КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Історія виробництва пластмас
• використання природних пластичних матеріалів (бітуму, каучуку, шелаку), • використання хімічно модифікованих природних матеріалів (гума, нітроцелюлоза, галаліт), • використання синтетичних речовин (бакеліт, епоксидна смола, полівінілхлорид, поліетилен та інші). Ще за 700 років до нашої ери у Вавилоні природний бітум застосовували як цементуючий і водостійкий матеріал при будівництві каналу під річкою Євфрат. 1843 р., американський винахідник Ч.Гудьір винайшов "вулканізацію" природного каучуку і запатентував першу тверду пластмасу Vulcanite (у Росії матеріал називається ебоніт). 1856 р., англієць А. Паркес отримав на основі целюлози нову речовину під назвою паркезін. У 1866 - 1972 р.р. виробництво подібного матеріалу під назвою целулоїд було організовано в США Д. Хайтом. Першими синтетичними пластиками, що знайшли промислове застосування, були фенопласти. У 1902 р. шляхом конденсації фенолу з формальдегідом був одержаний перший синтетичний полімер лаккаін. Протягом 1920-1960 років освоєні випуски полістиролу, поліпропілену, поліетилену. В подальшому розробка нових пластмас велась шляхом модифікації вже існуючих.
• Поліетилен – тверда, напівпрозора речовина, термопластична, дещо жирна на дотик (нагадує); горить ледь полум’ям. За кімнатної температури не розчиняється в органічних розчинниках, на нього не діють розчини КМnО4, лугів, концентрвані сульфатна та хлоридна кислоти. Однак концентрована нітратна кислота руйнує поліетилен. • Існує три види цього полімеру – поліетилен (добувають радикальною полімеризацією етилену при температурі 150-180°С і тиску більшому за 100 Мпа; макромолекули розгалужені), середнього та (добувають на каталізаторах Циглера-Натта (Аl(С2Н5)3 + ТіСl4) при 60-80°С і тиску близько 1 Мпа; макромолекули практично лінійні) тиску. • Майже половина всього поліетилену високого тиску (густини) затрачається на виробництво поліетиленової плівки, що використовується в сільському господарстві та як пакувальний матеріал. • Завдяки нетоксичності з поліетилену виробляють водопровідні труби, вироби домашнього вжитку, що є дуже зручними в експлуатації. • Високі діелектричні показники поліетилену дозволяють використовувати його для ізоляції проводів та кабелів. • Завдяки високій хімічній стійкості з поліетилену виготовляють різні ємкості для зберігання і перевезення хімічно агресивних рідин.
Поліпропілен • Поліпропілен має багато спільного з поліетиленом. Це також твердий, жирний на дотик, молочно-білого кольору термопластичний матеріал з густиною • Добувають в основному поліпропілен стереорегулярної будови. Полімеризацію поліпропілену проводять у присутності каталізатора Циглера-Натта, що сприяє утворенню полімеру регулярної будови, за принципом “голова-хвіст” з правильним чергуванням метильних груп в ланцюзі і регулярною просторовою напрямленістю. • Поліпропілен характеризується високою стійкістю проти дії кислот, лугів, розчинів солей та інших агресивних середовищ. • Вироби з поліпропілену можна використовувати при температурах (до 120-140°С), ніж вироби з поліетилену. • З поліпропілену виготовляють високоміцну ізоляцію, труби, деталі машин, хімічну апаратуру, дуже міцні канати, сітки, технічні тканини. Крім того, його застосовують для виготовлення
• Полівінілхлорид (ПВХ) добувають суспензійною радикальною полімеризацією. • ПВХ є стійким проти дії кислот і лугів, має виражені діелектричні властивості, високу механічну міцність, він практично не горить, проте порівняно при нагріванні, виділяючи хлороводень. • Недоліком ПВХ є низька. Тому цей полімер може експлуатуватись лише в присутності стабілізатора. • На основі ПВХ добувають три типи матеріалів: • твердий (), • м’який (), • – суспензію порошку полімеру в пластифікаторі. • В – твердий термопластичний матеріал, антикорозійний, використовується для виготовлення вентиляційних повітропроводів, деталей хімічної апаратури, труб, акумуляторних банок тощо. • З виготовляють лінолеуми, штучну шкіру, клейонку, непромокні плащі, ізоляцію проводів тощо. • П використовують при нанесенні покриття, зокрема на днище автомобілей, а також при виготовленні іграшок, плівок, рукавиць, калош і т.д.
• Полістирен (полістирол) добувають полімеризацією блочним, емульсійним та суспензійним способами. • Полістирол – твердий прозорий скловидний матеріал із густиною 1,05г/см3, молекулярна маса його становить 50000-300000. Термопластичний, має будову. • Полістирол досить стійкий щодо дії лугів та кислот, крім; розчиняється в багатьох органічних розчинниках – ароматичних вуглеводнях, естерах. • Полістирол розм’якшується при 85°С і при нагріванні досить легко деполімеризується. Полістирол може і горить на повітрі з виділенням великої кількості кіптяви. • ПС – термопластичний матеріал, що легко піддається формуванню; з нього виготовляють широкий асортимент виробів,
декоративно- оздоблювальні матеріали, різного роду панелі, облицювальні плитки тощо. • Полістирол – матеріал, його використовують для виготовлення посуду, галантерейних виробів, іграшок, освітлювальної апаратури, деталей електро- і радіоапаратури, кабельної ізоляції. • Різновидом полімеру є пінополістирол. Його виробляють добавляючи в процесі виготовлення матеріалу речовни-зпінювачі. При цьому полістстирол набуває структури застиглої піни із закритими порами. Такий полістирол дуже легкий.
(органічне скло, плексиглас) • Поліметилметакрилат (ПММА) – тверда, безбарвна, прозора, світлостійка речовина, не розбивається • Полімер стійкий проти дії кислот, лугів і не розчиняється в бензині і. Густина його становить 1,18-1,30 г/см3, молекулярна маса від 150000 до 200000. При 180-200°С полімер переходить у пластичний стан, а при 270°С і вище – • Добувають ПММА блочною радикальною полімеризацією у формах із скла. • Через свою прозорість полімер дістав назву органічного скла. Його можна фарбувати у будь-які кольори. На відміну від звичайного силікатного скла, ПММА легко обробляється механічними способами і • З нього виготовляють різноманітні світлотехнічні вироби, зокрема ліхтарі стоп-сигналів та покажчики поворотів автомобілів. • Органічне скло використовують для скління вікон тролейбусів, літаків, з нього виробляють лінзи для фотоапаратів, мікроскопів, біноклів, збільшувального скла, лазерної техніки тощо. • З ПММА виготовляють вази, ґудзики, лінійки, ручки та багато інших виробів.
(політетрафторетилен, фторопласт-4, тефлон) • Політетрафторетилен – випускається у відносно невеликих кількостях методом емульсійної • За звичайних умов політетрафторетилен (ПТФЕ) – це пухкий волокнистий порошок. На холоді він спресовується в таблетки, які нагадують, при нагріванні до 300-380°С вони перетворюються на масу білого або сіруватого кольору. Молекулярна маса ПТФЕ становить 140000-500000, густина 2,1-2,2 г/см3. • За хімічною стійкістю фторопласт перевищує такі метали, як. На нього не діють розчини навіть гарячих концентрованих кислот (нітратної та фторидної), гарячого лугу, води, хлорсульфонової кислоти тощо. В органічних розчинниках він також нерозчинний. Не існує жодного розчинника, в якому б фторопласт-4 хоча б набухав. Водою він не змочується. • Завдяки цінним властивостям – високій хімічній стійкості, діелектричним властивостям, стійкості проти високих та низьких температур – фторопласт-4 знаходить широке застосування в авіації, радіотехніці, харчовій, фармацевтичній, холодильній промисловості. • Його використовують при виготовлені “сухих” підшипників, ємності для агресивних середовищ, як конструкційний та облицювальний матеріал в хімічному машинобудуванні, ізоляційний матеріал в високочастотній техніці. Інертність тефлону до масел, кислот і жирів дає змогу виготовляти з нього різний посуд для зберігання харчових продуктів та лікарських препаратів. Він не впливає на фізіологічні процеси, тому його можна застосовувати у відновній хірургії для виготовлення штучних хрящів і кісток.
Фенолформальдегідні смоли • Фенолформальдегідні смоли утворюються в результаті реакції фенолу з формальдегідом. • При невеликому надлишку фенолу (моль фенолу на моль формальдегіду) в кислому середовищі (рН = 1,5-2,5) утворюється лінійний полімер, що називається новолачною смолою. • Новолачні смоли за звичайних умов – речовини від світло-жовтого до темно-коричневого кольору. Густина їх становить 1,2-1,22 г/см3. Вони добре розчиняються в спирті, ацетоні, естерах. Новолаки відносять до термопластичних речовин. Вони залишаються розчинними і плавкими навіть після тривалого зберігання, а також коли нагріти їх до 150-180°С. • Якщо реакції між фенолами і формальдегідом відбуваються при надлишку останнього і в присутності каталізатора (20-25% водний розчин амоніаку або NаОН), то утворюються резольні смоли (резоли). Їх також можна добути, обробляючи новолаки формальдегідом або уротропіном. Резольні смоли, на відміну від новолачних, термореактивні. • Макромолекули резолу при нагріванні до 150-170°С зазнають подальшої поліконденсації. При цьому утворюється неплавка і нерозчинна смола з тривимірною просторовою структурою – резит. •
• гетинакс (наповнювач –) • текстоліт (наповнювач – тканина), • склотекстоліт (наповнювач – тканина або волокно), • деревошаруваті пластики (наповнювач – тонкі шари). • Значну частину фенолформальдегідних смол використовують з порошкоподібними наповнювачами, особливо з деревним борошном, слюдою, графітом. • З прес-порошків виробляють панелі та різні деталі для радіоапаратури, корпуси телефонних апаратів, електричні вмикачі, штепсельні розетки, вилки, патрони тощо.
Завдання для самостійного опрацювання • Добування та властивості – амінопластів, – полікарбонатів, – поліамідів.
Література :1, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 14.
Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 1536; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |