Туристично-ресурсний потенціал регіону

До групи історико-культурних рекреаційних ресурсів належать пам’ятки історії, історико-архітертурні пам’ятки, пам’ятки сучасної архітектури, унікальні соруди культури, спорту тощо.

Отже, історико-культурний потенціал, матеріальні та духовні пам’ятки народу дуже важливі для формування світогляду народу, для задоволення матеріальних, серед них і туристичних потреб.

У розвинутих країнах світу пам’ятки історії та культури – це значний туристичний ресурс, який активно використовують для отримання прибутку. Деякі країни, наприклад, Італія, Іранція та інші, найбільшу частку прибутків, яку дає рекреаційне господарство, отримують від вмілої експлуатації історико-культурного потенціалу. Цьому сприяє велика кількість пам’яток, їхня висока художня цінність, добра збереженість, вміла організація туристичних послуг. Загальновідомі пам’ятки історії та культури Риму, Венеції, Флоренції, Парижа приваблюють щороку сотні тисяч туристів.

До популярних туристичних об’єктів належать середньовічні замки – укріплене житло середньовічних феодалів, королів, султанів, шейхів та інших володарів. Багато замків у Європі і на Ближньому Сході побудували войовничі чернечі ордени. Замки-фортеці зазвичай будували у важкодоступних місцях, на крутих пагорбах і горах. Навколо замків концентрувалися селища, жителі яких при появі ворога ховалися в замках. Замки могли витримати довгі місяці облоги і бути практично неприступними. Замки дуже різноманітні за архітектурою і зовнішнім облаштуванням. У ХІV і ХV сторіччях замки втрачають колишнє старе військове призначення і здебільшого стають палацами знаті й аристократії.

Значна частина замкових споруд дійшла до наших днів у вигляді руїн, проте збережені і відновлені замки в Іспанії, Німеччині, Швейцарії переобладнені під музеї з чудовими колекціями середньовічних картин, посуду, меблів та інших елементів інтер’єру. Замки є цікавим елементом туристичної програми, їх охоче відвідують туристи. Найбільша кількість стародавніх замків є в Іспанії та Франції – Шовіньї, Фалес, Лош, Кусі, Лувр, Віландо тощо.

Унікальний замок Нойшванштайн у Баварії (Німеччина). Зовнішній архітектурний вигляд цього замку з багатьма маленькими вежами послужив Волтові Діснею прототипом для створення казкового замку Діснейленду, що став емблемою усіх тематичних парків типу Діснейленд (в Америці, Європі та Японії).

В Україні азято під охорону держави понад 70 тисяч пам’яток історії та культури, серед них понад 12 тисяч особливо цінних у туристичному плані пам’яток архітектури, які є зразками монументальних витворів мистецтва, починаючи від ІІІ ст. до н. е.

Пам’ятки архітектури в Україні розміщені нерівномірно. Основна їх частина знаходиться в західних областях України, а також Київській, Хмельницькій, Вінницькій, Ченігівській, Сумській областях та Республіці Крим. Східні і Південні області не такі багаті на пам’ятки архітектури – найстаріші з них належать до 17 ст., що пов’язано з пізнім освоєнням території.

Найбільша кількість пам’яток архітектури припадає на м. Львів (2500) та Львівську область. Це пояснюється давнім освоєнням цієї території, віддаленістю від театрів воєнних дій минулого, порівняно високим економічним розвитком та значною густотою населення. Львів розташований на перехресті важливих торговельних шляхів з Півночі на Південь і зі Заходу на Схід. У Львові збереглися визначні пам’ятки, починаючи від 12 ст. Особливо цінними є архітектурні ансамблі плоші Ринок (15-19), Вірменської (14-19) та Руської вулиць, які занесені до списку світової архітектурної спадщини ЮНЕСКО. Мистецьку цінність європейського масштабу мають ансамблі Успенської церкви (16-17), Святоюрського (17) та Вірменського (14-18) соборів; Домініканського костелу (18).

Другим щодо кількості пам’яток архітектури є м. Київ (понад 1500). Передусім це споруди епохи Київської Русі – Золоті Ворота (1037), Софіївський собор (1037), Видубицький монастир (11), ансамбль Києво-Печерської Лаври (11). Зважаючи на виняткову художню цінність, за рішенням ЮНЕСКО, ансамбль споруд Софіївського собору та Києво-Печерської Лаври внесено до списку світової культурної спадщини.

Кам’янець-Подільський – місто-заповідник, який за кількістю пам’яток архітектури (понад 150) займає третє місце в Україні. Особливо цінними є Стара фортеця (11-18), церкви, костели, житлові та цивільні споруди.

В Україні збереглися пам’ятки, пов’язані з колонізацією Причорномор’я стародавніми греками. Це руїни Херсонесу і Пантікапея в Криму, Ольвії в Миколаївській області.

Через часті напади на землі України іноземних загарбників на її території споруджено чимало замків і фортець, які мають європейське значення. До найцінніших слід віднести замки в Ужгороді (11-16), Кременці, Луцьку, острозі (13-14) та інші, а також замки на Волині, Поділлі.

Характерним елементом пізнавальних ресурсів є соціальні та природні об’єкти, явища, події, походження яких тісно пов’язане з територією України і тієї зарубіжної країни, в межах якї вони первісно виникли. Це місця, пов’язані із життям, діяльністю або перебуванням в Україні відомих письменників, художників, політичних діячів, наприклад, Оноре де Бальзака, А. Міцкевича, Т. Костюшка, Растреллі, декабристів тощо. Деякі з них мають світове та європейське значення.

При дослідженні рекреаційно-ресурсного потенціалу території на сучасному етапі розглядається переважно його економіко-географічна сутність. Під РРП території розуміємо совокупну продуктивну спроможність її рекреаційних ресурсів, яка визначається їх якісним впливом на відпочиваючих, а також кількістю людей, які з врахуванням екологічних обмежень можуть задовольнити на даній території свої лікувально-оздоровчі, спортивні та пізнавально-розважальні потреби.

Та чи інша територія спроможна, виходячи з наявних запасів рекреаційних ресурсів, забезпечити рекреаційними послугами певну кількість людей. Іншими словами, для території характерна деяка пропускна спроможність відповідно можливостям окремих її рекреаційних ресурсів, кожний з яких займає певну площу. Визначивши рекреаційні можливості кожного з ресурсів, зможемо визначити сумарний РРП всієї території. Крім того, елементи середовища, будучи носіями рекреаційних властивостей, володіють різною їх якістю, що і визначає, в кінцевому рахунку, неоднаковий рекреаційний ефект.

За рівнем освоєності і реальний і можливий РРП території може бути досягнутим та максимальним. Останній можливий при такому цілеспрямованому впливу на фактори РРП, який призведе до максимальної продуктивної спроможності рекреаційних ресурсів.

При еволюції господарських функцій території змінюється і РРП. Тому необхідно розрізняти сучасний та перспективний РРП.

Географічні відмінності у використанні РРП проявляються в якісному та кількісному аспектах – за функціями, які виконує та чи інша територія, в рівні значимості територіальних рекреаційних систем, які формуються і функціонують на їх основі, географії відпочиваючих, їх соціальній та віковій структурі, ступені організованості, обсягах та динаміці використання. Дані відмінності спричинені впливом ряду факторів.

В рекреаційній географії розглядаються фактори, аналіз яких дозволяє виявити причини формування географічних відмінностей у використанні РРП. Географічні відмінності у використанні РРП спричинені функціонально-територіальною неоднорідністю рекреаційних потреб населення, які проявляються в рекреаційному попиті, і формуються під впливом просторових відмінностей в рекреаційних ресурсах, умовах проведення рекреаційної діяльності та рівні надаваних послуг.

Потенційні можливості рекреаційних ресурсів залежать від об'єктивних (запаси та якість ресурсів, рекреаційно-екологічна емкість, сприяючі та лімітуючи умови рекреаційної діяльності) та суб'єктивних (виконувані рекреаційні та нерекреаційні функції, ступінь благоустрою, організація рекреаційного процесу) факторів.

Просторова мінливість співвідношення даних факторів є причиною територіальних відмінностей в рекреаційно-ресурсному потенціалі.

За функціональною ознакою розрізняємо РРП реальний та можливий. Реальний РРП визначається з врахуванням впливу представлених на даній території нерекреаційних видів діяльності. Можливий РРП буде вказувати продуктивну спроможність рекреаційних ресурсів при умові виконання ними тільки рекреаційних функцій.

За ступенем освоєності і реальний і можливий РРП території може бути досягнутим та максимальним. Останній можливий при такому цілеспрямованому впливу на фактори РРП, який призведе до максимальної продуктивної спроможності рекреаційних ресурсів.

При еволюції господарських функцій території змінюється і РРП. Тому необхідно розрізняти сучасний та перспективний РРП.

Географічні відмінності у використанні РРП спричинені функціонально-територіальною неоднорідністю рекреаційних потреб та попиту населення і формуються під впливом просторових відмінностей в ресурсах, умовах проведення рекреаційної діяльності та рівні надаваних послуг.

Під впливом реалізуючих факторів географічні відмінності у використанні потенційних можливостей рекреаційних ресурсів відображаються на величині рекреаційного та екологічного ефекту і, як наслідок, на ефективності даного процесу. До числа даних факторів відносяться: кількісні та якісні властивості рекреаційного потоку; структура рекреаційних занять; організація рекреаційного процесу; РРП.

Під оптимізацією процесу використання РРП території ми розуміємо знаходження таких параметрів кожного з формуючих та реалізуючих факторів, при яких буде досягнуто максимальний рекреаційний ефект і збережено необхідну якість рекреаційних ресурсів.

Дата добавления: 2014-01-11