Поняття і структура політичної системи

Система – це певна кількість взаємопов’язаних елементів, що утворюють стійку цілісність, мають певні інтегративні особливості, притаманні саме цій спільноті. У світі існують різноманітні системи, однією з яких є політична. Політична система є центральною проблемою політології. У сучасній політичній науці існує багато теорій політичних систем, зокрема, вагомий внесок у розробку цієї проблеми зробили Д. Істон, Г. Алмонд (системний аналіз), К. Дойч (кібернетичний підхід), Т. Парсонс (політична система як специфічний елемент соціальної системи) та ін. вчені.

Політична система – це цілісна, інтегрована сукупність політичних суб’єктів, структур і відносин, що відображає інтереси всіх політичних і соціальних сил суспільства. Вона активно взаємодіє з іншими системами – економічною, культурною, соціальною, ідеологічною, релігійною, етнічною.

Політична система виникла на певному етапі розвитку суспільства внаслідок його поділу на класи та появи держави. Дослідження політичної системи ведуть свій початок від Аристотеля, але по-справжньому вагомих результатів досягнено лише у ХХ ст. після застосування американським теоретиком Д. Істоном методу системного аналізу у працях „Політична система” та „Системний аналіз політичного життя”. Політична система, на думку Істона, є цілісною множиною багатьох елементів, кожний з яких складається з простіших явищ і процесів. Політичне життя, на його думку, є неврівноваженою системою, в якій весь час відбуваються порушення та робляться спроби до встановлення рівноваги.

Ознаками політичної системи є:

Ø взаємозв’язок групи елементів;

Ø утворення цими елементами певної цілісності;

Ø внутрішня взаємодія цих елементів;

Ø прагнення до самозбереження, стабільності та динамізму;

Ø здатність вступати у взаємовідносини з іншими системами.

Визначальним елементом політичної системи є держава. Крім неї, у політичну систему суспільства входять: політичні партії, профспілки, асоціації, ініціативні групи, групи впливу і тиску, соціально-політичні рухи та інші об’єднання, змістом діяльності яких є політичні процеси.

Структуру політичної системи складають такі основні компоненти:

ð політичні відносини – взаємини суб’єктів політики з приводу завоювання та здійснення влади;

ð політична організація суспільства – це система інститутів, у межах якх відбувається політичне життя суспільства; вона складається з власне політичних організацій, неполітичних організацій;

ð засоби масової інформації – розгалужена мережа установ, які займаються збором, обробкою, поширенням інформації, пропагуючи вироблені політичні та правові норми;

ð політичні принципи та норми, які формують політичну поведінку та свідомість людини відповідно до цілей і завдань політичної системи;

ð політична свідомість – сукупність політичних ідей, відображених у політичних документах, правових нормах тощо;

ð політична культура – це сукупність уявлень про різні аспекти політичного життя.

Виділяють такі функції політичної системи:

1) вироблення політичного курсу держави та визначення цілей і завдань розвитку суспільства;

2) організація діяльності суспільства на виконання цілей, завдань політичної програми держави;

3) координація окремих елементів суспільства;

4) легітимізація (діяльність спрямована на узаконення політичної системи);

5) політична соціалізація (включення людини в політичну діяльність);

6) артикуляція інтересів (пред’явлення вимог до осіб, що приймають політичні рішення);

7) агрегування інтересів (узгодження та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення);

8) інтеграція всіх елементів суспільства навколо єдиних для всього народу соціально-політичних цілей і цінностей;

9) політична комунікація складових політичної системи та ін.

Дата добавления: 2014-01-11