Гувернерство у східних слов’ян

Гувернерство в країнах Стародавньої Азії та Сходу.

Виховання у Стародавньому Єгипті було спрямоване на те, щоб перевести дитину в таємничий, сповнений релігійних вірувань і обрядів світ дорослих. Метою родинного виховання була підготовка дитини до діяльності, якою традиційно займалася сім’я. Свої знання і вміння передавали дітям жерці, музиканти, ремісники, селяни. Родинне виховання й навчання відображало характер взаємин між чоловіком і жінкою у суспільстві. У Єгипті ці взаємини будувалися на рівноправ’ї, тому навчанню й вихованню хлопчиків і дівчаток приділялась однакова увага. Існувало індивідуальне домашнє навчання: сановники навчали доньок обласних правителів та інших високопоставлених осіб гри на арфі.

У Передній Азії в ІІ-І тисячоліттях до н. е. дітей із знатних родин виховували баби-няньки. Ними опікувалися також дівчатка-рабині й хлопчики- раби. Хлопчик виховувався як володар дівчинка — як рабиня для свого чоловіка. Єдиною привілейованою і умовно вільною групою жінок були жінки- жриці.

В Японії родинне виховання посідало особливе місце. У цій країні здавна існував культ сім’ї. Важливим сімейним обрядом визнавалася ініціація (посвята у повноліття). Вона символізувала подорож у країну мертвих до предків, де душа молодої людини ніби "проходила курс навчання". Обряд ініціації, посвяти у повноліття, відбувався для хлопчиків і дівчаток спочатку у 12-літньому віці, у пізніші періоди — в 15-літньому. Він мав багато спільного з цим же обрядом, поширеним у ранні епохи існування людства. Після здійснення обряду дівчата й хлопці об’єднувалися у "молодіжні групи", які жили у жіночих і чоловічих "молодіжних" будинках, готуючись під керівництвом спеціально призначених громадою дорослих — своєрідних гувернерів — до майбутнього сімейного життя.

В цілому ж у більшості держав Стародавнього Сходу (наприклад, у Вавилоні, Індії, Китаї) виховання розвивалося в умовах жорстких соціальних норм. Особистість фактично розчинялася у сім’ї, соціальній верстві, соціумі. Тому виховні позиції суспільства були досить суворими, а потреби в індивідуальному гувернерському вихованні не існувало.

Про особливості гувернерського родинного виховання наших предків, що проживали на території сучасної України у дохристиянські часи, відомостей небагато. Відомо, що на останніх стадіях матріархату з’являються "будинки молоді", окремо для хлопців і для дівчат, де під керівництвом найбільш шанованих представників роду вони готувалися до дорослого життя.

У східнослов’янському суспільстві VІ-ІХ століть поширеною традицією виховання дитини було "кормильство" (або "кумівство") — первісне гувернерство- наставництво. Традиція полягала у передачі малолітніх дітей із знатних родин на виховання у сім’ї простого народу. Через механізм виховання, більш-менш єдиний для усіх дітей допідліткового віку, патріархальний рід підтримував свою цілісність. Повертаючись у дім батьків, підлітки із знатних родин отримували у своїй сім’ї виховання, відповідне їхньому соціальному статусу. Вони набували також знань і вмінь, необхідних для військового й адміністративного керівництва общиною.

Істотну роль відігравало виховання в процесі підготовки професійних воїнів. Рівень економічного розвитку східних слов’ян уже в VI столітті давав змогу прогодувати і спорядити у далекі загарбницькі походи вождя й дружину. Дружинники були окремою соціальною групою професійних воїнів, які в VII столітті проживали у спеціально укріплених таборах. Дружина, збагачуючись, відособлювалася від общини, і поповнення війська здійснювалося переважно за рахунок дітей самих дружинників. З дванадцятилітнього віку майбутні воїни жили у спеціальних помешканнях — гридницях, де проходили військову підготовку.

У VІ-ІХ століттях родинне виховання східних слов’ян усе більше набирає сімейно-станового характеру і визначається поділом праці у суспільстві.

Узагальнимо зазначену вище інформацію. Факти, наведені у науковій літературі, засвідчують, що гувернерство виникло у найдавніші періоди існування людства на Землі. Вже до II століття до н. е. гувернерство проходить шість етапів розвитку. Гувернерство виникає з потреби суспільства у самобутній, освіченій, нестандартно мислячій особистості, яка сприятиме подальшому розвитку держави. У тих суспільствах, де особистість нівелювалось державою, де сім’я розглядалася як безправна деталь державного механізму, передумов для розвитку гувернерства не існувало. У стародавньому світі термін "гувернерство" іще не вживається.

Дата добавления: 2014-01-11