Крок 7. Похідні атрибути

Явні зовнішні ключі

Якщо зовнішні ключі належать різним доменам, то потрібно створити стовпці зовнішніх ключів для всіх взаємовиключних зв'язків, і зробити всі ці стовпці фа­культативними. При цьому прикладні застосування мають підтримувати таке об­меження: може бути встановлене значення не більше ніж одного зовнішнього ключа для всіх взаємовиключних зв'язків, а якщо ці зв'язки є обов'язковими, то потрібно встановити точно одне таке значення.

У попередньому прикладі ми припустили, що ключі сутностей РЕЙСОВИЙ ПОЛІТ та РЕЙС належать до одного домену. Насправді вони з різних доменів, ключ РЕЙСУ - це його номер, а ключ сутності РЕЙСОВИЙ ПОШТ — номер рейсу, дата та час. У цьому випадку стовпцями зовнішніх ключів для зв'язування з рейсом і рейсовим польо­том можуть бути:

Номер_рейсу integer 4 null

Дата_польоту date null

Час_відльоту time null

Під час проектування слід ухвалити рішення про відображення похідних атрибу­тів. Врахуйте, що атрибут слід робити похідним лише тоді, коли в цьому є необ­хідність, оскільки це може призвести до порушення важливого правила — атри­бути завжди стають стовпцями.

Якщо застосування багаторазово здійснюють доступ до значення атрибута, а зміни відбуваються рідко, то не слід обчислювати значення атрибута щоразу під час його використання. Краще створити для похідного атрибута стовпець й онов­лювати його значення щоразу під час змінення відповідних вихідних даних. Цей підхід є виправданим за таких умов.

• Похідне значення змінюється рідко.

Вартість обчислень дуже висока. Зазвичай це відбувається тоді, коли обчис­лення виконуються більш ніж на одному рядку бази даних.

3. Дані в системах баз даних мають зберігатися з гарантуванням конфіденційності та безпеки. Інформація не може бути загубленою або викраденою. Під безпекою даних у базі розуміють захист даних від випадкового або спланованого доступу до них осіб, які не мають на це права, від несанкціонованого розкриття, зміни або видалення.

Безпека даних підтримується комплексом заходів і засобів.

· Організаційно-методичні заходи передбачають розроблення інструкцій та правил, які регламентують доступ до даних та їхнє використання, а також створення відповідних служб і підрозділів, які стежать за дотриманням цих правил.

· Правові та юридичні заходи передбачають юридичне закріплення прав і обов'язків щодо зберігання, використання й передавання в електронному вигляді даних, які підлягають захисту, на рівні державних законів та інших нормативних документів.

· Технічні засоби захисту - це комплекс технічних засобів, які сприяють вирішенню проблеми захисту даних.

· Програмні засоби захисту - це комплекс математичних, алгоритмічних і програмних засобів, що сприяють вирішенню проблеми захисту даних.

Далі йтиметься лише про програмні засоби захисту.

Система захисту — це сукупність заходів, що вживаються в системі баз даних для гарантування необхідного рівня безпеки.

У сучасних СКБД підтримується один з двох найбільш розповсюджених ме­тодів забезпечення захисту даних: вибірковий чи обов'язковий.

Вибірковий метод захисту передбачає, що користувачі мають різні права (при­вілеї, повноваження) доступу до різних або одних тих самих об'єктів бази даних.

Обов'язковий метод захисту передбачає, що кожному об'єкту бази даних нада­ється певний рівень секретності, а кожному користувачу — певний рівень допус­ку. Доступ до об'єкта даних є лише в тих користувачів, які мають відповідний для цих даних рівень допуску.

Зазначимо, що вибірковий метод гнучкіший, аніж обов'язковий.

Безпека даних може гарантуватися такими механізмами.

· Реєстрація користувачів. Будь-який користувач для отримання доступу до бази даних має бути зареєстрований у системі під певним ім'ям і певним паролем.

· Керування правами доступу. Адміністратор може визначити, яким користувачам до яких даних дозволяється доступ і які саме операції над цими даними (вибирання, введення, зміну чи видалення) він може виконувати.

· Ідентифікація та підтвердження автентичності всіх користувачів або застосувань, що отримують доступ до бази даних. Будь-який користувач або застосування, звертаючись до системи баз даних, мають вказати своє ім'я і пароль. Ім'я ідентифікує користувача, а пароль підтверджує автентичність імені. Ці два кроки - ідентифікація та підтвердження автентичності — виконуються лише один раз під час з'єднання з базою даних і залишаються чинними до завершення сеансу роботи з базою даних конкретного користувача чи застосування.

• Автоматичне ведення журналів доступу до даних. У цих журналах протоко­люються операції, виконані над даними користувачами, з метою подальшого аналізу на випадок отримання доступу до бази в обхід системи захисту.
• Шифрування даних на зовнішніх носіях. Здійснюється криптографічними ме­тодами на випадок несанкціонованого копіювання даних із зовнішніх носіїв.

Припускається, що адміністратор бази даних має всі необхідні повноваження на виконання функцій, пов'язаних із захистом даних.

Дата добавления: 2014-01-11