Біологічні ознаки людини

Людина як біологічний та соціальний об’єкт.

Лейтмотивом дисципліни «Безпека життєдіяльності» є людина, її здоров'я, життя, діяльність. Виникає необхідність, як було сказано раніше, визначитись з поняттями «людина», «життя», «діяльність», бо ще Р. Декарт (1596—1650) говорив: «Визначайте значення слів і ви позбавите людство від великої кількості помилок».

У найзагальнішому розумінні термін «людина» вказує на належність до людського роду. Можна класифікувати ознаки, риси та якості людини таким чином, як це показано на мал. 4.

Людина як частина природи є біологічним суб'єктом. Людина як біологічний вид має:

· характерні тілесні ознаки (прямоходіння, руки пристосовані до праці тощо);

· високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях і перетворювати його відповідно до своїх потреб;

· свідомість як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і своєї особистої природи;

· мислення та мова, які з'явились в результаті трудової суспільної діяльності.

Найхарактернішою ознакою людини є свідомість. Свідомість не тільки в плані осмислення життєвої ситуації й пізнання навколишньої дійсності — такий рівень свідомості властивий навіть тваринному світу, — а з погляду здатності розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв'язками з ними й з іншими людьми, заглиблюватись в себе, щоб досягти злагоди з собою, з метою усвідомлення сенсу власного буття.

Соціальні ознаки людини

Соціальними ознаками людини є (мал. 5):

§ людська свідомість

§ спосіб життя в соціумі

§ спосіб діяльності

§ специфіка потреб

Свідомість. Людська свідомість має діяльний суспільний характер. Про людський характер життєдіяльності можна говорити з того моменту, коли людиноподібна істота виготовила перше знаряддя праці. Саме з цього почалася розбудова людиною власного світу — соціального.

Людська діяльність — це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, задовольняння певної потреби.

Людська діяльність надзвичайно різноманітна. Види діяльності забезпечують існування людини та її формування як особистості. До видів діяльності належать: праця, гра, навчання, спілкування. До типів діяльності належать такі, що будуються за ознаками суспільних відносин, потреб та предметів (мал. 6):

Однією зі специфічних форм діяльності є праця. Праця це процес, що відбувається між людиною і природою. Перетворюючи природу, людина перетворює і себе. У процесі праці розвиваються здібності людини, а також мислення, чуттєве сприйняття світу.

Праця — це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб.

Потреби — це нужда, необхідність для людини того, що забезпечує її існування і саморозвиток.

Потреби поділяються на групи (мал. 7):

§ фізіологічні (в їжі, диханні, рухові, одязі, житлі, відпочинку)

§ сексуальні;

§ екзистенціальні (потреба у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці та гідних умов життя);

§ соціальні (у належності до колективу, групи чи спільноти у спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);

§ особистісні (у повазі з боку інших, у службовому зростанні і високому статусі у суспільстві у самовираженні, у самореалізації, тобто в діяльному прояві себе як самостійної, оригінальної, творчої особи­стості;

§ духовні (потреби в нових знаннях, в самопізнанні, залученні до науки, мистецтва).

Перші три групи потреб є первинними і вродженими, інші — набутими.

3. Фізіологічні особливості людини

Вчені встановили, що за всю історію еволюції людина в анатомо-фізіологічному відношенні мало змінилася. Що ж являє собою організм людини? Це сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем: нервової, серцево-судинної, кровообігу, травлення, дихання, сенсорної, опорно-рухової та ін. Однією з найважливіших систем людини є нервова система, що пов'язує між собою всі системи і частини тіла в єдине ціле.

Центральна нервова система бере участь у прийомі, опрацюванні та аналізі будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього і внутрішнього середовищ. При виникненні перевантажень на організм людини нервова система визначає ступінь їхнього впливу і формує захисно-адаптаційні реакції.

З позицій безпеки життєдіяльності особливо важливим є те, що органи чуття сприймають і сигналізують про різноманітні небезпеки. Наприклад: людина бачить на своєму шляху автомобіль, що рухається, і відходить убік; шум грому, що наближається, змушує людину сховатися, — таких прикладів безліч. Отримана інформація передається в мозок людини; він її аналізує, синтезує і видає відповідні команди виконавчим органам. Залежно від характеру одержуваної інформації буде визначатися наступна дія людини. Для з'ясування особливостей відображення у свідомості людини об'єктів і процесів, що відбуваються в зовнішньому середовищі, необхідно знати, яким чином улаштовані органи чуття.

Будова і властивості аналізаторів

Для визначення рівня та шляхів впливу різних небезпек на організм людини необхідно насамперед розглянути, як саме всі зміни навколишнього середовища відображаються в свідомості людини.

Людина отримує різноманітну інформацію про навколишній світ, сприймає всі його різноманітні сторони за допомогою сенсорної системи чи органів чуття.

Сучасний етап розвитку фізіології органів чуття пов'язаний з іменами таких учених, як І. М. Сєченов (1829—1905) та І. П. Павлов (1849—1936). І.П.Павлов розвинув працю І. М. Сєченова про рефлекси головного мозку, створив вчення про аналізатори

Аналізатори — це сукупність утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

На думку Павлова, будь-який аналізатор складається з трьох частин: периферичної (або рецепторної), провідникової і центральної, де завершуються аналітичні процеси оцінки біологічної значимості подразника.

Фізіологи, враховуючи анатомічну єдність і спільність функцій, розрізняють вісім аналізаторів:

þ Руховий

þ Зоровий

þ Слуховий

þ Смаковий

þ Нюховий

þ Шкіряний

þ Вестибулярний

þ Вісцеральний

Постає питання: чи всі небезпеки людина може ідентифікувати за допомогою органів чуття? На мал. 8 показано, що сфера небезпек не повністю перекривається органами чуття людини.

В сучасному світі є ціла низка небезпечних чинників, що надзвичайно інтенсивно діють на людський організм, але для їхнього сприйняття немає відповідних природних аналізаторів. Це насамперед іонізуючі випромінювання і електромагнітні поля надвисоких діапазонів частот (так звані НВЧ-випромінювання). Для усунення цих сенсорних вад розроблені різноманітні технічні засоби, прилади, пристрої, що дозволяють відчувати іонізуюче випромінювання, «чути» радіохвилі та ультразвук, «бачити» інфрачервоне випромінювання тощо.

Дата добавления: 2014-01-11