Основні види внутрішньособистісного конфлікту

У більшості теоретичних концепцій представлений один або кілька видів внутріособистісних конфліктів. У психоаналізі центральне місце займають конфлікти між потребами особистості, а також між потребами і соціальними нормами. У інтеракционизмі аналізові піддаються рольові конфлікти. Однак у реальному житті відбувається безліч інших внутріособистісних конфліктів.

Для того щоб побудувати їхню єдину типологію, необхідне підстава, відповідно до якого можна об'єднати цю розмаїтість внутрішніх конфліктів у систему. Такою основою є цінностно-мотиваційна сфера особистості. З цією найважливішою сферою психіки людини зв'язана його внутрішня конфліктність, тому що саме вона відбиває різноманітні зв'язки і відносини особистості з навколишнім світом.

Виходячи з цього виділяють наступні основні структури внутрішнього світу особистості, що вступають у конфлікт.

• Мотиви, що відбивають прагнення особистості різного рівня (потреби, інтереси, бажання, потяги і т.п.). Вони можуть бути виражені поняттям «хочу» («Я хочу»).

• Цінності, що втілюють у собі суспільні норми що ступають завдяки цьому як еталони належного. Ми маємо на увазі особистісні цінності, тобто прийняті особистістю, а також ті, котрі не приймаються нею, але в силу їх суспільної або іншої значимості особистість змушена випливати ім. Тому вони позначаються як «треба» («Я повинний»).

• Самооцінка, обумовлена як самоцінність себе для себе, оцінка особистістю своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Будучи вираженням рівня домагання особистості, самооцінка виступає своєрідним побудником її активності, поводження. Виражається як «можу» або «не можу» («Я є»).

У залежності від того, які сторони внутрішнього світу особистості вступають у внутрішній конфлікт, виділяються шість основних видів внутрішньособистісного конфлікту.

1. Мотиваційний конфлікт. Один з часто досліджуваних видів внутріособистісного конфлікту, зокрема, у психоаналітичному напрямку. Виділяють конфлікти між несвідомими прагненнями (3. Фрейд), між прагненнями до володіння і до безпеки (К. Хорни), між двома позитивними тенденціями — класична дилема «буриданова осла» (К. Левин), або як зіткнення різних мотивів.

2. Моральний конфлікт. В етичних навчаннях його часто називають моральним або нормативним конфліктом (В. Бакштановский, И. Арницане, Д. Федорина). Розглядається як конфлікт між бажанням і боргом, між моральними принципами й особистими прихильностями (В. Мясищев). А. Спиваковска виділяє конфлікт між прагненням діяти відповідно до бажання і вимогами дорослих або суспільства. Іноді розглядається як конфлікт між боргом і сумнівом у необхідності випливати йому (Ф. Василюк, В. Франкл).

Мотиваційний конфлікт (між «хочу» і «хочу»)

Моральний конфлікт (між «хочу» і «треба»)

Конфлікт нереалізованого бажання (між «хочу» і «можу»)

Рольовий конфлікт (між «треба» і «треба»)

Адаптаційний конфлікт (між «треба» і «можу»)

Конфлікт неадекватної самооцінки (між «можу» і «можу»)

3. Конфлікт нереалізованого бажання або комплексу неповноцінності (Ю. Юрлов). Це конфлікт між бажаннями і дійсністю, що блокує їхнє задоволення. Іноді його трактують як конфлікт між «хочу бути таким, як вони» (референтна група) і неможливістю це реалізувати. Конфлікт може виникати не тільки коли дійсність блокує реалізацію бажання, але й у результаті фізичної неможливості людини його здійснити. Це конфлікти, що виникають через незадоволеність своєю зовнішністю, фізичними даними і. здібностями. До даного виду відносяться і внутріособистісні конфлікти, в основі яких лежать сексуальні патології (С. Кратохвил, А. Свядощ, А. Харитонов).

4. Рольовий конфлікт виражається в переживаннях, зв'язаних з неможливістю одночасно реалізувати кілька ролей (міжрольовий внутріособистісний конфлікт), а також у зв'язку з різним розумінням вимог, пропонованих самою особистістю до виконання однієї ролі (внутрірольовий конфлікт). До цього виду відносяться внутріособистісні конфлікти між двома цінностями, стратегіями або сенсами життя.

5. Адаптаційний конфлікт розуміється як у широкому змісті, тобто як виникаючий на основі порушення рівноваги між суб'єктом і навколишнім середовищем, так і у вузькому змісті — при порушенні процесу соціальної або професійної адаптації. Це конфлікт між вимогами дійсності і можливостями людини — професійними, фізичними, психологічними. Невідповідність можливостей особистості вимогам середовища або діяльності може розглядатися як тимчасова неготовність, так і нездатність виконати пропоновані вимоги.

6. Конфлікт неадекватної самооцінки. Адекватність самооцінки особистості залежить від її критичності, вимогливості до себе, відносини до успіхів і невдач. Розбіжність між домаганнями й оцінкою своїх можливостей веде до того, що в людини виникають підвищена тривожність, емоційні зриви й ін. Серед конфліктів неадекватної самооцінки виділяють конфлікти між завищеною самооцінкою і прагненням реально оцінювати свої можливості. Між заниженою самооцінкою й усвідомленням об'єктивних досягнень людини, а також між прагненням підвищити домагання, щоб одержати максимальний успіх і понизити домагання, щоб уникнути невдачі.

Крім того, виділяють невротичний конфлікт. Він є результатом довгостроково зберігається «простого» внутріособистісного конфлікту. Більш докладно сутність невротичного конфлікту буде розглянута далі.

Дата добавления: 2014-01-11