Рентгенівська спектроскопія

До рентгенівських методів аналізу відносяться:

1. Рентгеноструктурний (рентгенофазовий аналіз), що ґрунтується на дифракції рентгенівських променів; використовується для ідентифікації кристалічних речовин, оскільки в природі не існує кристалів з однаковим розміщенням площин у різних напрямках.

2. Рентгенівська абсорбційна спектроскопія ґрунтується на поглинанні рентгенівського випромінювання досліджуваною речовиною. Використовується для визначення важких елементів у важкій матриці: плюмбуму у бензині, урану в гірських породах, хлору в органічних сполуках.

3. Рентгенофлуоресцентний аналіз використовується для виявлення і кількісного визначення важких елементів у будь-якій матриці. Відноситься до руйнуючих методів аналізу.

4. Рентгеноемісійний спектральний аналіз ґрунтуєтьсяна одержанні емісійного спектру, що містить невелику кількість спектральних ліній, дає змогу проводити одночасний багатоелементний якісний і кількісний аналіз твердих зразків.

Його різновидом є електронно-зондовий рентгеноспектральний мікроаналіз, в якому за допомогою моно енергетичного пучка електронів проводять «в точці» чи скануючого електричного пучка аналіз ділянки поверхні. Використовують для досліджень фаз у металургії та кераміці.

Рентгенівське випромінювання виникає, якщо вибивається електрон з найнижчого енергетичного рівня (найближчого до ядра). На його місце надходить електрон з більш віддалених енергетичних рівнів (найбільш можливі переходи – Ка і Kb).(Рис.3.7)

Рис. 3.7 Схема виникнення рентгенівського випромінювання

Залежність частоти рентгенівського випромінювання від заряду ядра атома елемента описується законом Мозлі:

, (3.7)

де z – заряд ядра атома; а і b – сталі, які описують вплив екрануючих атомів.

Дата добавления: 2014-01-11