Інформаційна безпека як складова загальної безпеки держави. Складові інформаційної безпеки

Вступ

ЗАСАДИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

Лекція з теми № 5

Підготували:

професор кафедри

Стрельцов Є.Л.

доцент кафедри

Загіка Г.В.

Лекція обговорена та схвалена

на засіданні кафедри

управління та інформаційно–

технічного забезпечення ОВС

“__“ серпня 2009 р.

Протокол № 1

ОДЕСА 2009

ПЛАН:

1. Інформаційна безпека як складова загальної безпеки держави. Складові інформаційної безпеки.

2. Методи та засоби здійснення інформаційної безпеки.

3. Злочинність у сфері інформаційних технологій.

Теми рефератів:

1. Інформаційна безпека як складова загальнонаціональної безпеки.

2. Особливості захисту комп'ютерної інформації від протиправних посягань.

Рекомендована література:

1. Кримінальний Кодекс України від 5.04.2001.

2. Закон України “Про інформацію” від 02.10.92 // Відомості Верховної Ради України - 1992. - № 48 - Ст. 65.

3. Закон України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” від 05.07.94 // Відомості Верховної Ради України - 1994. - № 31. Ст.286.

4. Закон України “Про Національну програму інформатизації” від 04.02.1998 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 27-28. – Ст. 181.

5. Указ Президента України “Про Положення про технічний захист інформації в Україні” від 27.09.99. № 1229/99 // Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні: Станом на 1 січня 2001 р. /Упор. С.Е.Демський; Відп. ред С.П.Павлюк. – К Юрінком Інтер, 2001.

6. Указ Президента України “Про заходи щодо захисту інформаційних ресурсів держави” від 10.04.2000 № 582/2000 // Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні: Станом на 1 січня 2001 р. / Упор. С.Е.Демський; Відп. Ред. С.П.Павлюк. – К Юрінком Інтер, 2001.

7. Голубєв В. О., Гавловський В. Д., Цимбалюк В. С. Інформаційна безпека: проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій. Монографія / За заг. ред. д-ра юрид. наук Калюжного Р. А. – Запоріжжя: Просвіта, 2001.

8. Інформаційні технології та захист інформації: Збірник наук, праць. – Запоріжжя: Юрид. Ін-т МВС України. – 1998. – Вип. 2.

9. Комментарий уголовного кодекса Украины //Под ред. Ю.А. Кармазина, Е.Л. Стрельцова. X.: Одисей, 2001. - 950 с.

10. Крылов В.В. Информационные компьютерные преступления. - М.: Норма, 1997. - 285 с.

11. Эд Тайли. Безопасность компьютера. - Минск: Попурри. - 1997. - 480 с.

12. Біленчук П.Д., Романюк Б.В., Цимбалюк В.С. та ін. Комп'ютерна злочинність: Навчальний посібник – К.: Атіка, 2002. – 240 с.

Масове впровадження нових технічних засобів, на основі яких здійснюється інформатизація у всьому світі, робить прозорими державні кордони і формує нові геополітичні парадигми у розумінні глобальних соціотехнічних систем. Міжнародна інформаційна сфера стає не тільки однією з важливих сфер співробітництва, а й середовищем конкуренції між окремими особами, державами, міждержавними політичними та економічними угруповуваннями. Електронно-комунікаційна інфраструктура, як і інші інформаційні ресурси, стає об’єктом міждержавної боротьби за світове лідерство або об’єктом недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності чи інших суспільних інформаційних відносин.

Все це зумовлює необхідність формування такого аспекту інформаційної культури, як культура інформаційної безпеки, культура організації інформаційної безпеки. Зазначений аспект розвитку інформаційної культури набуває відображення у такій прикладній науковій дисципліні, як теорія організації (тектологія) інформаційної безпеки.

Згідно, Закону України “Про національну програму інформатизації”, інформаційна безпека - невід’ємна частина політичної, економічної, оборонної та інших складових національної безпеки. Об’єктами інформаційної безпеки є інформаційні ресурси, канали інформаційного обміну і телекомунікації, механізм забезпечення функціонування телекомунікаційних систем і мереж та інші елементи інформаційної інфраструктури країни.

Інформаційна безпека щодо інформатизації знаходить правове вираження в комплексі нормативних документів із усіх аспектів використання засобів обчислювальної техніки для оброблення та зберігання інформації обмеженого доступу; комплекс державних стандартів із документування, супроводження, використання, сертифікаційних випробувань програмних засобів захисту інформації; банк засобів діагностики, локалізації і профілактики вірусів, нові технології захисту інформації з використанням спектральних методів, високонадійні криптографічні методи захисту інформації тощо.

Питання культури інформаційної безпеки широко висвітлюються у спеціальній літературі. Сьогодні критична маса науково-практичних знань щодо розвитку суспільних інформаційних відносин у такому аспекті дає змогу сформувати на теоретичному рівні елементи загальної теорії організації інформаційної безпеки в умовах формування інформаційного суспільства – захисту інформації в автоматизованих комп’ютерних системах.

Зазначений аспект теорії має зворотний зв’язок з культурою практики: формування організаційних підходів, методів, засобів систем захисту комп’ютеризованих соціальних інформаційних систем; формування змісту навчальних дисциплін у навчальних закладах, а також формування комплексу знань фахівців, які спеціалізуються на організації захисту інформації, її безпеки у відповідних соціальних структурах (установах, організаціях, підприємствах тощо).

Аналіз наукової думки та емпіричного матеріалу дає змогу визначити такі принципові положення організації захисту інформації в умовах інформатизації у контексті інформаційної безпеки.

1. Культура інформаційної безпеки як наукове явище сьогодні формується на рівні міжгалузевого комплексного соціоінженерного інституту (наукової дисципліни), який утворився на межі поєднання технічних і гуманітарних наук: правової інформатики, інформаційного права та тектології (теорії організації соціальних систем).

2. За природою походження культура інформаційної безпеки в умовах інформаційного суспільства має триєдиний зміст: організаційний, інженерно-технічний (у тому числі програмно-математичний) та правовий.

3. У перспективі сутність інформаційної безпеки, у тому числі щодо захисту інформації у соціотехнічних системах, буде доповнюватися спеціальними знаннями з інших галузей, підгалузей, інституцій технічних та суспільних наук.

З погляду теорії організації і теорії систем, у науковому синтезі їх – теорії організації систем управління – формування цілеспрямованих, керованих систем (у тому числі будь-яких практичних заходів) передбачає визначення елементів системи та осмислення проблематики предметної галузі (її природу) в цілому.

На нашу думку, провідними елементами системи інформаційної безпеки, у тому числі щодо захисту інформації в автоматизованих комп’ютерних системах, є такі найважливіші чинники.

Суб’єкти – окремі люди, спільноти їх, різного роду організації, суспільство, держава, інші держави, союзи їх, світове співтовариство. Суб’єктів щодо інформаційної безпеки можна поділити на кілька категорій:

- щодо правового статусу регулювання відносин: суб’єкти регулювання відносин та учасників відносин;

- щодо мети учасників правовідносин: правомірні учасники та правопорушники тощо.

Згідно Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”, суб'єктами відносин, пов'язаних із захистом інформації в системах, є: власники інформації; власники системи; користувачі; уповноважений орган у сфері захисту інформації в системах.

На підставі укладеного договору або за дорученням власник інформації може надати право розпоряджатися інформацією іншій фізичній або юридичній особі - розпоряднику інформації. На підставі укладеного договору або за дорученням власник системи може надати право розпоряджатися системою іншій фізичній або юридичній особі - розпоряднику системи.

Об’єкт – правовідносини між суб’єктами (суспільні відносини), які визначаються за певними об’єктивно існуючими критеріями.

Згідно Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”, об'єктами захисту в системі є інформація, що обробляється в ній, та програмне забезпечення, яке призначено для обробки цієї інформації.

Важливим аспектом загальних положень інформаційної безпеки щодо захисту інформації в цих системах є наукове визначення і формулювання принципів її реалізації. Зазначені принципи повинні мати чітку ієрархічну структуру і критерії. Виходячи з положень природи інформаційної безпеки як організаційного явища, пропонується поділ принципів на такі групи першого порядку: організаційно-правові; організаційно-управлінські; організаційно-технічні.

Отже, інформаційну безпеку можна розглядати як стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави в інформаційній сфері від зовнішніх і внутрішніх погроз.

Дата добавления: 2014-01-11