Державне регулювання грошового обороту

Заходи регулювання грошового обороту, можна розділити на три групи:

Ø заходи фіскальної політики

Ø заходи грошово-кредитної (монетарної) політики;

Ø заходи прямого впливу.

!

Фіскальна політика реалізується через механізми оподаткування, інших вилучень до централізованих фондів фінансових ресурсів, фінансування витрат держави

Грошово-кредитна політика зводиться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (проценти) на грошовому ринку.

Види грошово-кредитної політики

n експансійна

n рестрикційна

Пряме втручання - обмеження (заморожування) цін і доходів з метою гальмування високої інфляції; раціонування споживання

Експансійна політика

політика інфляції - неконтрольоване, довільне зростання пропозиції грошей, через що гроші стрімко "дешевіють". Наслідком такої політики неминуче стає інфляція.

політика дезінфляції - повільне, контрольоване зростання грошової маси і м'якого зниження процента, контрольована інфляція.

Рестрикційна політика

політика дефляції - різке скорочення пропозиції грошей, гроші "дорожчають", сукупний попит скорочується, провокуючи зниження рівня цін і різке падіння економічної активності

політика рефляції - повільне і незначне скорочення пропозиції грошей та рівня процента, що м'яко гальмує економічну активність, без глибокого спаду виробництва

Пряме втручання - обмеження (заморожування) цін і доходів з метою гальмування високої інфляції; раціонування споживання.

Об'єктами монетарної політики є:

nгрошова маса;

nставка процента;

nвалютний курс;

nшвидкість обігу грошей та ін.

Суб'єкти монетарної політики: Національний банк, Міністерство фінансів, міністерство економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада.

Інструменти монетарної політики.

інструменти опосередкованого впливу –

операції на відкритому ринку, регулювання норми обов'язкових резервів, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти

інструменти прямого впливу –

установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій; введення прямих обмежень на кредитування центральним банком комерційних банків

4. Монетизація бюджетного дефіциту та ВВП.

Способи мобілізації коштів для монетизації бюджетного дефіциту:

nЗбільшити оподаткування економічних суб'єктів (не призводить до збільшення грошової маси).

nВипуск урядом боргових зобов'язань (казначейських білетів), і надання їм статусу законних платіжних засобів (ризик інфляції).

3. Випуск урядом власних цінних паперів і реалізація їх на внутрішньому чи на зовнішньому ринках (не містить загрози інфляції).

4. Дозволити центральному банку прокредитувати уряд, купивши урядові зобов'язання на первинному ринку - збільшиться маса грошей і сукупний попит.

Проблема монетизації ВВП полягає в доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів та послуг, погашення боргових зобов'язань.

Індикатори ринку

-середній рівень цін

-середня процентна ставка

-стан платіжної дисципліни

-рівень ліквідності банків

7. Методи регулювання інфляції.

nСкорочуються витрати державного бюджету

nкредитна рестрикція та пряме лімітування (таргетування) випуску готівки в обіг

nполітика доходів - передбачає державний контроль за заробітною платою і цінами.

8. Сутність та види грошових реформ.

nЗа глибиною реформ: повні та часткові.

nЗа повнотою здійснюваних змін у грошовій системі: формальні та деномінаційні.

nЗа характером обміну старих грошей на нові: неконфіскаційні і конфіскаційні реформи.

nЗа порядком введення в обіг нових грошей: одномоментні та реформи паралельного типу.

Тема 5 Кредит у ринковій економіці

1. Необхідність та сутність кредиту в ринковій економіці.

2. Стадії та закономірності руху кредиту.

3. Форми та види кредиту.

4. Процент за кредит: сутність, функції.

5. Функції кредиту.

1. Необхідність та сутність кредиту в ринковій економіці.

Загальноекономічною причиною необхідності кредиту є існування товарного виробництва і пов’язаного з ним товарообігу.

Загальні передумови існування кредитних відносин:

§ Наявність товарно-грошових відносин.

§ Суб’єкти повинні бути юридично самостійними.

§ Матеріальна відповідальність учасників

nПозичальники повинні мати майбутні та поточні доходи.

nДовіра між учасниками

nСпівпадання економічних інтересів

vКредит – це економічні відносини, які виникають між суб’єктами з приводу перерозподілу вартості на умовах зворотності та платності.

Структура кредиту включає суб’єктів та об’єкт кредитних відносин

2. Стадії та закономірності руху кредиту.

Стадії руху кредиту:

n Накопичення вільних ресурсів кредитором.

n Розміщення коштів внаслідок пошуку позичальника та оцінки його кредитоспроможності.

n Використання позичальником одержаних коштів на певні цілі.

nВивільнення одержаних кредитів позичальником внаслідок реалізації продукції.

nПовернення кредитору коштів та сплата процентів.

На мікрорівні виділяють наступні закономірності:

nзворотність руху позиченої вартості.

nтимчасовість користування позиченою вартістю.

nзбереженість позиченої вартості у повному обсязі.

nзалежність маси наданої позички від наявних обсягів вільних коштів.

Закономірності на макрорівні:

nОбсяги кредитних вкладень повинні відповідати динаміці обсягів ВВП.

nЗагальна сума кредитних вкладень і позичених ресурсів на макрорівні повинні балансуватися.

nПереміщення коштів із високорентабельних галузей до низькорентабельних.

Принципи кредитування:

nЦільове спрямування позички.

nСтроковість

nПоворотність

nПлатність

nЗабезпеченість.

3.Форми та види кредиту. Характеристика окремих видів кредиту.

Існують дві форми кредиту: товарна та грошова.

До товарної відносяться: комерційний кредит, лізинг, споживчий кредит тощо. Кредит надається в товарній формі, а погашення може відбуватися як в грошовій так і в товарній формах.

Дата добавления: 2014-01-11