Питання 3: Форми діяльності Кабінету Міністрів України

Під формами діяльності Кабінету Міністрів України розуміють його однорідну діяльність щодо реалізації власної компетенції, яка здійснюється у певних організаційних рамках, встановлених зако­нодавством. Діяльність уряду України здійснюється як у правових, так і в неправових формах.

Систему правових форм діяльності уряду України складають но-рмотворча, установча, правозастосовча, контрольна форми.

Нормотворча форма діяльності Кабінету Міністрів України реалізується шляхом прийняття постанов, які мають нормативний характер і приймаються з питань, що мають найбільш важливе зна­чення, або розробки проектів законів чи актів Президента України. В межах даної форми можна виділити ординарне, законопроектне і спеціальне провадження. Ординарне провадження включає діяльність, пов'язану з онов­ленням нормативного матеріалу. Проекти урядо­вих постанов готуються на підставі законів України, актів та Доручень Президента України, попередніх актів Кабінету Міністрів України, рішень урядових комітетів, доручень Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'ер-міністрів. Орган, до компетенції якого належить предмет правового регулювання, за­значений першим у дорученні щодо розробки проекту постанови, є головним розробником та відповідає за його підготовку і внесення до Кабінету Міністрів. Проекти постанов Кабінету Міністрів Украї­ни підлягають обов'язковій експертизі Міністерством юстиції Укра­їни та узгодженню з причетними органами.

Законопроектне провадження виникає у зв'язку з реалізацією Кабінетом Міністрів права законодавчої ініціативи, і включає роз­гляд та внесення до Верховної Ради проектів законів України, участь у законодавчій діяльності парламенту, а також у реалізації Президентом України права законодавчої ініціативи. При цьому Прем'єр-міністр визначає одного з членів уряду або іншого допо­відача для представлення у Верховній Раді внесеного Кабінетом Міністрів законопроекту. Розробка законопроектів центральними органами виконавчої влади здійснюється відповідно до плану зако-нопроектної роботи, на виконання актів глави держави та уряду і за їх власною ініціативою. Проекти законів України, що вносяться до Верховної Ради Кабінетом Міністрів у порядку законодавчої ініціа­тиви, розробляються центральними органами виконавчої влади від­повідно до Регламенту Верховної Ради України, інших актів зако­нодавства з цих питань, подаються та готуються для розгляду Ка­бінетом Міністрів.

Проекти законів, що розробляються Кабінетом Міністрів і пода­ються на розгляд Верховної Ради Президентом України у порядку законодавчої ініціативи, направляються Кабінетом Міністрів до Секретаріату Президента України з дотриманням вимог, передбаче­них Положенням про порядок роботи із законопроектами та інши­ми документами, що вносяться Президентом України на розгляд Верховної Ради України, затвердженим Указом Президента Украї­ни від 30 березня 1995 р. № 270/95. Схвалений Кабінетом Міністрів проект закону України візується Прем'єр-міністром і подається до Верховної Ради разом із: супровід­ним листом за підписом Прем'єр-міністра, де міститься інформація про схвалення законопроекту урядом та зазначається доповідач, який представлятиме цей проект у парламенті; пояснювальною запискою за підписом керівника органу, який є головним розробни­ком; списком розробників проекту (авторського колективу), завізо­ваним керівником відповідного структурного підрозділу Секрета­ріату Кабінету Міністрів; порівняльною таблицею (у разі подання законопроекту про внесення змін до чинного закону), завізованою керівником відповідного структурного підрозділу Секретаріату Ка­бінету Міністрів. На запит Верховної Ради Кабінет Міністрів подає до законопроекту свій висновок, проект якого готується відповід­ним центральним органом виконавчої влади за дорученням керівни­цтва уряду відповідно до розподілу функціональних повноважень.

Спеціальне провадження здійснюється шляхом розробки урядом проектів актів Президента України. Порядок підготовки і подання урядом проектів актів глави держави врегульовано Тимчасовим рег­ламентом Кабінету Міністрів України, а також Положенням про по­рядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Прези­дента України, затвердженим Указом Президента України від 10 ве­ресня 1994 р. № 512. Згідно з названими документами, такі проекти готуються за дорученням керівництва Кабінету Міністрів відповід­но до розподілу функціональних повноважень, а також центральни­ми органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Респуб­ліки Крим.

Підготовка поданих проектів для розгляду Кабінетом Міністрів у його Секретаріаті здійснюється у порядку, і проходить ті ж стадії, які передбачені для проектів урядових актів. Після схвалення Ка­бінетом Міністрів проект акта Президента візується Прем'єр-мініст­ром і подається для розгляду Президентові України разом із:

— супровідним листом за підписом Прем'єр-міністра, в якому повідомляється про схвалення проекту акта на засіданні уряду;

— пояснювальною запискою до проекту акта (за підписом керів­ника органу, що його розробляв), у разі потреби — з інформаційно-довідковими матеріалами;

— списком посадових осіб, які його завізували, підписаним ке­рівником відповідного структурного підрозділу Секретаріату Ка­бінету Міністрів;

— порівняльною таблицею (у разі подання проекту акта про вне­сення змін до чинного акта), завізованою керівником відповідного структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів.

Установча форма діяльності здійснюється як безпосередньо Кабінетом Міністрів України (шляхом формування урядових робочих органів та апарату; про створення, реорганізацію або ліквідацію центральних органів виконавчої влади), так і опосередковано через уряд Президен­том (шляхом призначення і звільнення глав місцевих державних адміністрацій).

Правозастосовча форма діяльності Кабінету Міністрів вклю­чає діяльність з реалізації нормативних актів шляхом прийняття актів застосування права — розпоряджень, що мають індивідуаль­ний характер або приймаються з питань організаційної і поточної роботи; а також щоденну роботу з виконання законодавства і ви­рішення різних питань управлінського характеру.

До правових форм діяльності відноситься і контрольна форма, яка здійснюється шляхом спостереження за належним функціону­ванням підконтрольних органів і коригування їх діяльності у випа­дку відхилення від заданих параметрів. Виділяються два види уря­дових контрольних проваджень:

— нормотворче контрольне провадження виникає у випадку, ко­ли уряд виступає суб'єктом права конституційного подання до Кон­ституційного Суду України з питань про відповідність Конституції діючих міжнародних договорів, а також міжнародних договорів, поданих у парламент для ратифікації;

— виконавче контрольне провадження виникає у зв'язку зі здій­сненнями контролю за ефективністю діяльності виконавчої верти­калі й Секретаріату Кабінету Міністрів.

Серед організаційних форм діяльності Кабінету Міністрів Укра­їни можна виділити основні, до яких відносяться урядові засідання, персональна виконавчо-розпорядча діяльність членів уряду, за­сідання урядових комітетів, інших постійних і тимчасових робочих органів Кабінету Міністрів України, і допоміжні — наради у Пре­м'єр-міністра України, участь членів Кабінету Міністрів у засідан­нях Ради національної безпеки і оборони в якості його членів, у за­сіданнях колегій центральних органів виконавчої влади, звіти про свою діяльність на «Дні Уряду» у Верховній Раді України, участь у комітетських слуханнях, візити, поїздки, переговори, прес-конфе­ренції та ін.

До матеріально-технічних форм діяльності Кабінету Міністрів України відносяться: робота з депутатськими запитами й звернен­нями, різними інформаційними запитами органів Верховної Ради і Президента України; складання звіту про виконання Державного бюджету, програми діяльності Кабінету Міністрів України; госпо­дарська робота, бухгалтерська звітність, статистика, діловодство.

Література:

1. Барабашев Г. В., Шеремет К. Ф. Советское строительство: Учебник. — М.: Юрид. лит., 1988.

2. Білоус А. О. Політико-правові системи: світ і Україна. Навч. посібник. — К.: АМУУП, 1997.

3. Битяк Ю. П. Напрями наукових досліджень проблем місцевого самовряду­вання // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Збірник науко­вих праць. Випуск 2. — Харків: Ін-т державного будівництва та місцевого самоврядування, 2002. — С. 34—44.

4. Гарчева Л. П., Ярмыш А. Н. Конституционное право Украйни: Учеб. посо-бие. — Симферополь: Доля, 2000.

5. Державне будівництво: Збірник нормативно-правових актів. У 2 кн. / За ред. М. І. Пайова. — Харків: Гриф, 2002.

6. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. — К.: Юрінком Інтер, 1998.

7. Державно-правова реформа в Україні: Матеріали наук.-прак. конф. Листо­пад 1997 р. / Ред кол.: В. Ф. Опришко (голова) та ін. — К.: Ін-т зак-ства Верховної Ради України, 1997.

8. Журавський В.С., Серьогін В.О., Ярмиш О.Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підруч. Для студ. вищ. навч.закл. – К.: Концерн “Видавничий дім “Ін Юре”, 2003. – 672 с.

9. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво і місцеве самовряду­вання: Навчальний посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2000. Конституційне право України: Підручник / За ред. В. Ф. Погорілка. — К.: Наукова думка, 2002.

10. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцев самоврядування в Україні: Підручник / За ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.

11. Конституційне право України / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. — К.: Український центр правничих студій, 1999. Конституційне право України: Підручник / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. — К.: Ін Юре, 2002.

12. Кравченко В. В. Конституційне право України. Навч. посіб.— К.: Атіка, 2000.

13. Кравченко В. В., Пітцик М. В. Муніципальне право України: Навч. посіб­ник. — К.: Атіка, 2003.

14. Муніципальне право України: Підручник / За ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького. — К.: Юрінком Інтер, 2001.

15. Свирский Б.М. Государственное строительство и местное самоуправление в Украине. Учебное пособие. — Харьков: Эспада, 2001.

16. Серьогін В. О., Серьогіна С. Г. Державне будівництво та місцеве самовряду­вання в Україні. Частина Загальна. — Харків, 2000.

17. Селіванов В. М. Право і влада суверенної України: методологічні аспек­ти. — Монографія. — К.: Ін Юре, 2002.

18. Советское строительство: Учебник / Под ред. А. А. Безуглова. — М.: Юрид. лит., 1985.

19. Советское строительство: Учеб. пособие / Под ред. О. Ф. Фрицкого, В. Ф. Кузнецовой. — К.: Вища школа, 1988.

20. Управление организацией: Учебник / Под ред. А. Г. Поршнева, 3. П. Румянцевой, Н. А. Саломатина. — М.: ИНФРА-М, 1999.

21. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2002.

22. Чукаева В. Государственное строительство и самоуправление Украины: Учеб. пособие. — Днепропетровск, 1999.

23. Цвєтков В. В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). — X.: Право, 1996.

24. Ярмиш О. Н., Серьогін В. О. Державне будівництво та місцеве самоврядуван­ня в Україні: Підручник. — X.: НУВС, 2002.

Дата добавления: 2014-01-11