Землетруси

Геологічні НС.

До геологічних НС відносяться: землетруси; зсуви; осідання (провалля) земної поверхні; карстові провалля; виверження вулканів.

Землетрус — це сильні коливання земної кори, викликані текто­нічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж та людських жертв.

Причини землетрусів. Рух та зіштовхуванння тектонічних плит земної кори.

Щорічно наша планета здригається більше мільйона разів. 99,5 % цих землетрусів легкі, їх сила не перевищує 2,5 бала за шкалою Ріхтера. Незначна кількість землетрусів досягає сили 8-9 балів. Один із найсильніших землетрусів відбувся 7.12.1988 у Вірменії (Ленінакан, Спітак) – 8 балів, загинуло 25 тис. осіб, Спітак зруйновано повністю, Ленінакан – на 80 %.

Україна не є сейсмічно небезпечною зоною, але сейсмічно активними є Карпати та Крим, в яких за 2007 рік зареєстровано 120 та 46 землетрусів (відповідно) силою до 2,5 балів.

Рекомендації з безпеки під час землетрусів.

• Перебуваючи у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне місце. Це отво­ри капітальних внутрішніх, кути, утворені ними. Слід пам'ятати, що найчастіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця.

• Не слід вибігати з будинку, оскільки уламки, які падають уздовж стін, є серйозною небезпекою. Безпечніше перечекати поштовх там, де він вас зас­тав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце.

• Перебуваючи всередині багатоповерхового будинку, не поспішайте до ліфтів чи сходів. Сходові прольоти та ліфти часто обвалюються під час землетрусу.

• Після припинення поштовхів потрібно терміново вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів уламків, які падають.

• Перебуваючи в автомобілі, що рухається, слід повільно загальмувати по­далі від високих будинків, мостів чи естакад. Необхідно залишатись в машині до припинення поштовхів.

• Опинившись у завалі, слід спокійно оцінити становище, надати собі пер­шу допомогу, якщо вона потрібна. Необхідно надати допомогу тим, хто її по­требує. Важливо подбати про встановлення зв'язку з тими, хто перебуває зовні завалу (голосом, стуком). Людина може зберігати життєздатність (без води і їжі) понад два тижні.

Зсуви.

Зсуви — це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги.

Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20° і більше в будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:

• повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік);

• середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу);

• швидкі (швидкість становить десятки кілометрів за годину).

Причини виникнення. Зсуви виникають через ос­лаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вими­вання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності, тощо.

Тільки швидкі зсуви можуть спричиняти катастрофи з людськими жертвами. Об'єм порід, які зміщуються при зсувах, перебуває в межах від декількох сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.

Найбільш дійовим заходами боротьби із зсувами є відведення поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення наванта­ження на схили), фіксація схилу за допомогою підпорів.

Протягом 2007 року зареєстровано 4195 активних зсувів майже в усіх областях України.

Так, наприклад, у м. Києві у 2007 р. зафіксовано 100 зсувів та 6 зсувних рельєфів. Більшість зсувів перебуває у стадії тимчасової стабілізації за рахунок ефективної роботи протизсувних споруд, проте у 2007 році активізувалися 7 зсувів. Інтенсивність зсувного процесу зростає разом з освоєнням схилів і проведенням на них невпорядкованого будівництва. Активізація зсувного процесу відмічена на ділянках зсувного схилу між вул. Петровською та Кудрівською (Петровський яр), біля Андріївської церкви, між вул. Дехтярівською та Киянківським провулком (зсув №25), в районі фунікулера, нижче від Маріїнського палацу, біля пам'ятника Магдебурзькому праву та на території Києво-Печерської Лаври. До найбільш зсувонебезпечних схилів, де можлива активізація процесу, відносяться ділянки між вулицями Лук'янівська - Олегівська, Глибочицька - Петровська (Гончарний яр, Петровський яр) та район Видубицького монастиря.

Наслідками геологічних НС є руйнування будівель, споруд, комунікацій, систем зв'язку, транспортних мереж та інших.

Основні рекомендації безпеки полягають в такому:

1) постійний контроль навколишнього середовища, знання можливого розвитку геологічних НС;

2) забезпечення непотрапляння в зону зсуву, вчасної евакуації – покидання небезпечної зони;

3) особиста готовість протидіяти зсуву грунта у своєму подвір'ї.

Повені.

Повінь — це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним та­ненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв.

За даними ЮНЕСКО, від повеней у XX ст. загинуло 9 млн. осіб. Недарма в народі кажуть, що найстрашніші для людини це вода і вогонь. Повені завдають і великих матеріальних збитків — в деяких країнах до 50% їх національного прибутку. Тільки за рік збитки у всьому світі становлять мільярди доларів. Збитки від повеней зро­стають. Суттєвим фактором, який сприяє зростанню збитків від по­веней, є техногенний вплив на природ­не середовище. Йдеться, передусім, про вирубку лісів, після якої інфільтраційні.властивості ґрунту знижуються в 3,5 рази, а інтенсивність його змиву збільшується в 15 разів. У тропічних лісах суцільні руб­ки призводять до збільшення стоку в 2-2,5 рази. Кількість повеней зростає також зі збільшенням кількості міст.

Тією чи іншою мірою повені періодично спостерігаються на більшості великих річок України. Серед них Дніпро, Дністер, Прип'ять, Захід­ний Буг, Тиса та інші. Повені бувають також На невеликих річках та в районах, де взагалі немає визначених русел. У цих районах повені фор­муються за рахунок зливових опадів.

Катастрофічний паводок наприкінці 1988 та впродовж 1999р. в Закарпатті за своїми наслідками, жертвами і залученням сил став найбільшою після Чорно­биля надзвичайною ситуацією. Буквально за 12 год. у 269 населених пунктах було зруйновано 2695 житлових будинків, понад 12 тис. — серйозно пошкоджено. 10 680 осіб опинилися просто неба. Значних руйнувань зазнали водозахисні споруди, водопровідне і каналізаційне господарство, мости, автошляхи, енергетичні лінії і зв'язок, значних втрат зазнав агропромисловий комплекс.

В липні-серпні 2008 р. в західній Україні виник самий великий повінь. Зруйновано майже 6000 власних будинків.

Наслідки повеней:

- затоплення шаром води значної площі землі;

- ушкодження та руйнування будівель та споруд;

- ушкодження автомобільних шляхів та залізниць;

- руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;

- загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур;

- вимивання родючого шару ґрунту;

- псування та нищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо;

- загроза інфекційних захворювань (епідемії);

- погіршення якості питної води;

- загибель людей.

Повені відрізняються від інших стихійних лих тим, що деякою мірою прогнозуються. Але прогнозувати ймовірність повені набагато легше, ніж передбачити момент її початку. Точність про­гнозу зростає при отриманні надійної інформації про кількість та інтенсивність опадів, рівні води в річці, запаси води в снігово­му покрові, зміни температури повітря, довгострокові прогнози погоди тощо.

Протягом 2007 року в Україні спостерігалось підтоплення на загальній площі 121 тис. кв.км, що складає 1/5 всієї території (за даними Національної доповіді МНС за 2007 р.).

Найбільш інтенсивно процес підтоплення розвивається по всіх річкових долинах та днищах великих балок Причорномор'я:

- у Миколаївській області підтоплено 72% території області, у тому числі 496 населених пунктів, з них - 6 міст, 4 селища міського типу і 486 сіл. У м. Миколаєві підтопленими є 7 ділянок площею 50 кв. км;

- у межах Одеської області підтоплені близько 19,7 тис. кв.км площі. Підтопленими є 608 населених пунктів, у тому числі: 10 міст, 16 селищ міського типу і 582 села. Значні площі межиріч у південній та південно-західній частинах області є природно підтопленими, на решті території підтоплення має техногенний характер і розвивається під впливом господарської діяльності. Близько 30 % площі м. Одеси знаходиться в зоні постійного підтоплення (біля 50 кв.км);

- у Херсонській області підтоплення фіксується на площі 11,3 тис. кв.км. Найбільш уражені процесом підтоплення території південно-західних (Голопристанський, Білозерський, Скадовський, Каланчацький) та північно-західних (Великоолександрівський та Високопільський) районів. Визначальним чинником розвитку процесу підтоплення на території області є інтенсивне і довготривале проведення водних меліорацій (експлуатація великих іригаційних каналів і зрошувальних систем), внаслідок чого рівні ґрунтових вод встановились на позначках 0,2 - 3,0 м. За наявною інформацією по спостережних свердловинах, за останні 2 роки рівні ґрунтових вод суттєво не змінились. Підтопленими є 269 населених пунктів, серед яких, - міста Генічеськ, Гола Пристань, Каховка, Херсон та інші. Підтоплення у м. Херсон проявляється у вигляді окремих локальних ділянок, які з часом можуть трансформуватися у великі площі, і фіксується на 50% території. Найбільш підтопленими є центральна і східна частини міста. Крім того, уздовж берегового схилу р. Дніпро простежується смуга розвитку підтоплення.

Основний напрям боротьби з повенями полягає в зменшенні максимальних вит­рат води в річці завдяки перерозподілу стоку в часі (насадження лісозахисних смуг, оранка ґрунту поперек схилу, збереження узбережних смуг рослинності, терасування схилів тощо). Для середніх та великих річок досить дійовим засобом є регулювання паводкового стоку за допомогою водосховищ. Окрім того, для захисту від повеней широко застосовується давно відомий спосіб — влаштування дамб. Для ліквідації не­безпеки утворення заторів проводиться розчищення та заглиблення окремих ділянок русла ріки, а також руйнування криги вибухами за 10-15 днів до початку льодоходу. Ще один досить важливий шлях регулювання стоку й запобігання повеней — ландшафтно-меліоративні заходи.

Рекомендації з безпеки життєдіяльності під час повеней:

• отримавши попередження про затоплення, необхідно терміново вийти в небезпечне місце — на височину (попередньо відключивши воду, газ, електроприлади);

• якщо повінь розвивається повільно, необхідно перенести майно в небезпечне місце, а самому зайняти верхні поверхи (горища), дахи будівель;

• для того, щоб залишити місця затоплення, можна скористатися човнами, катерами та всім тим, що здатне утримати людину на воді (колоди, бочки, автомобільні камери, тощо);

• коли людина опинилася у воді, їй необхідно скинути важкий одяг та взуття, скористатись плаваючими поблизу засобами й чекати на допомогу.

Карстові явища – провали ґрунту внаслідок видобутку корисних копалин та розмивання ґрунту підземними водами.

В 2007 році, за даними Державної геологічної служби, в межах території України зафіксовано більше 26000 поверхневих та підземних карстопроявів. У зв'язку зі зниженням рівнів підземних вод ймовірність активізації карсту значно підвищується.

Так наприклад, у Чернівецькій області активний прояв відкритого карсту відмічається на окремих ділянках у межах Кіцманського, Заставнівського, Новоселицького та Хотинського районів. Активізація відмічена біля с. Рингач, де в межах карстового поля утворився провал діаметром до 30 м та глибиною до 25 м, та поблизу с. Кліводин Кіцманського району утворилась карстова воронка діаметром до 30 м та глибиною 20 м.

Дата добавления: 2014-01-11