Характеристика основних методів планування

Різноманітність сучасних методів планування потребує диференційованого підходу до їх розгляду. При цьому можна виділити декілька взаємозалежних груп методів.

1. До першої групи можна піднести методи збирання та обробки інформації, необхідної для здійснення планування: загальносоціологічні (анкетунання, інтерв’ювання, опитування, спостереження)., математичні (математичної статистики та ін.), логічні тощо. їх застосування є основним змістом усієї перед-планової роботи, обов’язковою умовою для ефектнішого подальшого використання всіх інших методів планування.

2. Чітке формулювання намічених заходів здійснюється за допомогою застосування другої групи методів, які об’єднуються під назвою методи оптимізації планових рішень. До них відносяться кількісні методи оптимізації планових, розрахунків (математичне програмування, теорія масового обслуговування, сітьове планування та управління, лінійне та динамічне програмування), а також метод послідовних наближень, балансовий метод, метод варіантів. Розглянемо деякі з них.

3. Перехід у плануванні від більш загальних завдань до часткових досягається шляхом використання методу послідовних наближень. Він базується на положенні, згідно з яким визначення загального завдання складає основу встановлених завдань другого порядку, деталізація останніх приводить до находження завдань третього порядку і т. ін. Результати, здобуті и усіх наближеннях, сприяють остаточному розв’язанню первісного завдання". Використання вказаного методу найбільш доцільно н перспективному та поточному плануванні, коли суб’єкти управління з урахуванням пропозицій галузевих служб і підрозділів поетапно конкретизують загальні проблеми.

Процедура розробки поточного плану роботи (основних заходів) міськрайліноргану

Розробка плану є вельми відповідальним періодом в управлінській діяльності органу внутрішніх справ. По суті, мова йде про вибір найбільш ефективних шляхів, засобів та методів боротьби зі злочинністю й охороні громадського порядку, раціональній розстановці особового складу, створенні необхідних умов для підвищення професійної майстерності кадрів, зміцнення законності й дисципліни.

Для успішної розробки плану керівник ОВС має розв’язати мінімум два основних питання: 1) створити необхідну інформаційну базу для підготовки плану та 2) забезпечити високий організаційним рівень процесу планування. Розглянемо зміст цих аспектів.

Інформаційне забезпечення підготовки плану. Прийняттю будь-якого управлінського рішення передує збирання та обробка інформації. Інформація для розробки плану має набиратися та систематизуватись безперервно. Ця робота повинна здійснюватись начальником штабу, на якого покладається функція по розробці плану основних заходів органу. Як правило, ця робота починається із заведення спеціальної папки "В план роботи" або картотеки з аналогічною назвою, яка містить виписки, важливі для складання плану. Відповідна систематизація самих різних відомостей під рубриками "Вказівки вищестоящих органів", "Проблеми, що потребують розв’язання". "Рекомендації по удосконаленню оперативно-службової діяльності", "Позитивний досвід" та ін. суттєво допомагають суб’єкту управління при розробці плану. Безумовно, наявність комп’ютера може значно полегшити цю роботу.

Слід.звернути увагу на особливий характер інформації, яка переробляється при підготовці плану, – тут використовується не первинна, а так звана вторинна, похідна від первинної, інформація. В міськрайліноргані, наприклад, це аналітична довідка (а не первісні статистичні дані). Необхідність такого підходу до розробки плану обумовлена тим, що до моменту його розробки мають бути окреслені та сформульовані основні завдання, які потрібно виконати в планованому періоді.

Певна річ, при складанні плану не можна обмежуватися якимось одним аналітичним документом. План роботи, який, по суті, є програмою діяльності ОВС, повинен базуватися на різноманітній інформації.

Можна виділити три головних джерела інформації для розробки плану:

1. управлінські рішення вищестоящих органів;

відносяться рішення вищих та місцевих органів влади;

рішення вищестоящих ОВС;

закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та рішення органів державної влади та самоуправління, рішення Конституційного Суду України, накази, рішення колегій МВС України та УМВС в областях і УМВСТ, комплексні цільові та регіональні програми тощо.

2. оцінка умов та результатів діяльності органу, а також можливі зміни його функціонування;

оцінка умов та результатів діяльності самого органу внутрішніх справ – утворюють декілька взаємозв’язаних блоків, до котрих відносяться:

а) статистичні дані органів внутрішніх справ та інших міністерств та відомств, що стосуються сфери діяльності органів внутрішніх справ;

б) оцінка оперативної обстановки з формулюванням завдань на майбутній період;

в) прогностична оцінка очікуваних умов та результатів функціонування органу внутрішніх справ;

г) документи планових і позапланових перевірок діяльності органу внутрішніх справ та його структурних підрозділів;

д) аналіз окремих питань стану правопорядку та діяльності ОВС.

3. рекомендації науки, узагальнений практичний досвід – необхідне для правильної оцінки змін у стані злочинності та охорони громадського порядку, вибору ефективних форм та методів організації роботи міськрайлінорганів тощо. Така інформація міститься:

а) у матеріалах соціологічних та кримінологічних досліджень, відомчих виданнях;

б) у наукових публікаціях, доповідях, лекціях;

в) у оглядах позитивного досвіду;

г) у виступах керівництва МВС–УМВС–УМВСТ, вчених;

д) у матеріалах засобів масової інформації та ін.

Організаційне забезпечення планування. В міськрайліноргані розробкою річного плану основних заходів керує його начальник, але практичне здійснення цієї процедури покладається на начальника штабу, хоча це, безумовно, не виключає особистої участі начальника органу в усіх етапах підготовки плану.

Процедуру підготовки плану умовно можна розбити на п’ять етапів:

1) розробка завдання щодо підготовки плану;

2) підготовка пропозицій в проект плану;

3) складання та узагальнення проекту плану;

4) координація проекту плану;

5) остаточне доопрацювання плану та його затвердження.

На першому етапі начальник штабу на основі аналізу вказаної інформації готує невелику за обсягом вказівку для розробки плану. В пій вказуються: основні напрями діяльності та основні завдання, котрі потрібно виконати органу наступного року. Зміст вказівки погоджується з начальником органу, підписується ним та доводиться до відома всіх заступників начальника та керівників структурних підрозділів.

На другому етапі згідно з вищезгаданою вказівкою начальника органу керівники служб та підрозділі й готують пропозиції в проект Плану і, погодивши останні зі своїми кураторами – відповідними заступниками начальника органу, передають їх начальнику штабу не пізніше як 15 листопада.

На третьому етапі начальник штабу оцінює ці пропозиції з позицій загальних завдань органу та його ресурсів, а також реальності заходів, після чого складає проект плану, узагальнюючи пропозиції, що надійшли. Власне кажучи, це найбільш трудомісткий етан планування.

Протягом четвертого етапу розроблений проект плану погоджується з керівниками усіх служб га підрозділів, а також заступниками начальника органу, які ретельно вивчають його і всі зауваження передають розробнику проекту. Водночас проект погоджується з іншими зацікавленими органами та громадськими організаціями як по суті запланованих заходів, так і по строках. Ця робота має закінчитись у першій половині грудня.

На п’ятому етапі остаточне доопрацювання проекту плану здійснюється начальником штабу разом з начальником органу. Перед затвердженням плану начальник органу повинен:

оцінити, чи відповідає зміст та кількість запланованих заходів поставленим завданням;

перевірити, чи дотримана законність, чи враховані наукові рекомендації та позитивний досвід;

оцінити заплановані заходи з точки зору вимог, що до них пред’являються;

оцінити рівномірність розподілу навантаження по виконанню заходів плану між службами та підрозділами, а також по місяцях;

уточнити порядок та строки перевірки виконання кожної позиції плану;

передбачити резерв часу.

Таким чином, начальник органу повинен ретельно опрацювати проект плану і по суті, і по формі. Тільки після цього він затверджує план, і рішення вважається прийнятим (за 10 днів до початку планованого періоду).

Доведення заходів плану до безпосередніх виконавців взагалі не входить у процедуру планування, яка завершується затвердженням плану. Якщо звернутись до категорій управлінського циклу, то затвердженням плану завершується перший етап управлінського циклу, але автор вважає, що важливість цієї стадії для всього процесу управління, для подальшої ефективної реалізації плану примушує суб’єкта управління, який прийняв рішення (в даному випадку – начальника органу), вжити заходів по доведенню плану до безпосередніх виконавців.

Щодо цього існує певна технологія.

Найбільш поширений спосіб – проведення спеціальних інструктивних нарад особового складу. Такі наради проводяться перед початком реалізації плану. Начальник органу повідомляє про завдання та спрямованість плану, особливо (упиняючись на вузлових питаннях, котрі охоплюють діяльність усіх служб. Тут же виступають і його заступники, котрі акцентують увагу на завданнях служб, які вони курирують. На такі наради нерідко запрошуються представники суду та прокуратури.

Другий спосіб доведення планів до виконавців – проведення спеціальних занять з найбільш важливих питань плану. На них відпрацьовуються, наприклад, такі питання, як забезпечення охорони громадського порядку при проведенні масових заходів, організація розкриття злочинів по гарячих слідах, організація переслідування та затримання злочинців, які втекли з-під варти та ін.

Третій спосіб – надіслання виконавцям виписок із плану із зазначенням заходів та строків їх виконання. Як правило, такі виписки надсилаються керівникам служб та підрозділів міськрайліноргаиу.

Четвертий спосіб – доведення деяких заходів до виконавців в індивідуальному порядку. Цей спосіб застосовується, коли мова йде про найбільш складні заходи або про виконавців, які раніш не мали досвіду виконання подібних заходів.

Після того як начальник органу буде впевнений, що всі заходи плану доведені до виконавців і вони готові їх виконати, роботу по підготовці та прийняттю поточного плану можна вважати закінченою.

Дата добавления: 2014-01-11