Ефективність фіскальної і монетарної політики на основі моделі IS–LM

Під ефективністю фіскальної і монетарної політики зазвичай розуміють їхню здатність справляти стимулювальний вплив на економіку, передусім спричиняти збільшення доходу (реального ВВП). Це означає, що мова має йти про ефективність стимулювальної фіскальної та монетарної політики. В різних ситуаціях на товарному та грошовому ринках їхня здатність позитивно впливати на дохід є неоднаковою. Отже, неоднаковою є і їхня ефективність.

Стимулювальна фіскальна політика є ефективною, якщо приріст автономних витрат, викликаний урядовими заходами, перевищує ефект витіснення приватних інвестицій. На прикладі збільшення державних закупівель це можна записати так: D G > D I. За таких умов приріст доходу, викликаний збільшенням державних закупівель. перевищує зменшення доходу, викликане зростанням процентної ставки та ефектом витіснення. Стимулювальна монетарна політика є ефективною, коли вона, збільшуючи пропозицію грошей і зменшуючи процентну ставку, здатна викликати приріст інвестицій і доходу. Якщо ці умови відсутні, фіскальна і монетарна політика неефективні.

Дотримання умов, за яких фіскальна і монетарна політика є ефективними, залежить від двох чинників: h — чутливості попиту на гроші до змін рівня процентної ставки та b — чутливості інвестицій до змін рівня процентної ставки. Оскільки обидва показники чутливості визначають нахил кривих IS і LM, то це означає, що в графічній інтерпретації ефективність фіскальної і монетарної політики залежить від нахилу кривих моделі IS–LM.

Фіскальна політика. Щоб зрозуміти як показники чутливості впливають на ефективність фіскальної політики, слід попередньо розглянути її передатний механізм. Його можна подати за таким схематичним алгоритмом:

Як видно з наведеного алгоритму, приріст державних закупівель викликає зростання доходу, що збільшує попит на гроші. Оскільки пропозиція грошей при цьому не змінюється, то для врівноваження грошового ринку процентна ставка має зрости. Але її зростання спричинює певний ефект витіснення, тобто скорочення інвестицій, що адекватно зменшує той приріст доходу, який мав би місце за незмінної процентної ставки.

Із наведеного алгоритму випливає, що ефективна фіскальнаполітика може забезпечувати за умови виникнення незначного ефекту витіснення інвестицій. Графічну інтерпретацію ефективної фіскальної політики наведено на рис. 14.6 а.

Незначний ефект витіснення забезпечується тоді, коли попит на гроші є високочутливим до змін рівня процентної ставки, тобто коли h є великою величиною. За цих умов згідно з рівнянням M^S / P = k × Y – h × r нерівновага на ринку грошей, викликана зростанням доходу, усувається за рахунок незначного зростання процентної ставки. Тому незначним буде і негативний тиск процентної ставки на канал «інвестиції—дохід», внаслідок чого дохід зросте з несуттєвим ефектом витіснення. Графічно такій ситуації на рис. 14.6 а відповідає полога крива LM.

Рис. 14.6. Ефективність фіскальної політики

Незначний ефект витіснення інвестицій може забезпечуватися і в такій ситуації, коли інвестиції малочутливі до зростання процентної ставки, тобто коли b є малою величиною. За цих умов згідно з рівнянням навіть велике зростання процентної ставки, викликане фіскальною експансією, не здатне спричиняти великий ефект витіснення і суттєво загальмувати зростання доходу. Графічно такій ситуації на рис. 14.6 а відповідає крута крива IS.

У протилежних ситуаціях на грошовому і товарному ринках фіскальна політика є малоефективною якщо: 1) попит на гроші малочутливий до змін процентної ставки. В цій ситуації h є невеликою величиною, а крива LM стає крутою; 2) якщо інвестиції високочутливі до змін процентної ставки. В такій ситуації показник b є великим, а крива IS стає пологою.

Графічну інтерпретацію малоефективної фіскальної політики наведено на рис. 14.6 б.

Монетарна політика. Як відомо, першою ланкою передатного механізму стимулювальної монетарної політики є збільшення пропозиції грошей. Наслідком цього заходу є зниження процентної ставки. Щоб монетарна експансія була ефективною, для цього потрібні дві умови: 1) процентна ставка має знизитися суттєво, що може суттєво вплинути на інвестиції і у підсумку — на дохід; 2) процентна ставка повинна володіти здатністю суттєво впливати на інвестиції, що зумовлює суттєву зміну доходу. Графічну інтерпретацію ефективної монетарної політики наведено на рис. 14.7 а.

Суттєве зниження процентної ставки і, як наслідок, значне збільшення інвестицій забезпечується тоді, коли попит на гроші є малочутливим до змін процентної ставки, тобто коли h є малою величиною. Це випливає з рівняння (14.7), в якому вираз 1/ h × M^S / P пов’язує грошову пропозицію з процентною ставкою. Якщо h є малою величиною, то навіть незначне збільшення пропозиції грошей викличе суттєве зниження процентної ставки до рівноважного рівня. За інших незмінних умов це справляє суттєвий вплив на інвестиції — у бік їх зростання. Графічно такій ситуації на рис. 14.7 а відповідає крута крива LM.

Суттєвий вплив процентної ставки на інвестиції забезпечується тоді, коли інвестиції є високочутливими до зниження процентної ставки, тобто коли b є значною величиною. За цих умов навіть невелике зниження процентної ставки, викликане монетарною експансією, здатне спричиняти суттєве збільшення інвестицій і зростання доходу. Це випливає з рівняння (14.4). Графічно (рис. 14.7 а)такій ситуації відповідає похила крива IS.

Рис. 14.7. Ефективність монетарної політики

У протилежних ситуаціях на грошовому і товарному ринках монетарна політика є малоефективною якщо: 1) попит на гроші є високочутливим до змін процентної ставки. В цій ситуації h є великою величиною, а крива LM має вигляд похилої лінії; 2) інвестиції малочутливі до змін процентної ставки. В такій ситуації b є малою величиною, а крива IS стає крутою. Графічну інтерпретацію малоефективної політики наведено на рис. 14.7 б.

Порівнюючи фіскальну і монетарну політику, можна зробити висновок, що умови, які забезпечують високу ефективність одній політиці, роблять іншу політику малоефективною. Так, якщо h — велике, а b — мале, то фіскальна політика є достатньо ефективною, оскільки за цих умов ефект витіснення незначний. Монетарна політика, навпаки, є малоефективною, оскільки вплив процентної ставки на зростання інвестицій є слабким. Якщо h — мале, а b — велике, то монетарна політика є достатньо ефективною, оскільки за таких умов процентна ставка здатна суттєво впливати на зростання інвестицій. Фіскальна політика, навпаки, стає малоефективною, оскільки ефект витіснення є суттєвим.

Розглянуті вище ситуації відповідають нормальним умовам, згідно з якими крива IS має від’ємний нахил, а крива LM — додатний. Поряд із цим в макроекономічній теорії припускається можливість виникнення трьох крайніх випадків.

Перший випадок — попит на гроші зовсім нечутливий до змін процентної ставки, тобто h = 0. У цьому разі крива LM — вертикальна (рис. 14.8).

Рис. 14.8. Фіскальна і монетарна експансія у випадку, коли h =0

Як видно з рис. 14.8 а, переміщення кривої IS вправо в положення IS ₂ викликає лише зростання процентної ставки від r ₁ до r ₂ і зовсім не впливає на дохід. Це пояснюється тим, що збільшення урядових видатків дорівнює ефекту витіснення, тобто скороченню інвестицій. Звідси випливає висновок, що у випадку, коли h = 0, а крива LM вертикальна, фіскальна експансія стає неефективною. На противагу цьому монетарна експансія є ефективною, оскільки в разі збільшення пропозиції грошей крива LM зміститься вправо, що викличе зниження процентної ставки і зростання інвестицій (рис. 14.8 б).

Випадок, коли крива LM вертикальна, часто називають грубою формою монетаризму. Спираючись на цей окремий випадок, деякі прихильники монетаристської теорії роблять узагальнюючий висновок про те, що фіскальна експансія не впливає на дохід і тому є неефективною взагалі.

Другий випадок — попит на гроші нескінченно чутливий до рівня процентної ставки, тобто h прямує до нескінченності. За цих умов крива LM стає горизонтальною (див. рис. 14.9).

Рис. 14.9. Фіскальна і монетарна політика у випадку, коли h ® ¥

У такому разі процентна ставка знаходиться на такому низькому рівні, за якого гроші практично втрачають альтернативну вартість. Тому за збільшення пропозиції грошей економічні суб’єкти не виявляють бажання вкладати гроші в альтернативні активи (акції, облігації тощо), а віддають перевагу ліквідності, тобто зберіганню свого багатства у формі готівкових грошей. Таку ситуацію називають пасткою ліквідності.

На рис. 14.9 показано криву LM з двома відрізками: один із додатним нахилом, що відповідає нормальним умовам, інший — горизонтальна лінія, що відповідає пастці ліквідності. Незважаючи на переміщення кривої LM вправо від положення LM ₁ до положення LM ₂, точка її перетину з кривою IS не змінює місце свого розташування, оскільки знаходиться на горизонтальному відрізку кривої LM. Отже, коли виникає пастка ліквідності, монетарна експансія є неефективною, оскільки вона не здатна вплинути, ні на процентну ставку ні на дохід. Натомість фіскальна експансія справляє великий вплив на дохід. Про це свідчить переміщення кривої IS від положення IS ₁ у положення IS ₂ що збільшує дохід від Y ₁ до Y ₂ за незмінної процентної ставки.

Третій випадок — попит на інвестиції нечутливий до процентної ставки, тобто b = 0, внаслідок чого крива IS має вигляд вертикальної лінії (рис. 14.10). Це може мати місце в умовах, коли економічна кон’юнктура сприймається потенційними інвесторами як безперспективна.

Рис. 14.10. Фіскальна і монетарна політика у випадку, коли b = 0

Така ситуація називається інвестиційною пасткою. У разі її виникнення зростання процентної ставки не може зменшити інвестиційний попит. Тому фіскальна експансія є максимально ефективною, оскільки відсутній ефект витіснення, незважаючи на зростання процентної ставки, тобто Δ І = – b × Δ r = 0. З цієї самої причини монетарна експансія є неефективною, оскільки втрачає здатність впливати на інвестиції, а отже і на дохід.

Наведені крайні випадки є теоретичним припущенням. Практика не має доказів того, що вони будь-коли мали місце. Але таке припущення є корисним, оскільки окреслює умови, в межах яких доцільно застосовувати фіскальну і монетарну політику.

Дата добавления: 2014-01-11