Основні властивості темпераменту

Типи темпераментів

У сучасній психології користуються гіппократовою класифі­кацією типів темпераментів: сангвінік, холерик, флегматик і ме­ланхолік. Кожному з цих типів властиві своєрідні психологічні особливості.

Сангвініку властиві досить висока нервово-психічна активність, багатство міміки та рухів, емоційність, вразливість, лабільність. Ра­зом з тим емоційні переживання сангвініка здебільшого неглибокі, а його рухливість при незадовільних виховних впливах спричинює недостатню зосередженість, похапливість, а то й поверховість.(Георгій Жуков, Михайло Ломоносов, Наполеон Бонопарт, Юрій Гагарін, із літературних персонажів – Остап Бендер).

Холерику властиві високий рівень нервово-психічної актив­ності та енергії дій, різкість і поривчастість рухів, сильна імпуль­сивність та яскравість емоційних переживань. Недостатня емоційна і рухова врівноваженість холерика може виявитися за відсутності належного виховання в нестриманості, запальності, нездатності контролювати себе в емоціогенних обставинах. (Петр І, Олександир Суворов, Василь Чапаєв, із літературних персонажів - д'Артаньян).

Флегматик характеризується порівняно низьким рівнем ак­тивності поведінки, ускладненням переключення, повільністю і спокійністю дій, міміки і мовлення, рівними, постійними та гли­бокими почуттями і настроями. Невдале виховання може сприя­ти формуванню у флегматика таких негативних рис, як млявість, збідненість і слабкість емоцій, схильність до виконання лише звичних дій. (Михайло Кутузов, космонавт – Андріан Николаев, кіногерой - Штирліц).

Меланхоліку властиві низький рівень нервово-психічної ак­тивності, стриманість і приглушеність моторики та мовлення, значна емоційна реактивність, глибина і стійкість почуттів, але слабка їх зовнішня вираженість. При недостатньому вихованні у меланхоліка можуть розвинутися такі негативні риси, як підви­щена аж до хворобливості емоційна вразливість, замкнутість, відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань за та­ких життєвих обставин, які на це не заслуговують.(Микола Гоголь, Федір Достоєвський, Петро Чайковський).

Темперамент як динамічна характеристика психічної діяль­ності особистості має певні властивості, які позитивно або нега­тивно позначаються на його проявах. Розрізняють такі основні властивості темпераменту, як сензитивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність, екстравертованість та інтровертованість.

Сензитивність — міра чутливості до явищ дійсності, що сто­суються особистості. Незадоволення потреб, конфлікти, соціаль­ні події в одних людей викликають яскраві реакції, страждання, а інші ставляться до них спокійно, байдуже. Відомий радянський психолог Б. Ананьєв вважав, що сензитивність пов'язана з орієн­тувальною рефлекторною діяльністю і входить до структури тем­пераменту. Вважається, що існують не лише окремі різновиди чутливості як потенційні властивості окремих аналізаторів, а й загальний для певної людини спосіб чутливості, що є властивіс­тю сенсорної організації людини загалом. Сензитивність, на дум­ку Б. Ананьєва, — порівняно стійка особливість особистості, в якій виражається тип нервової системи людини і яка відіграє свою роль у здібностях людини до різних видів діяльності.

Реактивність — це особливості реакції особистості на подраз­ники, що виявляються в темпі, силі та формі відповіді, а найяс­кравіше — в емоційній вразливості, і відображуються на став­ленні особистості до навколишньої дійсності та до самої себе. Бурхливі реакції при успіхах або невдачах у будь-якій діяльності позначаються на різних особливостях темпераменту. Реак­тивність як особливість темпераменту виразно виявляється при психічних травмах — у реактивній депресії (пригніченість, рухо­ва та мовна загальмованість), в афективно—шокових реакціях (реакції на катастрофи, аварії, паніка), для яких характерна або безладна рухова активність, або повна загальмованість, ступор.

Пластичність виявляється у швидкому пристосуванні до об­ставин, що змінюються. Завдяки пластичності певні сторони психічної діяльності перебудовуються або компенсуються завдя­ки пластичності вищої нервової діяльності. Слабкість, неврівно­важеність або недостатня рухливість типу нервової системи за на­лежних умов життя та виховання набирають позитивних якостей.

Ригідність — особливість, протилежна пластичності, склад­ність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини. У пізнавальній діяльності ригідність виявляється в повільній зміні уявлень при зміні умов життя, діяльності, в емоційному житті — у закляклості, млявості, нерухливості почуттів; у поведінці — у негнучкості, інертності мотивів поведінки та морально-етичних вчинків при цілковитій очевидності їх недоцільності.

Резистентність — міра здатності опиратися негативним або не­сприятливим обставинам. Досить яскраво ця особливість виявля­ється у стресових ситуаціях, при значному напруженні в діяльності. Одні люди здатні опиратися найскладнішим умовам діяльності або обставинам, що несподівано склалися (аварії, конфлікти, асоціаль­на бравада), а інші розгублюються, легко здають позиції, стають не­здатними продовжувати роботу, хоча за звичайних умов з ними цього не трапляється, незважаючи на втому, важкі умови праці.

Екстравертованість та інтровертованість — спрямованість реакцій та діяльності особистості назовні, на інших (екстраверто­ваність) або на саму себе, на свої внутрішні стани, переживання, уявлення (інтровертованість). Вважають, що екстраверсія та інтроверсія як властивості темпераменту — це прояви ди­намічних, а не змістових сторін особистості. Екстравертованим типам властиві сила і рухливість нервових процесів і у зв'язку з ними імпульсивність, гнучкість поведінки, ініціативність. В інтровертованого типу переважають слабкість та інертність нервових процесів, замкнутість, схильність до самоаналізу, а то­му йому властиві ускладнення соціальної адаптації.

Дата добавления: 2014-01-11