та різноманітність мережі, якість обслуговування, забезпеченість туристів сучасним житлом і побутовими послугами – вагома передумова розвитку міжнародного туризму. Важливими складовими сучасної інфраструктури туризму є фінансові установи, зокрема банки; автотранспортні підприємства та ін.
Своєрідним прискорювачем розвитку міжнародного туризму стали процеси інформатизації суспільства та розвиток інформаційно-комунікаційних технологій. Особливого значення для конкурентоспроможності країни на ринку міжнародного туризму набувають інфраструктура інформаційно-комунікаційних технологій, розвиток мережі Інтернет і доступність до неї, розробка та запровадження програмного забезпечення, розвиток електронної комерції.
Для більшості мандрівників вирішальним став чинник цінової доступності. Вартість туристичних путівок у цілому, а також ціни на проживання, проїзд, користування окремими видами послуг зокрема визначають цінову конкурентоспроможність країни на ринку міжнародного туризму. Важливим завданням стає пошук можливостей зниження ціни (наприклад, завдяки оптимізації податкової політики тощо) і забезпечення належного рівня співвідношення ціна/якість туристичних послуг.
Розвиток і привабливість туристичної сфери країни залежать від її ресурсного потенціалу. Враховуючи специфіку туристичної послуги, яка виявляється у значній ролі людини в процесі її надання, одним з визначальних чинників є людські ресурси. Демографічна ситуація, середня тривалість життя, а також спроможність соціальної сфери країни забезпечити належний рівень охорони здоров’я, освіти – все це характеризує людський потенціал країни. Наявність висококваліфікованих кадрів у галузі міжнародного туризму, доступність фахової освіти багато в чому сприяють її розвитку, запровадженню нових знань і технологій, що виводить країну на якісно новий рівень у цій сфері.
Ще однією важливою складовою ресурсного потенціалу країни є природні ресурси. Наявність природних об’єктів всесвітньої спадщини, розмаїття флори та фауни, сприятливі кліматичні умови підвищують зацікавленість туристів до країни, а отже, сприяють розвиткові міжнародного туризму в ній.
Поряд з природними ресурсами, уявлення про країну, її національні особливості формують культурні ресурси. Багата культурна спадщина, фольклор, наявність історичних пам’яток значною мірою стимулюють туристів до подорожей у ці країни.
Окремим чинником розвитку міжнародного туризму є відкритість кордонів. Доступність до ринків, належна ефективність митного адміністрування та імпортно-експортних процедур, адміністративна прозорість кордонів, розвинута інфраструктура цивільної авіації та наземного транспорту, доступність і якість транспортних послуг, інформаційно-комунікаційна інфраструктура, політико-правове забезпечення пересування, рівень охорони і безпеки характеризують високий рівень відкритості країни для міжнародної торгівлі та розвитку міжнародного туризму.
Удосконалення туристичної інфраструктури, запровадження інновацій у сферу міжнародного туризму потребують значних капіталовкладень. Тому на особливу увагу заслуговує інвестиційне забезпечення міжнародного туризму в країні. Інвестиції у сферу міжнародного туризму сприяють збільшенню ємності ринку, зростанню кількості туристів і відвідувачів, покращують імідж країни та її конкурентоспроможність на світовому ринку туристичних послуг.

4. Значення міжнародного туризму
Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливом туризму на економіку окремої країни. У економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:
1. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості.
2. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни.
3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, обслуговуючі сфери туризму.
4. З зростанням зайнятості в сфері туризму ростуть прибутки населення і підвищується рівень добробуту нації.
Розвиток міжнародного туризму приводить до розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. Таким чином міжнародний туризм потрібно розглядати разом з економічними відносинами окремих країн.
Міжнародний туризм в світі надто не рівномірний, що пояснюється насамперед різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів.
В ряді країн туризм став крупною самостійною галуззю господарства, що займає провідне місце в економіці. Це пояснюється тим, що сучасна індустрія туризму пропонує широкий спектр послуг для туристів під час закордонних подорожей. Це перш за все, послуги:
1) доставка туристів у країну і перевезення туристів по країні відвідування (транспорт);
2) розміщення туристів (готелі, мотелі кемпінги і т.д.);
3) забезпечення туристів харчуванням (ресторани, кафе, бари і т.д.);
4) реклама туристського продукту;
5) збут туристського продукту - це послуги туристичних агентств (розробка маршрутів подорожі, бронювання місць на транспорті й у готелях);
6) задоволення культурних потреб туристів (відвідування визначних пам’яток, музеїв і виставок і т.д.);
7) задоволення ділових і наукових інтересів туристів (участь у наукових конференціях, різних нарадах);
8) торгових підприємств, як загального, так і спеціального призначення (продаж сувенірів, буклетів, листівок, путівників, предметів туристичного спорядження);
9) контрольно-адміністративних органів (оформлення документів, прикордонний, митний контроль);
10) служб охорони природи, пам'ятників, музеїв;
11) інформаційних служб для туристів;
12) забезпеченню туристів засобами зв'язку (пошта, телеграф, телефон, факс);
13) засобів інформації (телебачення, газети, журнали);
14) державних туристських органів;
15) іноземних юридичних осіб і суспільних туристських організацій;
16) страхових компаній;
17) задоволення потреб у розвагах (казино, атракціони, нічні клуби і т.д.).
Заохочуючи іноземних туристів, варто пам'ятати, що це, насамперед, великий дохід для країни: чим більше вони витрачають грошей у країні, яка їх приймає, тим краще для економіки цієї країни, тим вищим буде її національний дохід. Однак не всі гроші, витрачені туристами в країні, зможуть автоматично поліпшити її платіжний баланс, адже, щоб прий¬няти іноземних туристів, треба чимало витратити.
Витрати на імпорт. Менш розвинені країни чи країни з невеликими матеріальними ресурсами вимушені імпортувати товари, необхідні для туристів, оплачуючи їх іноземною валютою.
Витрати на модернізацію сфери обслуговування. Збільшення кількості відвідуваних туристами місць, розвиток мережі готелів та інших складо¬вих інфраструктури може створити напругу в роботі сфери обслуговуван¬ня та інших сфер, наприклад, водо- та енергопостачання, каналізаційної системи, доріг, системи зв'язку, служби безпеки. Деякі країни для забез¬печення напливу туристів повинні витратити величезні суми на модерні¬зацію аеропортів, морських портів або на будівництво нових.
Витрати на оплату іноземних спеціалістів. Розвиток туризму в країні часто вимагає залучення на короткий або тривалий час іноземних спе¬ціалістів. Частину заробітної плати вони переказують у свою країну.
Виплата кредитів. Розвиток туризму в країні вимагає використання капіталів інших країн (іноземні інвестиції). Відсотки переважно випла¬чуються валютою. Крім того, коли в розвитку туризму беруть участь іноземні фірми, частину отриманого доходу вони змушені повертати в свою країну.
Для країни важливо збалансувати дохід від туризму з витратами на його розвиток (включаючи повернення інвестицій, довгострокові витрати на будівництво та благоустрій готелів, доріг, аеропортів та інші проекти, створення комфортних умов для іноземних туристів тощо), щоб у підсум¬ку мати прибутки.
Туризм для країни — це, насамперед, генератор додаткових прибутків населення, органів місцевого самоврядування та регіонів. Це ефективний, швидкий інструмент соціально-економічного розвитку, який не потребує занадто обтяжливих витрат.
5. Тенденції розвитку сучасного туризму
Як уже зазначалося, однією з особливостей розвитку сучасного туризму є нерівномірний розподіл міжнародних туристичних потоків у різних регіонах і країнах. При цьому 20—30 % загальної кількості осіб, що по¬дорожують за кордон, становлять масові, або групові, туристи, а решта 70—80 % — індивідуальні туристи, які подорожують переважно до ближ¬ніх країн.
Останніми роками спостерігаються зміни на користь масового туризму, що є наслідком впливу таких факторів:
— збільшення вільного часу;
— зниження цін на авіаперевезення;
— збільшення кількості чартерних рейсів для зручності туристів, які подорожують групами;
— зростання зацікавленості туроператорів масовим туризмом як бізне¬сом, що дає значні прибутки;
— пошуку нових економічно вигідних напрямів;
— збільшення кількості робочих місць у масовому туризмі;
— збільшення кількості туристів, які подорожують автобусами завдяки низькій ціні турпакета.
У тенденціях розвитку масового туризму можна зазначити таке: індиві¬дуальний туризм (туристи, які подорожують самостійно з туристичними цілями) зростає повільніше, ніж масовий туризм.
Хоча туристи, які планують свої відпустки індивідуально, мають деякі переваги, проте реалізувати такі подорожі на дальні відстані досить склад¬но, високою є вартість індивідуальних програм.
Зростають обсяги подорожей із рекреаційною метою порівняно з обсягом ділового туризму. Наприклад, якщо в 70-ті роки XX ст. на ринку міжна¬родного туризму переважав діловий сегмент, то тепер співвідношення змінилося на користь рекреаційного туризму: 60 % туристів подорожують із метою відпочинку і лише 40 % — з діловою. Прогнозується, що туризм розвиватиметься за рахунок зростання кількості тих, хто подорожує з рекре¬аційною метою, хоча діловий туризм матиме важливе значення для сві¬тового туризму загалом.
У всіх економічно розвинених країнах працівники отримують оплачу¬вані відпустки, подовжується також їх тривалість. Наприклад, в Японії працівники багатьох категорій мають 7 тижнів відпустки на рік, що дає можливість здійснювати тривалі подорожі.
Тривалість перебування також подовжується за рахунок туристів по¬хилого віку, пенсіонерів, особливо з тих країн, в яких пенсії є достатніми для того, щоб здійснювати закордонні подорожі. Старша вікова група становить особливий інтерес для туроператорів, адже ці люди мають біль¬ше вільного часу, в них дорослі діти.
Водночас у світовому туризмі спостерігається зростання кількості ко¬роткотривалих поїздок на вихідні дні або на дві-три ночівлі. їм надають перевагу молоді туристи, які намагаються здійснити подорож на декілька днів, не допускаючи тривалих перерв у роботі.
Зростають також вимоги клієнтів до сервісу. Це виявляється у тому, що туристи все частіше подорожують, дізнаються про сучасний сервіс та потребують більшого комфорту.
Спостерігається підвищення мобільності населення. У багатьох є влас¬ні автомобілі, на яких вони спокійно вирушають у подорож. Збільшують¬ся витрати туристів під час подорожей.
Нині користуються популярністю нетрадиційні засоби розміщення: гірські шале, мисливські будиночки, бунгало та ін.
Туроператори відчувають сильну конкуренцію з боку авіакомпаній, які почали продавати власні тури, комбінуючи авіабілет з послугами прямих постачальників турпослуг (готелів, екскурсійних бюро та ін.). Нижчі авіатарифи для власних турів дозволяють авіакомпаніям пропонувати тури за вигіднішими цінами. Це може дещо послабити позиції туроператорів на ринку та скоротити частку їхніх продажів. Позиція туроператорів та¬кож може послабитися в зв'язку з тим, що споживчі потреби змінюються у бік більшої незалежності та індивідуальних подорожей на відміну від групових масових турів.
Зросло значення психологічних факторів. Для успішної роботи в тури¬стичному бізнесі необхідно навчитися досягати емоціонального контакту з клієнтами. В індустрії гостинності потребують доброзичливих працівни¬ків. Дружелюбність — основа професіоналізму в турбізнесі. Якщо людина боїться літати, то вона не зможе працювати в авіації. Якщо людина не наділена природною доброзичливістю, тоді їй не можна працювати в ін¬дустрії гостинності.
Туристичний продукт стає все вимогливішим. Створюються нові гаст¬рономічні концепції. Багато уваги звертається на дрібниці та на те, що не має прямого відношення до засобів розміщення чи екскурсій.
Люди важко працюють цілий рік, тому під час відпустки не хочуть себе обмежувати. Змінюється архітектура готелів, покращується комфорт та сервіс. Створюються облаштовані паркові зони.
У кожної фірми, міста, місцевості та навіть країни є свій імідж, репу¬тація. Наприклад, Італія — країна спагеті, Фінляндія — батьківщина Діда Мороза, Париж — місто кохання. Створення іміджу — це довгий послідовний процес. Хто купить готель із поганою репутацією? Для ус¬пішної роботи потрібний хороший імідж країни, міста, готелю та постійна робота для його підтримання.
Наприкінці XX ст. виникли суттєві зміни на ринку міжнародного ту¬ризму, з'явилися нові модні туристичні регіони й у зв'язку з цим посили¬лася конкуренція. До таких нових туристичних регіонів належать країни Південно-Східної Азії: В'єтнам, Камбоджа, Лаос, а також деякі колишні республіки Радянського Союзу; в Латинській Америці — Чилі; в Африці — ПАР. Популярним місцем відпочинку стає В'єтнам, де здійснюють¬ся серйозні інвестиції в сферу в'їзного туризму. Навіть Японія, яка колись вважалася країною, що генерує туристичні потоки, починає приваблюва¬ти до себе все більше уваги, і туристичний потік зараз спрямовується не тільки з Японії, але і в Японію.
Деякі туристичні регіони пропонують досить високий стандарт сервісу. Керівництво багатьох країн приймає серйозну участь у програмах розвит¬ку туризму; робляться серйозні капіталовкладення для створення парків розваг, нових атракціонів та модних визначних місць. На початку XXI ст. перед світовою туристичною індустрією гостро по¬стала проблема збереження та розвитку рекреаційних ресурсів, які є безцінним даром природи, до яких потрібно дбайливо ставитись, щоб і в третьому тисячолітті людство могло насолоджуватися цим даром. Для максимального використання рекреаційних ресурсів необхідно досягати співвідношення між підвищеним попитом на ці ресурси та створенням найбільш сприятливих умов їх застосування.
Для людини привабливими є природний ландшафт, чиста річка чи водоймище, повітря, ліс. Тому в найпривабливіших місцях збільшується кількість готелів, будинків відпочинку та інших споруд, що певною мірою негативно впливає на природний ландшафт.
Всесвітня організація туризму та Комісія ООН з навколишнього сере¬довища у спільній Декларації від 1 липня 1982 р. наголосили на потребі створення рівноваги між туризмом та можливостями навколишнього се¬редовища.
Причиною руйнування навколишнього середовища бельгійського узбе¬режжя Ла-Маншу поблизу Остенда стало будівництво великої кількості готелів уздовж берега протяжністю 62 км.
Одним із найпопулярніших місць відпочинку є Гавайські острови, які володіють унікальними природно-кліматичними ресурсами. Географічне положення групи Гавайських островів поблизу екватора в Тихому океані забезпечує теплу погоду цілорічно. Чудові пляжі, тропічна рослинність, культура та звичаї місцевого населення, традиційна гостинність сприяють постійному притоку іноземних туристів.
Для гавайського населення (близько 1 млн осіб) туризм — важливе джерело зайнятості та доходів. У 1999 р. Гавайські острови відвідали 7 млн туристів. Туризм став джерелом третини всіх доходів місцевого бюджету та забезпечив 30 % зайнятості місцевого населення.
Проте, незважаючи на всі переваги, туризм створює чимало проблем для гавайців. У зв'язку з напливом туристів місцеві жителі відчувають гостру нестачу питної води. Розвиток екотуризму, відвідування туристами унікальних природних місць стало причиною вимирання рідкісних видів птахів та тварин.
У місцях масового скупчення туристів місцеві адміністрації повинні регулювати туристичні потоки. Прийом туристів характеризується їхньою концентрацією на 1000 жителів або на одиницю площі конкретної те¬риторії. Якщо концентрація туризму перевищує допустимі норми, тоді це згубно впливає на навколишнє середовище та виникає руйнування тієї недоторканої природи, заради якої туристи і приїжджають. Мешканець сучасного великого міста мріє про чисту річку, повітря, але чим більше людей приїжджає в ще збережені оазиси екологічної чистоти, тим більшою є небезпека руйнування для цієї місцевості, в якій природно-кліматичні ресурси є основою її економічного розвитку.
Процес глобалізації туристичних послуг призводить до серйозного збільшення обсягів інформації, яку необхідно збирати, поновлювати, структурувати та пересилати.
Використання всесвітньої комп'ютерної мережі Інтернет надає мож¬ливість мати глобальний доступ до турпродукту.
Всесвітньою організацією туризму розроблені принципи розвитку стій¬кого туризму (туризм розрахований на тривале використання), які повин¬ні забезпечувати рівновагу між інтересами економіки та охороною нав¬колишнього середовища, подальший розвиток туристичного обміну та міжнародної торгівлі, захист суспільних та культурних цінностей, пріо¬ритетний розвиток енергозберігаючих технологій.

Дата добавления: 2014-01-11