Понятійно-категоріальний апарат юриспруденції

Функції теорії держави і права

Саме виникнення науки пов’язане із соціальною потребою в пізнанні навколишнього світу та систематизованих знань про нього. Ці знання необхідні для забезпечення мінливих умов життєдіяльності людини. Тому наука виконує визначені, їй іманентні функції.

Функції теорії держави і права – це основні напрями її впливу на розвиток юридичної науки та юридичної практики.

Гносеологічна (пізнавальна) функція теорії держави і права полягає в пізнанні правових явищ, як уже відомих, так і нових, у проникненні в глибинні проблеми їх сутності. Держава і право безперервно розвиваються; тому юридична теорія повинна “задовольняти” потреби суспільства в пізнанні характеру і спрямованості цих змін. У цьому сенсі роль юридичної теорії не обмежується тільки правознавством, але має й загальносоціальне значення. Вказана функція умовно може бути розділена на “підфункції”: онтологічну (констатуючу), інтерпретаційну (пояснювальну) та евристичну (пошукову). Інакше кажучи, теорія держави і права науково формулює державно–правові явища, пояснює їх суть і виявляє нові закономірності їхнього розвитку.

Методологічна функція виражається у формуванні понятійного апарату та методологічного інструментарію системи юридичних наук, створенні універсальної юридичної мови, що забезпечує одноманітність у класифікації та оцінці правових явищ фахівцями різних галузей права.

Прогностична функція теорії держави і права полягає у виробленні науково обґрунтованих прогнозів щодо перспектив і тенденцій розвитку права, правової системи, правознавства, “передбачення” того, яким якісним і кількісним змінам піддадуться існуючі політико-правові явища.

Практична (практико-орієнтуюча) функція теорії держави і права та юридичної науки в цілому полягає в тому, що результатом пізнавальної активності повинні бути вироблені та апробовані наукою рекомендації по вдосконаленню нормотворчої, правозастосовчої, інтерпретаційної, правоохоронної діяльності.

Понятійно-категоріальний апарат юриспруденції – це система мовних знаків (слів і словосполучень), якими описуються і за допомогою яких досліджуються державно-правові явища. Понятійно-категоріальний апарат юридичної науки складний і різноманітний, бо багатозначний її предмет віддзеркалення – держава і право та пов’язані з ними явища. Нерозривний зв’язок юридичних понять з державою і правом є головною, істотною ознакою, що визначає їх характерні риси.

Правові поняття – логічно оформлені загальні думки про клас юридичних явищ. Поняття (разом з думкою та умовиводом) є однією з основних форм мислення. Воно відображає та закріплює істотні (відмітні) ознаки предметів або явищ об’єктивного світу і процесу мислення і є простою структурною одиницею думки. Поняття про державу і право – найважливіший різновид соціально-політичних понять, багато з яких були сформульовані у глибокій старовині. Так, поняття «справедливість», «закон», «демократія» виробили і використали старогрецькі філософи Сократ, Платон, Арістотель. Державно-правові поняття були широко відомі в Стародавньому Римі, причому не тільки професійним юристам, але й усім громадянам. Багато з них використовується сучасною юриспруденцією (конституція, особа, контракт, віндикація тощо).

Виникнувши, поняття не залишаються незмінними, застиглими, вони постійно розвиваються, коректуються, наповнюються новим змістом. Поняття тільки тоді будуть такими, що «працюють», коли вони правильно відображають соціальну дійсність, потреби її розвитку.

Багато юридичних понять закріплюються в законодавстві, що пояснюється чисто практичними потребами правового регулювання суспільних відносин. Наприклад, в українській нормотворчості склалася традиція одну з перших статей кожного закону присвячувати визначенню понять, що вживаються в тексті акту.

Теорія держави і права вивчає і дає узагальнені поняття про державу і право на основі аналізу державно-правової практики і досягнень інших юридичних наук. Наприклад, в рамках теорії держави формулюються поняття держави, форм і функцій держави, поняття правової та соціальної держави. В рамках теорії права формулюються поняття права, правової норми, форми права, закону, правовідносин, правосвідомості, законності тощо.

За сферою дії та значущістю правові поняття діляться на:

1) загально-правові, такі, що мають значення для всієї системи юридичних наук, всіх галузей права та законодавства («держава», «право», «правовідносини», «законність» тощо);

2) міжгалузеві, такі, що мають значення для декількох галузей права і науки («проступок», «матеріальна відповідальність» тощо);

3) галузеві, межі дії яких визначаються межами тієї або іншої галузі («трудова угода», «обвинувачений», «комітент» тощо).

Найбільш загальні, гранично широкі правові поняття називаються правовими категоріями. Вони мають двоякий характер. З одного боку, вони є підсумком вивчення державно-правової дійсності, з іншого – результатом узагальнення раніше вироблених правових понять. Так, узагальнюючи поняття кримінальної, адміністративної, цивільної та дисциплінарної відповідальності, теорія держави і права формулює гранично широке поняття юридичної відповідальності. Воно й буде правовою категорією, оскільки це поняття, абстрагуючись від ознак, властивих окремим видам юридичної відповідальності, зосереджує увагу на загальних рисах юридичної відповідальності в цілому.

Сукупність певних фундаментальних понять і категорій утворюють ту або іншу галузь права, науку про неї та відповідну навчальну дисципліну. Наприклад, в кримінальному праві – це поняття «злочин», «покарання», «співучасть», «позбавлення волі», «погашення судимості» тощо.

Висновки

Отже, теорія держави і права належить до фундаментальних юридичних наук, які дають базові юридичні знання, фундамент для вивчення решти юридичних наук. Значення таких знань полягає в тому, що студенти-юристи, які вивчили теорію держави і права, засвоюють абетку та логіку правознавства, методологію вивчення державно-правових явищ, без знання яких неможливо в подальшому просуватися в безмежний світ юридичних наук.

В системі юридичних наук загальна теорія держави і права дає найширше за обсягом і глибиною знання державно-правових явищ. Вони використовуються галузевими й іншими юридичними науками, як важливі в методологічному сенсі висхідні пункти дослідження, що дозволяють уникнути однобокості в рішенні галузевих наукових проблем. Тим самим загальна теорія держави і права вносить методологічну єдність в дослідження галузевих та інших юридичних наук. Тому загальна теорія держави і права й виступає в системі юридичних наук як наука методологічна за своїм характером.

Завдання на семінарське заняття:

- чому предмет теорії держави та права є динамічним, а не статичним?

- яке співвідношення теорії держави та права з іншими загальногуманітарними науками?

Дата добавления: 2014-01-11