Фандрайзинг

Фандрайзинг (fund-raising) – це цілеспрямований систематичний пошук спонсорських (або інших) коштів для здійснення соціально значущих проектів (програм, акцій), які використовуються як для реалізації соціально значущих програм, так і для організаційної підтримки міжнародних некомерційних організацій.

Фандрайзинг володіє тільки йому притаманним інструментарієм.

Кошти з місцевого бюджету. Цей важкий спосіб добування грошей поки не може бути регулярним, але іноді він себе виправдовує. Найчастіше це відбувається, коли адміністрація (або інша державна структура, наприклад комітет з освіти) сама зацікавлена ​​в проведеному вашою організацією заході.

Кошти з екологічних чи інших фондів. Такі фонди бувають як позабюджетні, так і включені в бюджет, діють на різних рівнях і управляються різними структурами – комітетами охорони природи, адміністрацією регіону чи правлінням фонду. Тут фінансування отримати легше, ніж з бюджету, оскільки гроші фонду – цільові.

Участь у державних (або регіональних) цільових програмах. Наприклад, програма з підтримки молоді може профінансувати проведення екологічних занять зі школярами або ж заходи природоохоронного характеру, в яких візьме участь молодь; в програму з підтримки малого підприємництва може добре «вписатися» екологічно орієнтоване виробництво або землеробство.

Збір пожертвувань. Реалізується різними способами – за допомогою адресних звернень (як до приватних осіб, так і до організацій), під час спеціальних заходів, в своєму офісі («скарбничка» для збору коштів зі вміщеній на ній інформацією про те, на що вони підуть).

Фандрайзинг, як і будь-який процес, потребує планування. Без плану неможливо розраховувати на швидкий успіх. Це не означає, що спланувавши все в деталях, організація негайно отримає бажану суму. Імовірність ефективного пошуку грошей зростає пропорційно рівню підготовленості.

Підготовка до планування починається зазвичай з того, що визначається, скільки і які ресурси необхідні, тобто які передбачувані витрати. Щомісяця організація повинна платити в різні інстанції приблизно однакові суми: наприклад, плату за оренду та комунальні послуги, за користування телефоном, податки і відрахування в позабюджетні фонди, а також виплачувати заробітну плату співробітникам. Можуть бути й інші витрати, незалежно від того, чи ведеться якась практична діяльність чи ні. В іншому випадку почнуть приходити квитанції на штрафи, звільнятися співробітники, організація може втратити офісу.

Приблизний перелік позицій, які обов'язково повинні відображатися в статтях витрат як необхідний мінімум, включає в себе:

• персонал (адміністративні працівники – директор, бухгалтер, фахівці, які постійно працюють), заробітна плата, соціальне забезпечення, медичне страхування, преміальні та інші виплати;

• податки (якщо організація повинна їх сплачувати. Питання має бути врегульоване з юристом);

• ремонт обладнання;

• транспортні витрати (відрядження, витрати на паливо, квитки, оренда транспорту для колективних дальніх поїздок);

• зв'язок (телефон, підключення до Інтернету);

• представницькі витрати;

• поштові витрати;

• витрати на друк (інформаційні бюлетені, листівки, анкети, звіти, рекламні матеріали);

• оплата банківських послуг.

• борги.

Перелік виплат, необхідних для здійснення діяльності організації, – ще одна стаття витрат. Ці витрати можуть перевищувати щомісячні необхідні витрати, можуть бути і менше, – їх суть принципово інша. Перелік їх змінюється так само, як змінюються суми:

• разові витрати (покупка меблів, ремонт щойно отриманого в оренду приміщення);

• оплата праці працівників, найнятих за контрактом для виконання разових робіт (ті люди, які не працюють постійно в організації, а наймаються тільки у зв'язку з певним проектом або конкретної акцією);

• соціальні виплати до фонду заробітної плати тимчасових працівників;

• обладнання та матеріали, необхідні для виконання проекту (програми, акції);

• публікації в рамках проекту (програми, акції);

• інші специфічні витрати, пов'язані з конкретним проектом.

Прикладом успішного фандрайзингу може служити співробітництво благодійного фонду «Анти-СНІД» з фондом Елтона Джона. Перед інформаційними фахівцями фонду «Анти-СНІД» в травні 2001 р. було поставлено завдання – провести адресний пошук міжнародних фондів, готових підтримати розвиток проекту профілактики в середовищі споживачів ін'єкційних наркотиків. Був проведений адресний пошук донорських організацій за довідником «Як отримати матеріальну допомогу від однодумців». Протягом місяця було отримано відповідь з п'яти організацій, серед яких опинився фонд Елтона Джона, який висловив готовність підтримати проект зниження шкоди. З фонду Елтона Джона була отримана наступна інформація;

• проблема, на яку спрямовано проект;

• статистичні дані поширення ВІЛ в регіоні;

• проекти, які реалізовувалися раніше, їх цілі;

• гарантії стабільного управління фінансами.

Був складений розширений лист з відповідями на дані питання. В якості гарантій стабільного управління фінансами представникам фонду Елтона Джона було запропоновано звернутися до попереднього донору – фонду «Відродження» – і перерахувати гроші на його рахунок. У процесі переговорів ухвалили рішення про спільне фінансування проектів у розмірі 18 990 дол. США.

Фандрайзинг приймає різні форми. Якщо говорити про найбільш традиційні для сьогоднішньої Росії джерела фінансування, то в першу чергу це пожертвування, вкладення спонсорів, які приходять від приватного і державного бізнесу. Потім йдуть:

• цільові (благодійні) заходи по збору коштів;

• гранти, що розподіляються зарубіжними фондами (російські поки занадто нечисленні й слабкі);

• бюджет (звичайно місцевий, на рівні міських або обласних комітетів по культурі, у справах молоді і т.д.);

• малі підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, створені з метою отримання доходів від власної комерційної діяльності;

• пожертви приватних осіб;

• доходи від збору членських внесків.

Якщо організація прийняла рішення звернутися до спонсорів (юридичним або фізичним особам), то в першу чергу потрібно сформулювати місію організації, що підтверджує її унікальність, яка показує принципові відмінності від інших подібних їй. Для кожної творчо працюючої організації це звичайно не складає труднощів, так як наявність концепції – обов'язкова умова успішності роботи. Для спонсорів ж завжди важливо підтримувати саме інноваційні форми роботи.

Ніж у менш популярній для пожертвувань сфері діє організація, тим більш ретельно доведеться готувати аргументацію для переконання спонсорів і вибирати метод збору коштів, який підходить якнайкраще. Але спочатку необхідно визначити основні мотиви, які рухають людьми, коли вони погоджуються фінансувати діяльність організації, а також що заважає їм це зробити.

Стосовно Росії особливо актуальне питання, на що охочіше виділяються кошти? Серйозне дослідження в цій області ще не проведено, але результати локальних опитувань і досвід багатьох організацій дозволяють простежити наступну тенденцію у фінансуванні (у порядку убування популярності):

• соціальна допомога, включаючи соціальну та медичну реабілітацію;

• допомога дітям;

• культура і мистецтво;

• медична допомога;

• екологія;

• соціальні послуги;

• освіта;

• захист прав громадян.

Іншою формою спонсорства виступають гранти.

Грант – це кошти, які безоплатно передаються дарувальником (фондом, корпорацією, урядовою установою) некомерційнійї організації або приватній особі для виконання конкретної роботи. На відміну від позики грант не потрібно повертати.

Заявка – письмове звернення з проханням про виділення гранту. Як комерційна фірма складає бізнес-план з метою переконати вкладників помістити гроші в справу, так заявка необхідна для того, щоб переконати грантодавця (дарувальника) вкласти гроші в проект. Однак на відміну від бізнес-плану заявка пишеться, щоб отримати кошти на некомерційний проект, тобто на діло, яке свідомо не орієнтовано на отримання прибутку.

Донори (грантодавці, спонсори) – приватні особи або організації, котрі розглядають заявки на грант і надають гранти.

Заявники (applicants) – приватні особи або організації, що подають заявки на грант.

Отримання грантів – найважча, копітка, але цікава і часом навіть азартна частина фандрайзингу, в нашій країні навіть престижна. Багато організацій мають як позитивний, так і негативний досвід роботи з фондами. Але, як правило, системного підходу до вирішення даної проблеми немає ні в кого. Вся діяльність по фандрайзингу в даному напрямку має досить хаотичний характер. Про те, в якому напрямку діяти і як систематизувати інформацію, ми й поговоримо нижче.

Популярною формою фандрайзингу є фінансування проектів за підтримки різних фондів. В першу чергу наводяться довідки про те, які організації мають благодійні програми в конкретній області, які діють в регіоні. Форма допомоги таких організацій зазвичай має різні види грантів (безоплатна матеріальна або фінансова підтримка). Як правило, ці організації самі фінансуються різними структурами і називаються фондами. На практиці найбільш часто доводиться мати справу з фондами різних типів (державні, посередницькі, приватні, незалежні, асоційовані, прямої дії, місцеві і т.д.) і цільовими державними програмами.

Процес здійснення діяльності по залученню коштів в організації не зводиться до підрахунку, скільки фінансів в організації і що вона з ними робить. Суть питання полягає в тому, що вона визначає пріоритетні напрямки своєї фінансової політики, які в кінцевому рахунку є пріоритетними напрямками всієї програмної діяльності. Важливіше, як організація збирає гроші, а не скільки вона збере. У громадських організаціях залучення фінансових коштів виявляється частиною організаційної роботи. Заходи по збору грошей, що проводяться на рівні первинних ланок організації, за своїм потенціалом фактично не поступаються чисто організаційним заходам. Вони згуртовують колектив, зміцнюють почуття лояльності до своєї організації, свідомість власної відповідальності, сприяють виявленню нових лідерів, до того ж в очах громадськості складається імідж цієї організації: навколишні глибше усвідомлюють, що являє собою дана організація і чим конкретно вона займається.

Дата добавления: 2014-01-11