Пішохідні тунелі

Область застосування. При рішенні транспортної проблеми у великих містах вживають заходів по впорядкуванню пішохідного руху, по створенню спеціальних пішохідних шляхів, ізольованих від транспорту, зручних і доступних населенню, що забезпечують зв'язок з усіма великими міськими центрами. При організації системи пішохідних шляхів у містах неминуче виникає необхідність перетинання автомагістралей, залізничних і транспортних шляхів. Незважаючи на спеціальні заходи щодо забезпечення умов безпеки у випадку влаштування наземного переходу (світлофорне регулювання, розмітка, огородження на тротуарах, острівці безпеки, чіткі покажчики й т.п.), такий перехід не може гарантувати повною мірою безпеку пішоходів. Крім того, при наземних переходах не можна забезпечити швидкісний і безперервний рух транспорту по магістралі. У зв'язку з цим у містах широко застосовують позавуличні пішохідні переходи мостового або тунельного типу.

Будівництво позавуличного пішохідного переходу через автомагістраль доцільне й виправдане в тому випадку, якщо пішоходи не встигають перейти наземним переходом за час циклу зеленого сигналу світлофора. Позавуличні пішохідні переходи варто споруджувати в першу чергу в таких транспортних вузлах, де протягом року відбувається п'ять ДТП і більше. Незважаючи на те, що вартість будівництва позавуличного пішохідного переходу в середньому в 10-20 разів вище вартості створення нерегульованого наземного переходу типу “зебра” і в 5…10 разів вище вартості регульованого наземного переходу, йому часто віддається перевага.

У більшості випадків споруджують пішохідні тунелі, основна перевага яких перед мостами полягає в меншій висоті підйому й опускання пішоходів. Так, різниця оцінок між рівнем землі й підлогою підземного переходу становить у середньому 3,5…4м, у той час як біля пішохідних мостів ця різниця досягає 4,5…5м, а у мостів, що перетинають залізничні лінії на станціях і перегонах, збільшується до 6,5…7м.

На відміну від мостів пішохідні тунелі захищають пішоходів від впливу шкідливих газів, а також від несприятливих погодних факторів. Пішохідні тунелі не стискають проїзну частину дороги, легше здійснюється їх зв'язок з наземними й підземними спорудами. Разом з тим спорудження пішохідних тунелів пов'язане з необхідністю виконання більших об’ємів земляних робіт і перебудови підземних комунікацій. Варто мати на увазі, що будівництво пішохідних тунелів у центрі міста без перерви вуличного руху значно дорожче, ніж таких же тунелів на незабудованих територіях. Експлуатація пішохідних тунелів вимагає досить складної системи водовідведення й штучного освітлення. У зв'язку з цим вартість спорудження тунелю досить висока й приблизно в 1,5…2 рази перевищує вартість мосту. Однак зі збільшенням довжини переходу, а отже, і зі збільшенням прольотів мосту різниця у вартості скорочується.

Економічна ефективність будівництва пішохідних тунелів досягається за рахунок ліквідації втрат часу транспорту біля світлофорів і повного усунення дорожньо-транспортних випадків, пов'язаних з пішоходами.

Пішохідні тунелі в містах споруджують:

- по трасі швидкісних доріг і магістралей безперервного руху;

- на вулицях і дорогах з регульованим рухом транспорту при інтенсивності пішохідного руху через проїзну частину більше 3000чол за 1 год і при її ширині більше 14м;

- на вулицях і дорогах з нерегульованим рухом транспорту при інтенсивності автомобільного руху більше 600 автомобілів за 1 год (при наявності розділової смуги - більше 1000 автомобілів за 1год) в обох напрямках і одночасній інтенсивності пішохідного руху через проїзну частину більше 1500чол за 1год;

- на перехрестях, примиканнях або розвилках вулиць і доріг, на великих площах, де інтенсивні транспортні потоки утруднюють вільний і безпечний рух пішоходів в одному рівні із транспортом;

- у місцях найбільшого тяжіння пішохідних потоків, тобто поблизу станцій метрополітену, залізничних, авто - і аеровокзалів, стадіонів, парків, торгових центрів, видовищних підприємств і т.п.;

- у складі великих транспортних розв'язок у різних рівнях;

при перетинанні ліній міських залізниць, наземних ліній метрополітену або швидкісного трамваю (на станціях і перегонах);

- при перетинанні висотних і контурних перешкод (пагорбів, височин, насипів, дамб, рік, каналів, озер, водоймищ і т.п.)

План і поздовжній профіль. Планувальні рішення пішохідних тунелів відрізняються більшою розмаїтістю й залежать головним чином від топографічних і містобудівних умов. При перетинанні швидкісних доріг і магістралей безперервного руху, а також ліній залізниці або висотних і контурних перешкод найчастіше влаштовують поодинокі пішохідні тунелі лінійного типу. Їх розташовують по трасі магістралі перпендикулярно осі проїзної частини через 400—500м (рис.3.14,а). Надалі з ростом пішохідних потоків може знадобитися створення між існуючих додаткових пішохідних тунелів. У деяких випадках, коли ширина тротуарів на окремих ділянках уздовж магістралей стає недостатньою для пропускання пішоходів, підземні переходи трасують уздовж магістралі, влаштовуючи відгалуження для виходів на обидві її сторони (рис. 3.14, б).

Окремі тунелі лінійного типу можуть влаштовуватись і на перехрестях автомагістралей, на площах і розташовуватися по напрямку головних пішохідних потоків.

Іноді на прямому перехресті споруджують два взаємно перпендикулярних тунелі, що перетинають обидві магістралі (рис.3.14, в). Однак при цьому значно подовжуються шляхи пішоходів і не забезпечується повної розв'язки руху транспорту й пішоходів. Найчастіше на перехрестях і площах влаштовують кілька пішохідних тунелів у вигляді примикаючих один до одного, що взаємно пересікаються, або коридорів, що розгалужуються, а також замкнутого контуру. Так, при інтенсивному автомобільному й пішохідному рухові й при переважаючих прямих пішохідних потоках звичайно передбачають систему із чотирьох тунелів по двох напрямках, що забезпечує повну ізоляцію пішохідних потоків від автомобільного руху (рис.3.14,г). 0днак при цьому трохи подовжуються шляхи пішоходів, що перетинають перехрестя в діагональному напрямку. Можлива заміна двох паралельних тунелів одним сполучним, розташованим по осі магістралі (рис.3.14,д).

При переважаючих пішохідних потоках у діагональних напрямках тунелі на прямих перехрестях влаштовують по Х-подібній схемі, що приводить до деякого подовження шляхів пішоходів, які перетинають одну з магістралей, але забезпечує найкоротше перетинання обох магістралей (рис. 3.14,е). Особливістю такої планувальної схеми є наявність перехресних пішохідних потоків у центральній зоні, що вимагає її розширення.

Іноді підземні переходи розташовуються по периметру перехрестя, перетинаючи всі збіжні у вузлі вулиці (рис. 3.14,ж). При цьому можуть виникати нерівномірні потоки пішоходів по окремих тунелях і значно подовжуються деякі пішохідні маршрути.

	а)
		б)

ж)

е)

д)

г)

в)

Рис. 3.14 Схеми розміщення пішохідних тунелів лінійного типу вздовж магістралі (а,б) та на прямому перехресті (в-ж): 1 – тунель, 2 – сходи, 3 – забудова, 4 – наземний перехід

Пішохідні тунелі на Т- і У-подібних примиканнях, а також на розвилках двох магістралей складаються звичайно з коридорів, що розгалужуються і примикають під кутом один до одного маючи виходи на розташовані поблизу вулиці (рис.3.15). При цьому варто прагнути по можливості забезпечити зв'язок всіх тротуарів без наземних переходів.

Прокладання пішохідного тунелю під транспортним пов‘язане зі значним заглибленням підлоги переходу (більше 7…8м), що не завжди може бути виправданим. Найбільш оптимальним рішенням варто вважати влаштування пішохідних тунелів у межах рампових ділянок. При цьому трохи збільшується глибина закладення пішохідного тунелю, але поліпшуються умови руху пішоходів.

Пішохідні тунелі найчастіше мають односхилий поздовжній профіль (рис.3.16,а.) При перетинанні яких - небудь перешкод (ріка, канал, насип, підземні споруди та ін.), можливе розташування пішохідного тунелю на двох - або багатосхиловому увігнутому або опуклому профілі (рис.3.16, в, г.).

В окремих випадках (при розташуванні входів і виходів у різних рівнях, при прокладанні пішохідного тунелю під транспортним) пішохідні тунелі можуть мати ламаний профіль зі сходами або пандусами усередині тунелю (рис.3.16,б.). Незалежно від виду поздовжнього профілю поздовжній ухил чистої підлоги пішохідних тунелів повинен бути не менш 4 і не більше 40‰, а поперечний ухил - порядку 4…10‰ в обидва боки від осі. Якщо буде потреба, допускається розташовувати пішохідний тунель на нульовому поздовжньому ухилі зі створенням однобічного поперечного ухилу не менш 10‰.

Глибину закладення пішохідних тунелів варто призначати мінімальною з урахуванням розташування підземних комунікацій.

Входи в тунелі й виходи з них. Якщо пішохідний тунель перетинає яка-небудь висотна перешкода й рівень підлоги переходу збігається з поверхнею землі, спеціальних входів і виходів не потрібно. У всіх інших випадках для зв'язку пішохідних тунелів з денною поверхнею необхідне влаштування спеціальних сходів. Залежно від глибини закладення тунелю, рельєфу місцевості, наявності вільної території, характеру навколишньої забудови, інтенсивності пішохідних потоків і інших факторів застосовують щаблеві, пандусні, ескалаторні, ліфтові або комбіновані входи й виходи. Вони можуть розміщуватися тільки по кінцях пішохідних тунелів, а також і в проміжних перетинах. Входи й виходи можуть розташовуватися по напрямку тунелю, перпендикулярно або під кутом до його поздовжньої осі; їх можна влаштовувати безпосередньо на тротуарах, у перших поверхах або підвалах будівель, а також робити сполученими з різними підземними спорудами: станціями метрополітену, гаражами, комплексами й т.п. Це дозволяє пішоходам не тільки перетинати під землею магістралі, але й попадати безпосередньо з підземного переходу в інші споруди.

б)

а)

Рис. 3.15 Приклади розташування пішохідних тунелів лінійного типу на Т-подібному (а) і У-подібному приляганні магістралей: 1 – тунель; 2 – сходи; 3 – забудова

При інтенсивності пішохідного руху більше 7000чол/год і глибині закладення тунелю більше 3,0…3,2м влаштовують ескалатори. Устаткування сходів ескалаторами потрібно також у пішохідних тунелях, що примикають до вокзалів і аеропортів. Звичайно на одних сходах встановлюють не менше двох ескалаторів, причому їх роблять вбудованими в будівлі або пов'язаними зі спеціальними павільйонами. Ескалатори розташовують під кутом 30° до горизонту. Щаблі ескалаторів шириною 45…100см переміщуються зі швидкістю 0,5-1м/с. При незначних пішохідних потоках для зв'язку пішохідних тунелів з поверхнею землі можуть бути застосовані ліфтові підйомники.

Рис. 3.16 Види повздовжнього профілю пішохідних тунелів: а – односкатний, б – ломаний, в – двоскатний ввігнутий, г – двоскатний випуклий; 1 – пішохідний тунель, 2 – сходи, 3 – транспортний тунель, 4 – сходи, 5 – залізничний насип

Прямі й дугові пандуси, (рис. 3.17, а, б) збільшують довжину сходження до 20-40м, вимагають обходу їх пішоходами й переустаткування дорожнього покриття на прилягаючих площах, а також захисту від атмосферних опадів у вигляді навісів і павільйонів.

Поворотні пандуси (рис. 3.17, в) займають меншу площу, ніж прямі або дугові, однак вони менш зручні для пішоходів, особливо в умовах інтенсивного руху. Іноді в складі щаблевих сходів влаштовують накладні пандуси з поручневими огородженнями. Такі пандуси, призначені для пішоходів з дитячими колясками й велосипедами, використовуються мало, тому що вони недостатньо зручні в експлуатації. При відсутності території, достатньої для розміщення прямих, дугових і поворотних пандусів, можуть бути влаштовані спіральні пандуси (рис. 3.17, г).

Ефективність пандусних сходів значно підвищується при обладнанні їх спеціальними механічними пристроями безперервної дії — рухливими тротуарами (траволато - рами). Принцип дії цих тротуарів такий же, як в ескалаторів, але розташовуються вони на ухилі до 12-15⁰. Конструктивно рухомі тротуари можуть бути виконані у вигляді нескінченного гумового полотна на сталевій основі або з відділових ланок. Ширина стрічки тротуару, що рухається, може мінятися від 60 до 150см і більше, швидкість переміщення 0,5…1 м/с, а пропускна здатність 10…40 тис чол/год.

У деяких пішохідних тунелях споруджують комбіновані сходи з сходинок для спускання й ескалаторів для підйому, а також щаблево-пандусні сходи (рис. 3.17, д), причому в останньому випадку ширина пандуса повинна бути не менш 1м. У поворотних пандусах необхідно передбачати розділові площадки довжиною не менш 2…2,25м.

Рис. 3.17 Схеми прямолінійного (а), дугового (б), поворотного (в), спірального (г) та комбінованого (д) сходжень: 1 – тунель, 2 – пандус 3 – забудова, 4 – границя тротуару, 5 – сходження

Більшість щаблевих сходів влаштовується відкритого типу. При цьому не порушується характер навколишньої забудови й створюються гарні умови видимості для пішоходів. Відкриті сходи обгороджують парапетом висотою не менш 0,7м або ґратчастим огородженням на цоколі. При влаштуванні ескалаторів і тротуарів, що рухаються, а також при розташуванні сходових і пандусних сходів у районах, де бувають снігопади й ожеледь, обов'язкове зведення наземних павільйонів.

Поперечні перерізи. Так само як і автотранспортні, пішохідні тунелі можуть мати прямокутний, склепінний і круговий поперечний переріз. Ширину пішохідних тунелів призначають, виходячи з перспективної інтенсивності пішохідних потоків і пропускної здатності 1м тунелю. При цьому в розрахунок варто приймати максимальну очікувану інтенсивність пішохідного потоку в години пік.

Дійсна пропускна здатність підземного переходу визначається режимом і щільністю пішохідного потоку, що у свою чергу залежить від інтенсивності й швидкості руху пішоходів.

Необхідно також враховувати внутрьогодинну, добову й річну нерівномірність пішохідних потоків. При цьому треба мати на увазі, що пропускна здатність тунелю змінюється у випадку пропускання однобічних, зустрічних і пересічних пішохідних потоків. При безперервному рухові пішоходів пропускна здатність 1м підземного переходу може бути визначена з виразу:

де d- щільність потоку, чол/ м²; v_р- швидкість руху пішоходів тунелем, м/с.

Щільність потоку для нормальних умов руху приймають рівною 0,3 чол/м², а для стиснутих умов - 0,6 чол/м². Швидкість руху пішоходів залежить від мети руху й становить у середньому 1,4 м/с. Таким чином, пропускна здатність 1м ширини пішохідного тунелю становить 2…2,5 тис. чол/год. Отже, ширину пішохідного тунелю можна визначити за формулою:

де N — сумарний розрахунковий потік пішоходів у годину пік; — коефіцієнт нерівномірності руху пішоходів протягом години пік, прийнятий рівним відношенню максимальної інтенсивності пішохідного руху протягом 10хв до середньої інтенсивності за цей же період.

Визначаючи розміри пішохідних тунелів, треба враховувати, що ширина їх у світлі не повинна бути менш 3, а висота - 2,3м. Якщо пішохідні потоки невеликі, ширину підземного переходу допускається зменшувати до 2,5 а в деяких випадках до 2м. Ширина щаблевих і пандусних сходів повинна бути не менш 2,25м, а пандусів для дитячих колясок - не менш 1м. У двопрогінних тунелях висота від рівня чистої підлоги до низу прогону повинна бути не менш 2м. Звичайно пішохідні тунелі влаштовують шириною 4, 6 або 8м

РОЗДІЛ 4. ПРИНЦИПИ РОЗРАХУНКУ ПІДЗЕМНИХ СПОРУД, ЗВЕДЕНИХ У ВІДКРИТИХ КОТЛОВАНАХ.

Дата добавления: 2014-01-11