Тема 1. Сутність і предмет аудиту

Лекція 1

Мета: Ознайомлення з історією виникнення і розвитку аудиту, з його місцем і роллю в ринковій економіці, а також з предметом та об'єктами аудиту і його класифікацією.

План:

1.1. Історія виникнення і розвитку аудиту.

1.2. Поняття та завдання аудиту.

1.3. Предмет та об'єкти аудиту.

1.4. Класифікація аудиту.

Час: 2 год.

Ключові слова та поняття: аудит, аудитор, аудиторська фірма, діяльність аудиторської фірми, інші послуги аудиторської фірми, контроль, державний контроль, муніципальний контроль, контроль власника (керівника), незалежний контроль, об'єкти аудиту, предмет аудиту.

Література: [1], [3 с.9-25], [4 с.22-34], [8 с.9-27], [11 с.4-14], [13 с.7-59], [14 с.7-33], [17 с.11-31].

1.1. Історія виникнення і розвитку аудиту.

Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину. Офіційна реєстрація перших професійних аудиторів відбулася в 1853 році у Великобританії, проте згадки про аудиторів містяться в документах, датованих 1299 роком. У давні часи контроль на приватному рівні найбільшого розвитку набув у Стародавній Греції та Стародавньому Римі, на державному - Вавилоні, Єгипті та Китаї.

На території України державний контроль існував уже з початку XIX ст., але незалежний аудит поширення не набував. У Радянському Союзі взагалі і в Україні зокрема, існував тільки народний, державний і партійний контроль. Перехід до нових економічних відносин насамперед був зумовлений змінами у відносинах власності. У лютому 1991 року Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про власність", у якому суб'єктами права власності України визначені народ України, окремі громадяни, юридичні особи та держава. Всі ці процеси об'єктивно зумовили необхідність становлення і подальшого розвитку незалежного аудиту.

Аудиторська діяльність почала розвиватися в Україні з переходом до ринкових відносин. Вона включає такі основні рівні становлення:

• перший - це ухвалення Закону України "Про аудиторську діяльність" у 1993р., який визначив у правовому полі місце аудиту;

• другий - розроблення системи нормативно-правового регулювання аудиту, яка включає національні нормативи і кодекс професійної етики аудиторів України;

• третій - розроблення документів, які потрібні для реалізації нормативів і їх використання;

• четвертий - прийняття Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів в якості Національних стандартів аудиту.

Розвиток ринкових відносин зумовлює необхідність прийняття великої кількості нових нормативних документів, що регламентують нові питання діяльності підприємств; бухгалтерського обліку і звітності; оподаткування і порядок формування собівартості продукції. У зв'язку з цим виникає необхідність створення нової форми контролю за діяльністю підприємств, що включав би в себе консультування з питань організації і ведення бухгалтерського обліку, правильність нарахування податків, правової позиції та інших видів послуг.

Основне призначення аудиту - надання впевненості власникам підприємства та зацікавленим особам щодо достовірності фінансової звітності.

Причини, які зумовили появу аудиту, можна узагальнити наступним чином:

а) недостатність достовірної, об'єктивної інформації, яка виникає з факту відокремлення взаємовідносин власника підприємства від менеджерів (членів керівництва, директорів). Хоча менеджери несуть відповідальність за правдивість і реальність фінансової звітності, але власник не має можливості безпосередньо спостерігати за діяльністю підприємства і не завжди впевнений у достовірності показників наданої звітності. Тому власники для підтвердження реального стану діяльності підприємства та його фінансових результатів запрошують сторонніх висококваліфікованих спеціалістів аудиторів. Тобто, користувачами висновків аудитора були і є власники підприємств. Саме вони, а не керівники підприємств, зацікавлені в отриманні достовірної фінансової звітності;

б) конфлікт інтересів у суспільстві. Як правило, очікування зовнішніх користувачів фінансової звітності не співпадають з інтересами осіб, що її склали. У суспільстві склалась думка, що тільки підтверджена аудиторами інформація є достовірною. Оприлюднена фінансова звітність часто є єдиним і важливим джерелом інформації для третіх осіб - інвесторів, кредиторів тощо, а отже має бути достовірною;

в) нестабільне законодавство.

В сучасних умовах досить часто змінюється законодавство з питань обліку та оподаткування, а тому виникає необхідність у компетентному підтвердженні звітності, складеної відповідно до діючого законодавства.

У країнах з ринковою економікою існує громадський інститут аудиту зі своїм правовим статусом, проте відносини державних структур з аудиторськими організаціями в європейських країнах і США різні. Якщо в США і Великобританії аудиторські організації самостійні, вони самі ведуть підготовку аудиторів, дають їм відповідну кваліфікацію та стежать за тим, як вони виконують свої обов'язки, то в багатьох країнах Європи аудиторську діяльність організовуються урядові установи.

Розвиток аудиту сприяв утворенню великих транснаціональних компаній і фірм, які мають свої філії в багатьох країнах світу. Насамперед це "Велика четвірка" - "Ернст і Янг", "КПМГ", "Ділойт і Туш", "Прайсвотерхаус Куперс".

1.2. Поняття та завдання аудиту.

Діяльність аудиторської фірми - це підприємницька діяльність з вивчення достовірності фінансової звітності суб'єктів господарювання та надання інших послуг, не заборонених законодавством.

Аудит здійснюють незалежні особи (аудитори), аудиторські фірми, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов 'язковий аудит).

Інші послуги аудиторської фі рми - це будь-які послуги, не заборонені законодавством, що надаються працівниками аудиторської фірми.

Існує кілька правил, що стосуються діяльності аудиторів:

• вільний вибір аудиторів (аудиторської фірми) господарськими суб'єктами;

• договірні відносини між аудитором і клієнтом, що дозволяють аудиторові самому вибирати свого клієнта і бути незалежним від указівок яких-небудь державних органів;

• можливість відмовити клієнтові у видачі аудиторського висновку до усунення відзначених недоліків;

• неможливість аудиторської перевірки при родинних або ділових відносинах із клієнтом, що перевищують договірні відносини з приводу аудиторської діяльності;

• заборона аудиторам і аудиторським фірмам займатися господарською, комерційною і фінансовою діяльністю, не пов'язаною з виконанням аудиторських, консультаційних і інших дозволених законом послуг.

Аудитори (аудиторські фірми) мають право:

• самостійно визначати форми і методи аудиторської перевірки, виходячи з вимог нормативних актів України, стандартів (нормативів) аудиторської діяльності, а також конкретних умов договору з економічним суб'єктом;

• перевіряти в економічних суб'єктів у повному обсязі документацію з фінансово-господарської діяльності, наявність грошових сум і цінних паперів, матеріальних цінностей, одержувати роз'яснення щодо питань, які виникли і додаткових свідчень, необхідні для аудиторської перевірки;

• одержувати по письмовому запиту необхідну для здійснення аудиторської перевірки інформацію від третіх осіб;

• залучати на договірній основі для участі в аудиторській діяльності аудиторів, що працюють самостійно або в інших організаціях, а також інших фахівців;

• відмовитися від проведення аудиторської перевірки у випадку ненадання економічним суб'єктом, що перевіряється, необхідної документації.

Аудитори та аудиторські фірми зобов'язані:

• неухильно дотримуватися при здійсненні аудиторської діяльності вимог законодавства України;

• негайно повідомляти замовникові про неможливість своєї участі в проведенні аудиторської перевірки внаслідок наявності родинних, посадових або економічних зв'язків, відсутності дозволу на проведення аудиторської перевірки;

• повідомляти замовникові про необхідність залучення до участі в перевірці додаткових аудиторів (фахівців) у зв'язку зі значним обсягом роботи або будь-яких інших обставин, що виникли після укладання договору;

• кваліфіковано проводити аудиторські перевірки, виконувати інші аудиторські послуги;

• забезпечувати схоронність документів, отриманих і складених у ході аудиторської перевірки і не розголошувати їхнього змісту без згоди власника (керівника) економічного суб'єкта, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Аудитор (аудиторська фірма) зобов'язана надавати замовникові вичерпну інформацію про вимоги законодавства, що стосуються проведення аудиторської перевірки, правах і обов'язках сторін, а після ознайомлення з висновком - про нормативні акти, на яких ґрунтуються його зауваження і висновки.

Аудитор - партнер з виконання завдань. Цей термін також уживають у значенні "аудиторська фірма".

Завдання аудиту визначаються законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності. У зв'язку з тим, що основною метою аудитора є формулювання та висловлення думки про достовірність фінансової звітності, він повинен вирішувати наступні завдання:

- підтвердити (не підтвердити) статті фінансової звітності;

- дослідити достовірність та відповідність показників звітності даним Головної книги, регістрам аналітичного обліку, первинним документам;

- вивчити взаємоузгодженість показників звітності підприємства;

- порівняти дані річної фінансової звітності з даними квартальної та проміжної бухгалтерської звітності;

- оцінити можливість подальшого функціонування підприємства;

- оцінити вплив подій після дати балансу на фінансову звітність;

- прослідкувати за своєчасністю подання бухгалтерської звітності до відповідних державних органів.

Завдання ж аудиторських фірм будуть варіювати залежно від договірних зобов'язань перед клієнтом.

В ринкових умовах значно розширюється коло користувачів облікової інформації: менеджерів підприємств найбільше цікавить оцінка ефективності господарських операцій; власників і акціонерів - прибутковість вкладених ними капіталів і рівень ризику їх можливої втрати; кредиторів - можливість своєчасного погашення дебіторської заборгованості; інвесторів - наскільки ефективно працюють вкладені ними господарські засоби; державні органи -- як суб'єкти підприємницької діяльності виконують свої зобов'язання перед державою. Отже, у кожного користувача різні економічні інтереси, а тому всі вони зацікавлені мати найбільш достовірну інформацію від аудитора про реальний стан господарювання.

Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" користувачі інформації мають право виступати замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг, встановлювати обсяги та напрями аудиту у межах повноважень, визначених законодавством, установчими документами або відповідними договорами.

Замовники послуг аудиторських фірм визначають обсяги та напрями перевірок у межах своїх повноважень. Максимальні повноваження при визначенні обсягу аудиту має власник, а представники державних контролюючих органів і контрагенти - лише в межах, наданих їм законодавством або визначених угодами.

Отже, аудиторська діяльність задовольняє потреби багатьох суб'єктів економічних відносин, які мають єдиний загальний інтерес - бажання отримати не просто інформацію, що міститься у фінансовій звітності, а достовірну інформацію. Тому завдання аудиту полягає у висловлені думки фахівця з приводу інформації, яка міститься у фінансовій звітності.

1.3. Предмет та об'єкти аудиту

Предмет аудиту конкретизується його об'єктами. Аудиторській перевірці підлягають окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств і окремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об'єктів контролю.

До об'єктів можна віднести й економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.

Є складні і прості об'єкти дослідження.

До простих належать об'єкти, які містять декілька елементів.

Наприклад, товарна продукція є простим об'єктом для контролю, але їй притаманні такі елементи: якість, асортимент, конкурентоспроможність на ринку, естетична привабливість тощо.

До складних належать об'єкти з невизначеною структурою, яка підлягає дослідженню.

Наприклад, автоматизацію технологічного процесу відносять до складних об'єктів аудиту, на вході яких відомі затрати на впровадження, а на виході - вироблена продукція.

Але ті елементи, які характеризують її, тобто фактори, що впливають на результативні показники (ефективність нової техніки), можна встановити при подальшому дослідженні із застосуванням методів економічного аналізу.

Таким чином, предмет аудиту має свою конкретизацію в об'єктах, що характеризуються контролюючими параметрами. Аудит спрямований на регулювання процесу відтворення суспільна необхідного продукту. Він вивчає продуктивні сили і виробничі відносини на всіх стадіях розширеного відтворення (виробництво, розподіл, обмін і споживання) суспільне необхідного продукту, щоб виявити суперечності їх своєчасного регулювання з боку суспільства.

На стадії виробництва аудит досліджує ефективність використання праці, її предметів і засобів, відповідність їх чинному законодавству і нормативно-правовим актам. При цьому вивчають організацію виробництва, прогнозування, ефективність праці, витрачання коштів на її оплату, а також дотримання технологій і трудової дисципліни, раціональність використання робочого часу, експлуатації машин і механізмів та предметів праці як в окремій галузі, так і в народному господарстві в цілому.

На стадії розподілу суспільне необхідного продукту аудит спрямований на перевірку його використання з метою задоволення потреб суспільства, тобто на відшкодування витрат використаних засобів виробництва, розподіл і перерозподіл створеного продукту. На цій стадії предмет аудиту поширюється на всі ланки народного господарства.

На стадії обміну суспільне необхідного продукту предмет аудиту включає договірні відносини, операції щодо збуту і заготівель, розрахунків і задоволення попиту на необхідні товари народного споживання.

Отже, на стадії обміну перевірці підлягають усі форми обороту суспільне необхідного продукту відповідно до законів ринкової економіки.

На стадії споживання суспільне необхідного продукту (завершальній стадії) аудит перевіряє виробниче споживання, пов'язане з відновленням і розширенням виробничих фондів і задоволення виробничих потреб. Тут аудит виявляє диспропорції в задоволенні потреб населення і суперечності, викликані порушенням нормативно-правових актів у процесі задоволення особистих потреб.

Отже, до предмета аудиту залучаються всі стадії процесу відтворення суспільне необхідного продукту та їхнє нормативно-правове регулювання.

Таким чином, предметом аудиту є незалежне дослідження достовірності відображення процесу розширеного відтворення суспільна необхідного продукту в системі бухгалтерського обліку і звітності, а також: оцінювання ефективності ділової активності з дотриманням чинного законодавства.

Предметом аудиту є стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що перебуває у сфері аудиторської оцінки.

1.4. Класифікація аудиту

Для отримання всебічної характеристики сутності аудиторської діяльності важливе значення має науково обґрунтована класифікація аудиту, яка дає можливість зрозуміти роль аудиту, його завдання і функції, повніше використовувати результати аудиту у господарській практиці.

У філософському розумінні класифікація (від лат. - розряд, клас) - розчленування множини будь-яких об'єктів (елементів) на групи (підмножини). На сьогодні існує досить багато різноманітних підходів до класифікації аудиту. Це пояснюється застосуванням різних ознак та методів класифікації, що залишає великий простір для суб'єктивізму, перешкоджає застосуванню класифікації на практиці, не забезпечує достатньої повноти розробки методики проведення аудиту.

Зупинимось на тих специфічних класифікаційних ознаках, які є найбільш характерними для аудиту:

Класифікація аудиту:

1. Відповідно до вимог:

- Обов'язковий

- Ініціативний.

2. За способом організації:

- Суцільний

- Вибірковий

- Комбінований

3. За способом обробки даних:

- Ручний

- Комп’ютеризований.

Аудит поділяється на обов'язковий та ініціативний відносно вимог законодавства. Під обов'язковим аудитом розуміється аудит, що проводиться аудиторською фірмою (аудитором) у випадках, прямо передбачених чинним законодавством. Наприклад, аудит діяльності комерційних банків, страхових компаній, підприємств, які оприлюднюють фінансову звітність тощо.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про аудиторську діяльність" на сьогодні випадками обов'язкового аудиту є:

• підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств,

• підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій,що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

• перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, дочірніх товариств та інших фінансових посередників;

Ініціативний аудит - це аудит, що надається аудиторською фірмою (аудитором) на замовлення господарюючого суб'єкта згідно з укладеним договором та узгодженою програмою. При цьому замовник має право ініціювати проведення аудиту в будь-який час і будь-якою фірмою.

За способом організації аудиту можна виділити суцільний, вибірковий і комбінований аудит.

При суцільному аудиті підтверджуються статті звітності на підставі всіх документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені факти господарювання, за весь період, що підлягає аудиту.

Вибірковий аудит передбачає підтвердження статей звітності на підставі певної частини документів, що відбираються за науково обґрунтованою схемою, за той чи інший період часу.

Комбінованим називають аудит, у ході якого одна частина статей звітності вивчається суцільно, а інша - вибірковим способом. Запропонована класифікація не є раз і назавжди постійною. Подібне явище обумовлене розвитком наукового пізнання, поглибленням знань про аудиторську діяльність, прагненням виробити єдину методику проведення аудиту.

Податковий аудит - це аудиторська перевірка правильності й повноти обчислення та сплати податків, дотримання податкової політики.

Ціновий аудит - це перевірка обґрунтованості встановлення ціни на замовлення. Використовується в розвинутих країнах при перевірці обґрунтованості бюджетних асигнувань.

Управлінський аудит - це перевірка й удосконалення організації та управління підприємством, якісними сторонами виробничої діяльності, оцінка ефективності виробництва й фінансових вкладень тощо.

Аудит господарської діяльності — систематичний аналіз господарської діяльності підприємства, який здійснюється з певною метою. Цей вид аудиту має на меті оцінку ефективності управління, виявлення можливостей покращення діяльності; внесення рекомендацій стосовно покращення діяльності або подальших дій.

Спеціальний аудит - це перевірка конкретних аспектів діяльності суб'єкта господарювання, дотримання певних процедур, норм та правил. Здійснюється з метою підтвердження законності, добросовісності й ефективності діяльності керівників, правильності складання податкової звітності, використання спеціальних фондів тощо.

Первинний аудит здійснюється аудитором уперше для певного клієнта. Узгоджений аудит здійснюється аудитором повторно або регулярно для певного клієнта й ґрунтується на знанні специфіки клієнта, стану його системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.

Підтверджувальний аудит - перевірка й підтвердження достовірності бухгалтерських документів та звітності.

Системно орієнтований аудит - аудиторська експертиза на підставі аналізу системи внутрішнього контролю.

Аудит, що базується на ризику - концентрація аудиторської роботи на ділянках з більш високим можливим ризиком, що значно скорочує аудит на ділянках з низьким ризиком.

Аудит існує трьох типів: операційний аудит, аудит на відповідність та аудит фінансової звітності.

Операційний аудит - це перевірка певних процедур і методів функціонування системи господарювання з метою оцінки їх результативності та ефективності. Після закінчення операційного аудиту керівництву підприємства надаються рекомендації стосовно вдосконалення системи господарювання.

Аудит на відповідність здійснюється з метою визначення дотримання суб'єктом господарювання специфічних процедур і правил, які окреслені діючим законодавством або внутрішнім розпорядком.

Аудит фінансової звітності має на меті встановлення відповідності фінансової звітності з певними критеріями. До таких критеріїв належать загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку специфіка діяльності підприємства тощо.

Запитання для самоперевірки

1. Які причини появи аудиту?

2. Які обов'язки покладаються на аудиторів?

3. Яким видом діяльності є аудиторська діяльність?

4. Яка головна мета аудиту?

5. Хто є користувачами результатів аудиту?

6. Як поділяється аудит відповідно до вимог законодавства?

7. Що входить до завдань аудиту?

8. Які принципові відмінності між аудитом і ревізією?

9. Що є об'єктом і предметом аудиту?

10. Які існують види аудиту?

11. Які види господарюючих суб'єктів підлягають обов'язковому аудиту?

12. Яка економічна суть та об'єктивна необхідність аудиту в умовах ринку?

Дата добавления: 2014-01-11