Спеціальні види договору зберігання

Цивільне право, крім загальних положень про зберігання, виокремлює також і спеціальні види зберігання, що відмежовуються за цілою низкою ознак, основними з яких є суб'єкти та об'єкти зберігання. До таких видів спеціальних договорів зберігання цивільне законодавство (§ 3 глави 66 ЦК України) відносить: зберігання речі у ломбарді; зберігання цінностей у банку; зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту; зберігання речей у гардеробі організації; зберігання речей пасажира під час його перевезення; зберігання речей у готелі; зберігання речей, що є предметом спору (секвестр); зберігання транспортних засобів; договір охорони.

Слід зауважити, що це лише основні види спеціальних видів зберігання. В інших законодавчих актах можуть бути передбачені й інші спеціальні види зберігання.

Зберігання речі у ломбарді

Зберігання, яке провадиться ломбардами, не є основним видом їх діяльності і здійснюється факультативне до закладних операцій. Зберігання речі в ломбарді має характер двостороннього та сплатного зобов'язання. Характеризуючи оплатність даного зобов'язання, слід зауважити, що ціна послуг щодо зберігання може і не встановлюватись окремо, а включатись до загальної суми ломбардних операцій.

Суб'єктами зберігання речі в ломбарді, з однієї сторони, є ломбард (зберігач) як юридична особа, а з іншої, — фізична особа (поклажодавець). У законі чітко не визначається, однак аналіз відповідних правових норм дає підстави зробити висновок, що об'єктом цього зберігання може бути лише індивідуально визначена рухома річ.

Форма договору зберігання в ломбарді є письмовою і оформляється видачею поклажодавцю іменної квитанції (ч. 1 ст. 967 ЦК України).

Певною специфікою наділені права й обов'язки сторін за договором. Так, зберігач (ломбард) зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання у повній сумі їх оцінки (ч. З ст. 967 ЦК України), що визначається за домовленістю сторін. У разі, коли поклажодавець не виконає свого обов'язку забрати річ, ломбард зобов'язаний впродовж трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігати її. Після цього ломбард має право продати цю річ у порядку, визначеному законом. Із суми виторгу, одержаної ломбардом від продажу речі, вираховується плата за зберігання та інші платежі, що належить зробити зберігачу. Залишок суми виторгу повертається поклажодавцю.

Зберігання цінностей у банку

Зберігання, що проводиться банками, має ряд особливостей, порівняно з іншими видами спеціального зберігання. Так, зберігачем за даним договором є виключно банк, правовий статус якого визначається спеціальним законодавством1. Крім цього, об'єктом даного виду зберігання є не будь-яка річ, а лише документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності (ч. 1 ст. 969 ЦК України).

Певні вимоги ставить законодавець і до форми укладення даного договору, що укладається у письмовій формі, і його укладення засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажедавцеві (ч. З ст. 969 ЦК України).

Законодавець дозволяє сторонам за загальною згодою уповноважити зберігача (банк) на вчинення правочинів, однак лише з одним із передбачених об'єктів — цінними паперами, прийнятими на зберігання (ч. 2 ст. 969 ЦК України).

Іншою особливістю цього договору є виділення окремих його видів, до яких належать зберігання з наданням індивідуального банківського сейфу, що охороняється банком, та зберігання з наданням індивідуального банківського сейфу, що не охороняється банком (статті 970-971 ЦК України).

Так, у першому випадку банк передає поклажодавцеві індивідуальний банківський сейф (його частину або спеціальне приміщення) для зберігання у ньому цінностей та роботи з ними. При цьому на підтвердження виконання банком договору він зобов'язаний видати поклажодавцеві ключ від сейфа, картку, що ідентифікує поклажодавця, інший знак або документ, що посвідчує право його пред'явника на доступ до сейфа та одержання з нього цінностей (ч. 2 ст. 970 ЦК України). Однак даний договір не передбачає самостійного користування поклажодавцем виділеним сейфом. Лише банк приймає від поклажодавця цінності, контролює їх поміщення у сейф та одержання їх із сейфа. Тобто банк несе повну відповідальність за передані йому на зберігання цінності.

У другому випадку банк зобов'язаний лише надати індивідуальний банківський сейф і не несе відповідальності за його вміст, оскільки не охороняє його (ст. 971 ЦК України). Даний різновид договору е змішаним, оскільки містить у собі не лише зобов'язання із зберігання, а й зобов'язання з майнового найму (оренди), що і зумовлює потребу застосовувати до цих відносин положення про майновий найм (оренду).

Зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту

Даний договір має публічний характер, оскільки, як визначає за-конодавець, камери схову загального користування, що перебувають у віданні організацій, підприємств транспорту, зобов'язані приймати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів (ч. 1 ст. 972 ЦК України).

Особливим суб'єктом даного договору є зберігач, яким може виступати лише організація, підприємство транспорту. Поклажодавцем за цим різновидом зберігання може бути лише фізична особа.

Законодавець виділяє два види даного зберігання: зберігання у власне камерах схову та зберігання в автоматичних камерах схову. При цьому законодавець вказує на те, що зберігання речі в автоматичних камерах схову має змішаний характер і до нього слід застосовувати положення про майновий найм (оренду).

Укладення договору та факт прийняття речей на зберігання до камери схову підтверджується видачею поклажодавцю квитанції або номерного жетону (ч. 2 ст. 972 ЦК України).

Дані документи не видаються поклажодавцю у разі зберігання речей в автоматичних камерах схову. Виконання обов'язку зберігача видати річ за цим договором провадиться після пред'явлення зберігачу зазначених документів. Втрата цих документів не унеможливлює видачу поклажодавцю речі, він лише має надати зберігачеві докази належності йому цієї речі (ч. 5 ст. 972 ЦК України).

Важливу роль у даному договорі відіграє строк, протягом якого камера схову зобов'язана зберігати річ. Даний строк встановлюється правилами, що видаються відповідно до транспортних кодексів (статутів), або за домовленістю сторін. Якщо поклажодавець не забрав річ у зазначені строки, камера схову зобов'язана зберігати її протягом трьох місяців. Зі спливом цього строку річ може бути продана у порядку, встановленому законом (ч. 4 ст. 972 ЦК України).

Законодавець нічого не говорить про можливість зберігача відшкодувати з вирученої суми власні витрати, однак у цьому випадку слід застосовувати аналогію закону зі зберіганням у ломбарді та надати вказану можливість зберігачеві.

Ще однією специфікою даного договору є те, що у разі втрати, нестачі або пошкодження речі, зданої до камери схову, заподіяні поклажодавцю збитки відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої сторонами при переданні її на зберігання (ч. З ст. 972 ЦК України).

Зберігання речей у гардеробі організації

Специфічними ознаками цього спеціального виду зберігання є місце зберігання, до якого належить гардероб організації. Під поняттям «гардероб» слід розуміти спеціально відведене та обладнане місце (частину приміщення) організації для зберігання верхнього одягу, головних уборів та інших речей.

Зберігачем речей є юридична особа, яка має у своєму підпорядкуванні відповідний гардероб (ч. 1 ст. 973 ЦК України). Об'єктом за договором зберігання, як правило, є верхній одяг, головні убори, взуття, валізи (сумки), портфелі, кейси, інша ручна поклажа.

Зберігач речі, зданої до гардеробу, незалежно від того, чи здійснюється зберігання за плату, чи безоплатно, зобов'язаний вжити усіх заходів щодо забезпечення схоронності речі. Укладення договору та факт передачі речі на зберігання у гардероб може посвідчуватися легітимаційним знаком (номерним жетоном).

Іншою особливістю цього договору є те, що правила зберігання речей у гардеробах поширюються і на спеціально відведені місця для зберігання верхнього одягу, головних уборів у закладах охорони здоров'я та інших закладах (ч. 2 ст. 973 ЦК України).

Зберігання речей пасажира під час його перевезення

Особливостями цього договору є те, що він має змішаний характер і застосовується разом із договором перевезення пасажира та багажу. Зберігачем за цим договором є власник відповідного транспортного засобу (літак, потяг, судно, рейсовий автобус, таксі тощо). Поклажодавцем може бути лише пасажир, який уклав відповідний договір перевезення.

Об'єктом за цим договором може бути валіза (сумка), особисті речі пасажира, які під час його перевезення мають знаходитись у спеціально відведених для цього місцях (багажне відділення, багажник тощо). До об'єктів цього зберігання не належать дорогоцінні метали та гроші (ст. 974 ЦК України).

Укладення цього договору та факт передачі речі зберігачеві може посвідчуватися відповідними квитанціями чи іншими документами, але така умова є необов'язковою.

Зберігання речей у готелі

Готелі, як і гуртожитки, мотелі, будинки відпочинку, пансіонати, санаторії та інші подібні організації, у приміщеннях яких особа тимчасово проживає, відповідають за схоронність майна, внесеного до них (нього) (частини 1, 4 ст. 975 ЦК України). При цьому річ вважається такою, що внесена до готелю чи іншої організації, якщо вона передана працівникам готелю чи іншої організації (носій, портьє, покоївка, комендант) або знаходиться у приміщенні, відведеному для особи.

Об'єктом цього зберігання можуть бути як особисті речі поклажодавця (валіза (сумка), автомобіль тощо), так і інші речі, що знаходяться при ньому. На відміну від попереднього договору, у разі зберігання речей у готелі об'єктом цього зберігання можуть бути також і цінності (цінні папери, коштовності) лише за умови, що вони були окремо передані готелю чи іншій організації на зберігання (ч. 2 ст. 975 ЦК України).

Специфікою цього виду зберігання є той факт, що у разі втрати чи пошкодження речі поклажодавець зобов'язаний негайно повідомити про це готель чи іншу організацію. Також він повинен довести факт внесення цієї речі до готелю чи іншої організації.

У разі, якщо до закінчення строку проживання особа не пред'явила свої вимоги до готелю чи іншої організації, то законодавець презюмує, що її речі не були втрачені чи пошкоджені (ч. З ст. 975 ЦК України).

Зберігання речей, що є предметом спору (секвестр)

Цей вид договору був відомий ще з часів римського права, але до законодавства України введений вперше. Його специфікою є те, що об'єктом зберігання в порядку секвестру є річ, що становить предмет спору. Хоча законодавець на це чітко не вказує, аналіз відповідних статей дає всі підстави вважати, що об'єктом договору секвестру може бути як рухома, так і нерухома річ.

Закон виділяє два види секвестрів: договірний та судовий.

За договірним секвестром дві або більше осіб, між якими виник спір про право на річ, можуть передати цю річ третій особі, яка зобов'язується після розв'язання спору повернути річ особі, якій вона буде присуджена судом або вирішена її доля за погодженням усіх осіб, між якими є спір (ч. 1 ст. 976 ЦК України).

За судовим секвестром річ, що є предметом спору, може бути передана за рішенням суду на зберігання особі, призначеній судом, або особі, визначеній за домовленістю осіб, між якими є спір (ч. 2 ст. 976 ЦК України). При цьому особа, якій передається річ на зберігання за судовим секвестром, має висловити свою згоду, якщо інше не встановлено судом. Слід зазначити, що судовий секвестр презюмується платним. Плата встановлюється за рахунок сторін, між якими виник спір.

Зберігання автотранспортних засобів

Новий вид зберігання, передбачений в ЦК України, — це зберігання автотранспортних засобів. Специфікою цього договору є його публічність у разі, коли зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 977 ЦК України).

Форма укладення цього договору письмова. Укладення договору та факт прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Певною специфікою наділяє законодавець зберігання транспортного засобу у разі, коли це зберігання здійснюється боксом та гаражем на спеціальних стоянках (ч. 2 ст. 977 ЦК України). У цьому разі зберігач зобов'язується не допускати проникнення у них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельними і гаражними кооперативами та їх членами, якщо в законі чи статуті цих кооперативів не встановлюється інше.

Дата добавления: 2014-01-11