Особливості редагування перекладних видань

Аспекти редагування

Аспект редагування – це редагування повідомлення на основі якогось одного чи одночасно кількох видів норм. Кожен такий аспект, як правило, має окрему назву.

На американському континенті виділяють такі аспекти редагування: смислове (перегляд тексту щодо ступеня організованості й послідовності), політичне (слідкування за дотриманням у повідомленні видавничої політики), профілактичне (виправлення грубих мовних та числових помилок до потрібного рівня якості), мовне (виправлення граматичних, пунктуаційних і синтаксичних помилок), об'єднувальне (зв'язування посилань у тексті з відповідними формулами, таблицями, примітками, додатками), форматувальне (задання підпорядкованості для рубрик, шрифтів, оформлення сторінок), стильове (задання підпорядкованості для символів, цитат, чисел), роз'яснювальне (задання інструкцій для конструктора й художника), координаційне (полягає в редакційній діяльності).

В Європі найчастіше виділяють такі аспекти редагування: 1) літературне (здійснюють одночасно на основі кількох видів норм: композиційних, інформаційних, лінгвістичних, психолінгвістичних та логічних); 2) технічне (виконують на основі поліграфічних норм); 3) політичне (використовують політичні норми); 4) художнє (здійснюють на основі естетичних норм).

Крім цих суто видавничих аспектів, виділяють також наукове редагування, коли повідомлення контролюють на основі норм тої науки, фактичний матеріал якої описують у повідомленні. Як правило, науковим редагуванням займаються фахівці в тій чи іншій галузі знань (науковці), а не професійні редактори.

Процес виділення аспектів редагування не скінчився до цього часу, а тому зроблений перелік не може претендувати на завершеність. Найімовірніше, в майбутньому кожен вид норм редагування буде утворювати свій окремий аспект. В едитологічних навчальних дисциплінах з перелічених вище аспектів редагування вивчають усі, крім, звичайно, наукового.

Перекладне видання – це видання окремого або кількох творів, об’єднаних спільною назвою, у перекладі з однієї мови на мову видання. Текст такого видання передбачає збереження при змiнi мовної форми не лише змісту повідомлення, а й певних формальних особливостей вираження цього змісту. Йдеться про збереження єдності форми i змісту перекладеного з іншої мови твору. Тому потрібно дуже обережно використовувати ті чи інші правки у редагуванні перекладних видань.

Предметом детального освоєння редактором є, звичайно ж, переклад писемний (авторський, авторизований, адаптований, скорочений, підрядковий).

Авторським прийнято вважати переклад твору іншою мовою, виконаний автором оригіналу. Натомість, авторизований – це переклад твору іншою мовою, виконаний знавцем цієї мови, але схвалений автором.

Адаптований (тобто “пристосований”) переклад – це переклад складного для сприйняття твору, адресований специфічному читачеві.

Скорочений переклад передбачає: виокремлення лише певних фрагментів, або рiвномiрне “виключення” другорядних сюжетів, описів, монологів, інших складових тексту, якi не впливають на цiлiсне сприйняття фабули твору.

Підрядковий переклад – це дослівний переклад іншомовного твору на мову видання. Часто до такого способу вдаються тi перекладачі, якi не володіють достатньою мiрою мовою, якою виданий твiр, тому працюють винятково iз словником. Підрядник, як проміжний текст мiж оригіналом i перекладом, дає можливість точно відтворити зміст твору, не враховуючи особливостей його художньої форми.

Є й специфічні підходи до редагування, пов'язані з рiзними видами видань за цільовим або соцiально-функцiональним призначенням. На деяких з них зосередимо увагу.

Так, особливістю наукових текстів є строга логічна послiдовнiсть викладу авторської думки, нанизування й обґрунтування доводів від простого до складного, вiд відомого до невідомого, або навпаки, а також наявність значної кiлькостi наукової термiнологiї. Саме на цi особливості й має звертати увагу редактор перекладного тексту. Тодi як питання синтаксису, структури речень відступають на заднiй план. У перекладах наукових текстiв редактор вільніший в урізноманітненні синтаксичних конструкцій, граматичних побудов, дробiннi речень. Натомість найбільше уваги він має зосередити на точності відтворення термiнiв, послідовності їх уведення до тексту.

В офiцiйних виданнях для редактора важливо дотримуватися сухостi дiлового стилю, певної безбарвності мови. Складнi конструкції речень тут виправданi, оскiльки в них вкладається бiльше змiсту або аргументацiї. Значна кiлькiсть лексичних одиниць, яка може повторюватися надто часто, не потребує в таких текстах пошуку синонiмiчних замiн.

Художні та художньо-публiцистичнi видання. У цьому блоцi лiтератури редакторовi важливо з’ясувати для себе типологiю художніх творiв та специфiку жанроутворювальних елементiв. Варто лише перелiчити різномаїття прозових творiв – романтичних, iронiчних, фантастичних, пригодницьких, психологічних, iсторичних, гумористичних, сатиричних, – аби переконатися, яке широке поле для творчостi щодо передачi сюжетних лiнiй, подiй, характерiв, дiалогiв, описiв i переживань є в арсеналi перекладача й редактора.

Для вдалого редагування перекладних видань використовують ті ж самі редакторські правки, що й для редагування статей та інших видань рідною мовою. В основному поширені компенсаційна, правка-вичитка та правка-опрацювання. Правка-скорочення може бути використана при редагуванні перекладів художньої літератури, але не варто користуватися нею для редагування перекладів науково-технічних текстів задля збереження цінної інформації, яку ненавмисно можна видалити в процесі скорочення. Те ж саме стосується і правки-перероблення, адже якщо художній твір в процесі редагування і можна дещо переробити, то науково-технічний – не варто тому, що він може втратити свою логічну послідовність і зрозумілість.

Дата добавления: 2014-01-11