Емоційний фон інтервю

Міжособистісні відносини інтервюера і інформанта в процесі інтервю.

Історики звикли працювати з письмовими джерелами, і багато хто з нас часто виявляється погано підготовленим до роботи з живими свідками минулого. Процес інтерв'ювання за своєю природою носить двосторонній характер, при цьому дуже рідко сторони розмовляють один з одним цілком на рівних. Стать, вік, етнічна приналежність, освітній рівень, соціальне походження і займане становище в суспільстві - усі ці чинники безпосередньо впливають на сприйняття учасниками інтерв'ю один одного і на стосунки влади і підпорядкування, що складаються між ними.

Ваша невербальна поведінка є дуже важливою. Уникайте відповідей типу «Угу, Ага тощо», оскільки вони записуються, а потім будуть трансктрибуватися і ви залишитеся в історії в не дуже приємному вигляді. Кивки, посмішка, похитування головою на знак того, що ви розумієте, є більш доречними. Дуже важливо підтримувати постійний зоровий контакт. Порпання в записах замість підтримання зорового контакту демонструє, що ви більше зацікавлені у своїх записах, аніж у тому, що скаже інформант. До того ж це відвертає вашу увагу від спостереження за невербальною поведінкою інформанта.

Разом з тим, часто буває необхідним мати під рукою блокнот і ручку для того, щоб записати імена чи назви, щодо яких потім потрібно буде уточнити написання, чи занотувати слова, які мають нагадати вам про нові, несподівані лінії обговорення предмету, що можуть виникнути в ході інтервю. Але намагатеся робити такі нотатки швидко.

Зрозуміло, що ми інколи відводимо погляд один від одного в ході розмови. Byron Lewis and Frank Pucelik навіть встановили, що ми відводимо очі вгору і вправо, коли ми конструюємо образи, вгору і вліво коли ми пригадуємо образи, вправо, коли ми конструємо фразу, вліво, коли ми пригадуємо звуки, вниз і вправо, коли консцентруємося на почуттях, вниз і ліворуч коли ведемо внутрішній діалог. Ви можете тримати ці особливості в умі, коли будете спостерігати за поведінкою інформантів.

Загальною порадою є підтримання позитивного ставлення до інформантів і того, що вони повідомляють. Цього не легко дотриматися, якщо ви записуєте інтервю з людиною, чиї цінності викликають у вас відразу. Це не означає у цьому випадку, що ви маєте прийняти точку зору інформанта, це означає, що ви маєте слухати і ставити питання не дозволячи собі сформувати відразу власне ставлення до почутого. Ваше завдання в цьмоу випадку не судити а зрозуміти.

Не шкодуйте часу на попередні дослідження. Ви не маєте хизуватися своїми знаннями, і тим більше не маєте намагатися чомусь навчити інформанта, але він має відчувати, що ви знаєте, про що з ним говорите, і що ви серйозно ставитеся до того, що ви вивчаєте.

Якщо в ході інтервю зустрічаються нові, незнайомі для вас терміни, обовязково перепитайте їх значення. Ці поради мають вам допогти добитися співраці інформанта. Однак ще важливіше для успіху інтервю, добре відчувати почуття інформанта, демонструвати йому свою емпатію – співпереживання. «Я можу уявити що ви відчували».

Що може зруйнувати психологічний контакт? Недостатня чуйність і неувага до почуттів інформанта (куди ви їхали?). Найменші прояви незгоди чи негативного ставлення також будуть помічені інформантом і можуть дуже ускладнити інтервювання. Найбільш вірогідним способом передачі ваших оцінок виступають невербальні сигнали. Слід намагтися контролювати мову свого тіла. Зверхній тон або вперте небажання відійти від плану інтервю також можуть мати негативний ефект.

Коли ж інтервюер демонструє інтерес і повагу, прагнення зрозуміти інформанта і чуйність до його емоцій, цілком можливо, що йому вадсться підштовхнути інформанта до справжнього партнерства. Спредлі визначив партнерство в інтервюванні як прийняття інформантом ролі вчителя інтервюера. Йоу визначає партнерство як відчуття відповідальності за результат інтевю з боку інформанта.

Дата добавления: 2014-01-11