Заключення. 1. У закордонній і вітчизняній науці склалося різне розуміння внутріособистісного конфлікту

1. У закордонній і вітчизняній науці склалося різне розуміння внутріособистісного конфлікту. Він розглядається виходячи з того розуміння особистості, що склалося в рамках визначеної наукової парадигми. Внутріособистісний конфлікт являє собою гостре негативне переживання, викликане тривалою боротьбою структур внутрішнього світу, що відбиває суперечливі зв'язки із соціальним середовищем, і затримуюче ухвалення рішення. Виділяються показники внутріособистісного конфлікту в когнітивній, емоційній і поведінковій сферах особистості. Інтегральними показниками внутрішнього конфлікту є порушення нормального механізму адаптації і посилення психологічного стресу.

2. Основні види внутріособистісного конфлікту: мотиваційний, моральний, конфлікт нереалізованого бажання, рольової, адаптаційний і конфлікт неадекватної самооцінки.

3. Серед умов виникнення внутріособистісного конфлікту виділяють особистісні (наявність складного внутрішнього світу, розвитий ієрархії мотивів, системи почуттів, схильності до самоаналізу і рефлексії) і ситуативні (зовнішні: об'єктивні перешкоди, вимоги суспільства, що оточують; внутрішні: протиріччя між значимими, приблизно рівної сили відносинами, що сприймається як нерозв'язне).

4. Переживання внутріособистісного конфлікту — особлива форма активності особистості, у якій усвідомлюється протиріччя і відбувається його дозвіл на суб'єктивному рівні. Основою переживання є психоемоційна напруга, що має суб'єктивну якість і предметний зміст.

5. Внутрішні конфлікти можуть приводити як до конструктивних, так і до деструктивних наслідків. До останнього відноситься виникнення невротичного конфлікту. Існує ряд умов попередження внутріособистісних конфліктів. Серед них виділяють такі, як: наявність стійкої системи цінностей і мотивів особистості; адаптивність і гнучкість; оптимістичне відношення до життя; уміння керувати своїми бажаннями й емоціями; розвиненість вольових якостей; уточнення ієрархії ролей; адекватність самооцінки; своєчасне рішення виникаючих проблем; правдивість у відносинах і ін.

6. Під дозволом внутрішнього конфлікту розуміється відновлення погодженості компонентів внутрішнього світу особистості, установлення єдності психіки, зниження гостроти протиріч життєвих відносин. На розв’язання внутрішніх конфліктів впливають світоглядні установки, вольові якості, темперамент, статеволітні особливості особистості.

7. Механізмами дозволу внутріособистісних конфліктів виступають механізми психологічного захисту: заперечення, проекція, регресія, заміщення, придушення, ізоляція, інтроекція, інтелектуалізація, анулювання, сублімація, раціоналізація, реактивне утворення, компенсація, ідентифікація і фантазія.

Питання для самоконтролю:

1. Визначте компоненти психологічної структури особистості.

2. Визначте зміст понять «екстраверсія», «інтроверсія».

3. У чому полягає взаємозв’язок понять «потреби», «мотиви», «інтереси»?

4. Як може вплинути на поведінку особистості і на виникнення конфлікту її нереалізована потреба у самоповазі?

5. Чому люди намагаються реалізувати свої інтереси?

6. Що є рушійною силою, яка визначає поведінку індивіда?

7. У чому полягає практичний зміст поняття «Я – концепція»?

8. Охарактеризуйте соціальні ролі особистості.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Стрес і чинники, що його стимулюють.

2. Стресостійкість як засіб запобігання конфліктам.

3. Рекомендації Г. Сельє щодо стресів.

Теми рефератних повідомлень:

1. «Внутрішньо особистісні конфлікти: їх суть, місце та роль у становленні особистості».

2. «Об’єктивні та суб’єктивні складові конфліктної взаємодії».

3. «Внутрішньо особистісний конфлікт: особливості й різновиди, моделі поведінки та подолання».

4. «Психологічна характеристика критичних життєвих ситуацій: стрес, конфлікт, криза».

Дата добавления: 2014-01-11