Методи визначення ціни на ПЗ

Основні принципи ціноутворення на ринку ПЗ

Специфіка ПЗ та інших інтелектуальних продуктів, що відрізняє їх від продуктів звичайного матеріального виробництва, - мізерні витрати на тиражування готового продукту в порівнянні з витратами на його розробку, рекламу і збут. Витрати на мережу збуту і супровід програм складають біля половини всіх витрат американських фірм-виробників ПЗ. З інших витрат левову частку складають разові (для даного продукту) витрати: на попередній аналіз ринку, інженерне проектування, кодування, тестування програми, усунення знайдених помилок. Витрати на тиражування звичайно взагалі не враховуються в ціні розроблюваних ПЗ фірмами США та інших розвинених країн.

Призначення цін на продукцію, що тиражується з непередбачуваним числом продажів, неминуче приводить до збитків, якщо програмний продукт не прийнятий ринком. І навпаки, у разі перевищення тиражу над розрахунковим, з'являється надприбуток.

Щоб оцінити специфіку ринку ПЗ, найкраще розглядати кожний програмний продукт як оригінальний, який не має аналогів або продуктів-замінників. Тоді ринок даного продукту виникає лише разом з самим продуктом, право на нього повністю визначається авторським правом на програмний продукт, а продаж ліцензій може бути інтерпретований як продаж ринку по частинах.

Зокрема, продаж всіх майнових прав на програмний продукт (виняткова ліцензія) відповідає продажу всього ринку, а продаж етикеткової ліцензії на одну копію - продаж мінімальної його частини.

Якщо основу собівартості ПЗ складає зарплата програмістів (а вона в Україні приблизно на порядок нижче середньої зарплати програміста в США), то ціна пакету програм в Україні повинна бути істотно вищою, оскільки більш низька собівартість не компенсує малого накладу. У іншому випадку індустрія програмування розвиватися не зможе.

Ціноутворення має декілька особливостей на ринку ПЗ:

1. Частка умовно змінних витрат (тобто витрат на дискети, документацію, упаковку) у собівартості ПЗ є незначною, це дає можливість варіювати ціною у широкому діапазоні, використовувати upgrade – знижки і знижки при покупці декількох копій;

2. Програмне забезпечення не продається користувачам, а ліцензується;

3. Існують додаткові способи розповсюдження ПЗ:

· freeware – вільне розповсюдження програмного продукту;

· shareware – варіант, коли користувач одержує продукт з мережі або іншим способом у тимчасове користування, а після цього, у випадку задоволення використанням у роботі, перераховує розробнику означену суму;

· Application Service Providers (ASP) - оренда ПЗ.

Найбільш поширені методи встановлення цін на ПЗ: метод, заснований на вивченні попиту, “ відчутна вартість ”, порівняння з цінами на базове ПЗ, наслідування лідера, витратний метод, встановлення ціни на ПЗ, основане на еластичності попиту, встановлення ціни на основі споживчої вартості продукції, встановлення ціни копії програми.

Ціноутворення, основане на цінності (корисності) продукту, має велику перевагу перед ціноутворенням, що базується на витратах виробництва, в тих випадках, коли йдеться про ефективність і якість продукту, але при встановленні оптимальних цін. Якщо дана умова не виконується, те встановлення ціни у відповідності з цінністю продукту практично завжди призводить до виключення його з конкурентної боротьби. І, навпаки, ціноутворення, засноване на витратах виробництва, припускає конкуренцію приватних фірм і державних підприємств.

20.3. Порядок розрахунку ціни на ПЗ

Дата добавления: 2014-01-11