Призначення судових експертиз

Аудит

За сучасних умов багатоукладної економіки, розвитку всіх форм власності, ускладнення господарських зв'язків та механізмів контролю виникає потреба впровадження нової форми фінансово-економічного контролю – незмінного атрибуту ринкової економіки – аудиту.

Сьогодні в Україні функціонує понад 250 аудиторських фірм. У кредитно-банківській сфері засто­совується так званий “внутрішній аудит банку”, що здійснюється у рамках кредитного моніто­рингу. Кожний банк створює спеціальну службу внутрішнього аудиту, яка є органом оперативного контролю правління (ради директорів) банку, підпорядкована та звітує перед ним (ст.ст. 45, 68-69 Закону України “Про банки…”).

В оперативно-слідчій практиці зустрічаються випадки, коли представники аудиторських фірм або аудитори на договірній основі надають матеріали перевірок та відповідні висновки правоохоронним органам. Останні найчастіше використовують одержані дані як підстави для порушення кримінальних справ (23%).

Найтиповішими видами аудиторської перевірки:

q аудит розрахункових операцій (аналіз правильності розрахунків по кредитах;

q перевірка цільового характеру витрачання кредитних коштів та відповідності здійснених розрахунків фактичному виконанню умов кредитного договору);

q аудит матеріальних цінностей (перевірка фактичної і юридичної відповідності заставного майна поданим у банк документам);

q аудит показників господарського та фінансового становища (аналіз окремих статей балансу підприємства та відповідності окремих його показників реальним даним).

Водночас зазначимо, що питання про характер взаємодії аудитора (аудиторських фірм) з органами державного контролю, нагляду та право­охоронними органами дотепер ще залишається відкритим, а його вирішення ще й сьогодні не має правової основи. Чинне законодавство не регулює порядку передачі матеріалів аудиторських перевірок правоохоронним органам. Існуючі підзаконні роз'яснення аудиторської палати України також не містять чітких вказівок та механізмів передачі такої інформації. Більше того, на практиці мають місце не поодинокі випадки, коли представники підприємницьких кіл, керівники банків, аудитори та представники аудиторських фірм приховують виявлені в ході перевірок злочини, посилаючись на комерційну таємницю.

На практиці розслідування злочинів у сфері банківського кредитування проводилися:

q почеркознавча експертиза (85% вивчених нами справ);

q криміналістична експертиза документів (46% справ);

q судово-бухгалтерська експертиза (6% справ);

q інші експертизи (психіатрична, фоноскопічна, дактилоскопічна, фототех­нічна та ін.).

При підготовці криміналістичних експертиз документів особливу увагу слідчий мусить приділяти розробці завдань експерту та забезпеченню збереження об’єктів дослідження. Такі експертизи у справах досліджуваної категорії переважно вирішують ідентифікаційні завдання. Для вирішення ідентифікацій­них завдань експерту потрібно подати зразки для порівняльного дослідження. Причому, коли у вчиненні злочину бере участь злочинна група, в тих випадках, якщо, наприклад, проведені допити не дають відповіді на запитання – хто саме з фігурантів заповнював підроблені документи, має сенс вилучити зразки почерку в усіх підозрюваних, обвинувачуваних та свідків.

Особливістю почеркознавчої експертизи у справах про злочини у сфері банківського кредитування є множинність її об'єктів, що вимагає чіткості в підготовці та проведенні експертизи, уважного добору зразків (вільних, експериментальних) та об'єктів дослідження, ретельної їх систематизації. Важливою ланкою в процесі експертного дослідження є оцінка та використання висновків експерта-криміналіста для встановлення й доказування події злочину, причетності до неї конкретних осіб.

Потреба у проведенні судово-бухгалтерської експертизи виникає по значному колу справ про економічні злочини, коли повнота дослідження обставин, що підлягають встановленню, неможлива без застосування спеціальних знань експерта в галузі бухгалтерського обліку. Її завдання можуть бути зведені в три блоки:

q ідентифікаційні (наприклад, встановлення посадових осіб, відповідаль­них за вчинення й документальне оформлення незаконних господарських операцій);

q діагностичні (виявлення механізму злочинної події та окремих його обставин: руху кредитних коштів, адекватності його відображення в бухгалтерських документах, розміру заподіяної шкоди та ін.);

q профілактичні (виявлення обставин, що сприяли вчиненню злочину, та розробка заходів щодо їх усунення).

Практика свідчить, що найчастіше судово-бухгалтерська експертиза призначається у таких випадках:

q у разі обґрунтованого сумніву слідчого у правильності висновків в акті документальної ревізії (використання ревізором неналежних методів дослідження, відсутність у ревізора потрібного досвіду та ін.);

q за наявності у справі двох або більше актів документальної ревізії (первинної та додаткової або повторної) із суперечливими даними перевірки або у випадках невідповідності висновків ревізії іншим матеріалам кримінальної справи

q у разі обґрунтованого заперечення обвинувачуваного проти висновків документальної ревізії, якщо для перевірки заперечень потрібні спеціальні знання.

З класу інших економічних експертиз варто особливо виділити такий її вид, як кредитно-фінансова експертиза, що проводиться для вирішення питань у сфері кредитування й фінансової діяльності банків, їх фірм-партнерів, дотримання нормативних актів, що регулюють їх фінансові відносини з державними податковими органами, юридичними і фізичними особами, міжнародними організаціями.

Формування комп'ютерно-технічних експертиз, як нового виду судових експертиз, сьогодні триває. Потреба в цих дослідженнях зумовлена широким впровадженням комп'ютерних технологій практично в усі сфери корисної людської діяльності, а також активним їх використанням як допоміжного засобу вчинення злочинів.

Висновки

Практика свідчить, що успішна боротьба із злочинністю в сфері банківської діяльності можлива лише за умов плідної співпраці між працівниками цих систем, правоохоронних органів, суду. Результатом цієї співпраці повинно бути викорінення злочинів у кредитно-банківській сфері.

Запропоновані прийоми та методи розслідування шахрайств з фінансовими ресурсами не є вичерпними. Працівники правоохоронних органів можуть застосовувати інші прийоми та методи відповідно до чинного законодавства. Отже розслідування даних справ вимагає від слідчих високого рівня знань у галузі кримінального, кримінально-процесуального законодавства, нормативних актів, що регулюють порядок кредитування.

Успіх у роботі багато залежить від чіткої, добре організованої оперативної роботи, взаємодії між слідчим та фінансовими установами, представниками КРУ, аудиторських фірм, експертних підрозділів, які, у свою чергу, повинні сполучатися з ретельним дослідженням речових доказів, своєчасним проведенням слідчих дій та ОРЗ.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики / Р.С. Белкин. – М.: Издательство Норма (Издательская группа Норма – ИНФРА-М), 2001. – 240 с.

2. Бущан О.П. Взаємодія правоохоронних органів в розслідуванні злочинів, що вчиняються у сфері банківського кредитування / О.П. Бущан // Вісник Академії правових наук України. –1998. - №1. – С. 194-201.

3. Жук М.Г. Криминалистическая стратегия борьбы с легализацией (отмыванием) денежных средств или иного имущества / М.Г. Жук. - Гродно, 1999. – 120 с.

4. Закон України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 р. №2121-ІІІ. - Верховна рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид. - 2001. - №5-6. – Ст. 30.

5. Закон України від 28.11.2002 р. „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом” / Офіційний вісник України. – 2003. - №7. – Ст.275.

6. Закон України “Про платіжні системи та грошові перекази в Україні” від 05.04.2001 р. №2346-ІІІ / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид. - 2001. - №29. – Ст. 137.

7. Козицын Я.М. Расследование хищений государственного и общественного имущества, совершенных с использованием банковских операций: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук / Я.М. Козицын. - Саратов, 1965. – 16 с.

8. Ларичев В.Д. Преступления, совершаемые в сфере банковского кредитования / В.Д. Лапричев // Деньги и кредит. – 1998. - №4. – С.70-72.

9. Ларичев В.Д. Злоупотребления в сфере банковского кредитования. Методика их предупреждения / В.Д. Ларичев. - М.: Учебно-консультационный центр “ЮрИнфор”, 1997. – 224 с.

10. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический аналіз / Г.А. Матусовский. – Х.: Консум, 1999. – 480 с.

11. Михайлов В.И. Противодействие легализации доходов от преступной деятельности: правовое регулирование, уголовная ответственность, оперативно-розыскные мероприятия и международное сотрудничество / В.И. Михайлов. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 427 с.

12. Носов А.В. Криминалистическая характеристика хищения денежных средств в кредитно-банковской сфере и её использование в следственной практике: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / А.В. Носов. – Волгоград, 1995. – 336 с.

13. Сатуев Р.С. Экономическая преступность в финансово-кредитной системе / Р.С. Сатуев, Д.А. Шраер, Н.Ю. Яськова. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2000. – 272 с.

14. Чернявський С.С. Методика розслідування злочинів в сфері банківського кредитування: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Чернявский Сергей Сергеевич. – К., 2002. – 309 с.

Дата добавления: 2014-01-11