Важкий працівник

Дослідження показують, що всіх працівників за їх схильністю до конфліктів можна розділити на три групи:

• стійкі до конфліктів;

• утримуються від конфліктів;

• конфліктні.

Чисельність останньої групи складає десь близько 6-7% всього персоналу. На думку англійського дослідника Роберта Брамсона, для того, щоб забезпечити в підрозділі сприятливий психологічний клімат, потрібно докладати головні зусилля лише до десятої частини персоналу — до важких працівників. Інші 9/10 самі прагнуть впорядкованості.

В управлінській діяльності важливо враховувати індивідуальні особливості працівників. Окрему трудність становить тип робітника, який називають "важким працівником". Керівники дають їм наступні характеристики: безвідповілальний, недобросовісний, зверхній, нескромний, нечесний, недисципліиований, ябеда, неорганізований, невитриманий, анопімщик. Важкий працівник характеризується як важко-керований, схильний бути ініціатором конфліктів, з погано передбачуваною поведінкою. Спектр проявів характеру важкого працівника досить широкий. У ньому вирізняють типи важкого працівника: "неконтактний", "бунтівник", "недобросовісний", з низькою професійною компетентністю (Р.Х.Шакуров).

1. "Неконтактний" — неслухняний, агресивно ставиться до керівника, не бере до уваги порад, зауважень. За цими проявами приховується переживання працівником дефіциту підтримки, підвищена самооцінка і самолюбство. Змінити ставлення такого працівника можна своєчасною допомогою йому в складній ситуації. Наприклад: учитель математики Н.В., добре знає предмет, має гарні стосунки з колегами, на керівників дивиться, як на ворогів, не вислуховує аналізу уроків, не приймає порад. Директор викликав Н.В. і запропонував йому допомогу. При цьому виявились особисті проблеми, в яких керівник зміг допомогти. Поведінка Н.В. змінилась на краще.

2. "Бунтівник" відзначається різкою, надмірною, дріб'язковою критикою керівників, підґрунтям чого є своєрідна конкуренція за керівну роль. Особлива неприязнь виявляється до нових керівників. Незадоволений своїм статусом. На нього можна впливати зміною ролі і піднесенням особистості, задоволенням домагань, якщо він їх заслуговує. У випадках кар'єризму підвищувати статус такого працівника не варто.

Наприклад: вчителька А.М. безжально критикувала нового директора. Він не реагував, ходив на уроки, в тому числі й до А.М. На педраді високо оцінив А.М. ("у школі є чудовий педагог, потрібно вивчати її досвід"), рекомендував А.М. на посаду завуча. Тепер вчителька іншими очима подивилась на роботу керівника: "Як важко, тільки тепер розумію свою помилку."

3, "Недобросовісний" — найбільш ефективна впливає колективне обговорення порушень трудової дисципліни. Молодий вчитель В.К. запізнюється, пропускає уроки, не готує планів, не виконує розпоряджень. Жаліються учні, батьки, колеги. Проводили бесіди, купили будильник, але марно. Справи пішли на краще після того, як на зборах усі засуджували поведінку В.К. відверто і справедливо, з добрими порадами.

У деяких випадках ефективним виявляється метод контрасної оцінки.

Метод постановки умови використовується щодо особливо недобросовісних працівників. Учителька літератури СЯ. влаштовувала сварки через години, які не виконувала. Всі методи використали. Директор попередив: "Або працювати нормально, або скоротять навантаження і потім поставлять питання про звільнення".

4. Низька професійна компетентність — долається в
роботі при допомозі колег і адміністрації.

Серед "важких" Брамсон виділяє п'ять типів підбурників спокою. Коротко охарактеризуємо їх.

Агресивні. Поділяються натри підтипи: "танки", "снайпери" і "підривники". "Танки" впевнені в тому, що їх поради найкомпетентніші. Єдине, чого вони не люблять — агресивних реакцій з боку тих, з ким вони спілкуються. Щоб добитися в суперечці з танками яких-небудь успіхів, треба дати їм можливість "випустити пару".

"Снайпери" стріляють у людей різними шпильками і тим самим вносять розлад у колективні дії персоналу. Най­ефективніший прийом дії на "снайпера" — це зажадати детально пояснити, що він розуміє під тією або іншою своєю шпилькою. Але при цьому "снайпер" не повинен втрачати своєї самоповаги, інакше він "вибухає" або залишається "з каменем за пазухою".

"Підривники" — типи, які накидаються на опонентів з лайкою, при цьому так артистично виходять з себе, що в оточуючих створюється враження, ніби їх дуже образили. їм потрібно дати можливість розрядити свої емоції.

Скаржники. Ці особи так барвисто описують свої "біди", що у слухача нерідко складається думка на їх користь. Краще, що можна зробити в таких випадках, — це перефразовувати скарги своїми словами, давши зрозуміти, що їх переживання беруться до уваги.

Нерішучі. Люди подібного типу роблять так багато пробних кроків перед тим, як що-небудь зробити, що викликають роздратування в оточуючих. Вони уникають тих, хто чинить на них тиск. Надані їм розпорядження вони виконують без ентузіазму.

Безвідповідальні. Якоюсь мірою — це тривожні особи, проте тривоги породжують у них не відхід від конфлікту, а агресію. Якщо вони відчують до себе тепле ставлення, поведінка їх само собою виправиться.

Всезнайки. Вони по суті є цінними працівниками, але поводяться так зухвало, що викликають в оточуючих відчуття неповноцінності. Слід пам'ятати, що вони рідко погоджуються на те, щоб визнати свої помилки.

Дата добавления: 2014-01-11