Атмосфера. The Etymological Structure of English Vocabulary. 1

The Etymological Structure of English Vocabulary.

1. Indo-European element 2. Germanic element   3. English proper element (no earlier than 5^th century AD)

1. Celtic (5^th-6^th century AD) 2. Latin 1^st group – 1^st century BC 2d group – 7^th century AD 3d group – the Renaissance period 3. Scandinavian (8^th – 11^th century AD)   4. French 1) Norman borrowings (11^th – 13^th century AD) 2) Parisian borrowings (Renaissance) 5.Greek (Renaissance) 6. Italian (Renaissance) 7. Spanish (Renaissance) 8. German 9. Indian 10. Russian and other groups.

The percentage of borrowed words in ME is 65 – 70 %. The native element in English includes a large number of high-frequency words like the articles, prepositions, pronouns, conjunctions, auxiliaries, etc.

A native word is a word which belongs to the original system of the English language as known from the earliest manuscripts of the Old English period.

Borrowing is a word taken from another language and modified in phonetic shape, spelling, paradigm, meaning according to the standards of the language.

We divide all the borrowings into oral and written borrowings.

French: suffixes –ance (arrogance), -ence (intelligence), -ment (development), -age (village), -ess (actress), -ous (serious); prefixes en- (enable), sur- (surface), au-, qu-, etc.

Italian: final vowel a or o.

Latin (Greek): ps, pt, pn, eu, ph.

Атмосфера – газова оболонка Землі, що простирається у космічний простір приблизно на 3000 км.

Майже 50% усієї маси атмосфери зосереджено в нижньому 5 км прошарку, 75% - у 10 км, а 90% - у 16 км.

Живі організми зосереджені в прошарку нижче 12-18 км, тобто нижче озонового прошарку, хоча космонавтами були виявлені спори мікроорганізмів на висоті приблизно 85 км, причому вони знаходились в латентному (сплячому) стані. Атмосфера Землі формувалася впродовж тривалого періоду (» 3-4 млрд. років), але за останні 50 млн. років її склад стабілізувався. Сучасна атмосфера Землі складається, в основному, (на рівні моря) із: азоту – 78,09%; кисню – 20,94%; аргону – 0,93%; СО₂- 0,03%; водню – 0,01%.

З числа малих по кількості газів слід зазначити вуглекислий газ (СО₂) і озон, які роблять вирішальний вплив на життя. Крім того, в атмосфері завжди присутні водяні пари, а в нижній її частині присутні зважені частки – результат природної або антропогенної діяльності. Так як СО₂ добре поглинає теплове випромінювання, що йде від Землі, то підвищення утримання СО₂ в атмосфері може призвести до так названого “ парникового ефекту ” і перегріву біосфери.

Важливою складовою атмосфери, що впливає на життя, є озоновий прошарок, максимальна щільність якого на висоті 16-12 км. Цей прошарок захищає все живе від ультрафіолетового випромінювання сонця. Руйнація озонового прошарку в результаті техногенного впливу, виникнення озонових дір – одна з глобальних проблем сучасності. З ультрафіолетовою радіацією вчені зв’язують збільшення онкологічних захворювань, виникнення мутацій (ультрафіолет руйнує молекули ДНК, а це вже генетичні зміни).

Варто зауважити, що атмосфера має дуже важливе екологічне значення. Вона регулює клімат планети, відвертає її від надмірного нагрівання й охолодження, підтримуючи середню температуру Землі порядку 14°С. Атмосфера захищає всі живі організми Землі від пагубного впливу космічних променів, ударів метеоритів, через неї здійснюється фотосинтез і обмін енергії – головні процеси біосфери. Атмосфера впливає на характер і динаміку всіх екзогенних процесів, що здійснюється в літосфері. Розвиток гідросфери також у значній мірі залежить від атмосфери. Сучасне промислове виробництво є джерелом усе більш зростаючого забруднення атмосфери, яке переноситься повітряними потоками на величезні відстані і завдає величезної шкоди природному середовищу

3.2.4. Гідросфера

Гідросфера – водяна сфера нашої планети: сукупність океанів, морів, річок, озер, підземні води, льодовики.

Вода покриває 71% поверхні Землі. Основна маса води (» 96,5%) зосереджена у Світовому океані, причому - це солона вода. Середня солоність цих вод – 35 г/л.

Хімічний склад океанічних вод, як вважають спеціалісти, схожий на склад людської крові – у них утримуються майже усі відомі хімічні елементи, але в різних пропорціях (хлористого натрію - 27,2 г/л, хлористого магнію – 3,4 г/л, великій відсоток фосфатів). З розчинених газів найбільш важливі для життя – кисень та вуглекислий газ, якого у воді в 60 разів більше ніж в атмосфері.

Величезне значення для формування клімату та інших екологічних факторів має динаміка величезної маси океанічних вод, що постійно рухаються під впливом неоднакової інтенсивності сонячного прогрівання поверхні на різних широтах. Океанічні води відіграють основну роль у кругообігу води на планеті. Океан – важлива “фабрика ” погоди на планеті ще й основний стабілізатор середньої температури Земної Кулі. Світовий океан виконує й іншу роботу в біосфері. У холодних областях вода поглинає вуглекислий газ з атмосфери, а в теплих – йде його виділення. У цілому Світовий океан дуже важливий для планетарного обміну речовин та обміну енергією.

Континентальні води в основному прісні. Їхня солоність не перевищує в середньому 1-2 г/л. На континентах гідросфера представлена річками, озерами, підземними водами. Хімічний склад підземних вод дуже різноманітний, у залежності від гірських порід, у яких вони залягають і глибини. За мінералізацією – від прісних до концентрованих розчинів солей. З прісних вод, основна маса (86%) зосереджена у льодовиках.

Вода виконує чотири дуже важливі функції:

а) є найважливішим мінеральним ресурсом споживання;

б) є основою механізмів здійснення взаємозв’язків усіх процесів в екосистемах (обмін речовин, тепла, зростання біомаси);

в) є основним агентом переносником глобальних екологічних циклів;

г) є основною складовою частиною усіх живих організмів.

Величезну роль вода грає у формуванні поверхні Землі, її ландшафтів, клімату, переносі хімічних речовин із глибин Землі на її поверхність, транспортуванні забруднювачів довкілля. Пари води, що є в атмосфері, відіграють роль фільтра сонячної радіації, нейтралізатора екстремальних температур, регулятора клімату. Саме у воді зародилось життя на Землі.

3.2.5. Літосфера

Літосфера – верхня тверда оболонка Землі, що включає всю земну кору з частиною верхньої мантії Землі і складається з осадових, вивержених і метаморфозних порід.

Товщина літосфери на континентах» 25-100 км, а під океанами» 5-50 км.Основна частина літосфери складається з відомих магматичних порід (95%), серед яких на континентах це граніти, а в океані – базальти.

У верхній частині континентальної земної кори розташовані ґрунти, значення яких для життя важко переоцінити. Ґрунти виникли одночасно з виникненням живих організмів і розви­валися під впливом рослин, тварин і мікроорганізмів. Сучасні ґрунти є трифазною системою, яка складається із суміші мінеральних часток (продукти руйнування гірських порід), органічних ре­човин (продукти життєдіяльності біоти) та мікроорганізмів і грибів. Ґрунти - самостійне природно-історичне, органомінералогічне тіло природи, що виникло у гравітаційному полі Землі в результаті впливу живих і мертвих організмів, природних вод на поверхневі прошарки гірських порід у різноманітних умовах клімату й рельєфу

Основна маса живих організмів літосфери зосереджена в ґрунтах, на глибині не більш декілька метрів. Ґрунти – придатний для життя рослин, багатьох тварин і мікроорганізмів прошарок земної кори.

Ґрунту характерна закономірна будова вертикального профілю, хімічний склад, фізичні й біологічні властивості, а також специфічний ха­рактер перетворення речовини й енергії. Характерна властивість ґрунтів – родючість. Родючість ґрунтів визначається сполученням багатьох фізичних та хімічних властивостей. Вона залежить від кількості в ґрунтах гумусу, від наявності біогенних макро- та мікроелементів, від вологості ґрунту, від його кислотності і т. п. Ґрунти відіграють величезну роль у кругообігу води, ре­човин і вуглекислого газу.

Актуальність екологічного вивчення літосфери обумовлена тим, що вона є зосередженням усіх мінеральних ресурсів, необхідних для життя й господарчої діяльності. У межах літосфери періодично відбуваються грізні екологічні про­цеси (землетруси, виверження вулканів, оповзні), які мають величезне значення для формування екологічної ситуації у певному регіоні планети, а іноді призводять до глобальних екологічних катастроф.

3.2.6. Структура біосфери, запропонована Реймерсом

Н. Ф. Реймерс запропонував схему сучасної побудови біосфери. Відповідно до цієї схеми, біосферу можна розбити на 3 підсфери:

1. Аеробіосферу, населену аеробіонтами;

2. Гідробіосферу, населену гідробіонтами;

3. Геобіосферу, населену геобіонтами.

У свою чергу, аеробіосфера складається з:

1а) тропобіосфери – нижній прошарок;

1б) альтабіосфери – розріджені прошарки, населені

мікробіонтами;

1в) парабіосфери – високі прошарки, туди організми заносяться, але не розмножуються.

Гідросфера складається з:

2а) сфери морів та океанів – моренобіосфери;

2б) сфери прісних вод – аквабіосфери. У свою чергу кожна з підсистем ділиться на:

фотосферу – область куди добре потрапляє світло;

дісфотосферу – область куди світло потрапляє погано;

афотосферу – область куди світло не потрапляє.

Геобіосфера поділяється на:

3а) террібіосферу – поверхневі і грунтові прошарки Землі;

3б) літобіосферу – нижче грунтів.

Питання для самоконтролю:

1.Що таке біосфера, які основні типи речовини в ній?

2.Основні положення навчання В. И. Вернадського про біосферу.

3.Яка структура біосфери?

4.Що таке атмосфера, гідросфера, літосфера; їхня сполука?

5.Які живі організми відносяться до продуцентів?

6. Які живі організми відносяться до макроконсументів?

7. Які живі організми відносяться до мікроконсументів або редуцентів?

8..Яка структура біосфери, запропонована Реймерсом?

Лекція 4

Тема лекції: ЗАКОНИ ФУНКЦІОНУВАННЯ екосистем І БІОСФЕРИ

План:

· Функціонування екосистем. Потоки енергії та речовини в екосистемах

· Стійкість і саморегуляція екосистем

· Функціонування біосфери.

·Функції живої речовини в біосфері.

· Складові енергетичного балансу в біосфері

· Біохімічні кругообіги речовини

· Стабільність біосфери

· Самоорганізація біосфери

4.1. Функціонування екосистем. Потоки енергії та речовини в

Дата добавления: 2014-01-11