Декомпозицiя iнформацiйних систем

Про системнiсть об’єктiв свiдчить те, що їх можна подiляти, оскiльки лише вони мають структуру. Процеси декомпозицiї й композицiї є засобами отримання iнформацiї для здiйснення аналiзу та синтезу систем.

Декомпозицiя – це процес подiлу систем на елементи, зручнi для якихось операцiй з нею, а саме подiл до елементiв, якi приймаються за неподiльнi об’єкти.

Головна мета декомпозицiї - подiл системи на простiшi частини. Зменшуючи складнiсть системи, ми забезпечуємо умови для аналiзу та синтезу компонентiв, для проектування, побудови, впровадження, експлуатації та вдосконалення систем управлiння. Подiл звичайно виконують у такий спосiб, щоб компоненти пiддавались якiй-небудь класифiкацiї. Рекомендується зважати на природну декомпозицiю, вiдбиту в iснуючій структурi управлiння, обов’язках посадових осiб, дiючого документообiгу i т.п. Доцiльно проводити багаторазову декомпозицiю по кiлькох рiзних напрямках.

Загальна мета, критерiї функцiонування та основнi обмеження на роботу системи звичайно формуються на початку створення системи.

Так, при декомпозицiї можуть застосовуватись рiзнi засоби, методи та ознаки подiлу системи. Подiл може мати матерiальну, функцiональну, алгоритмiчну та iншу основу. Однак сам процес декомпозицiї кiнцевий, оскiльки подiл вiдбувається до створення елементiв, якi приймаються за неподiльнi об’єкти.

Так, при подiлi системи на компоненти можемо мати рiзнi варiанти. Компонент – це частина IC,яку пiсля декомпозицiї можемо розглядати як самостiйне цiле (ГОСТ 34.003-90).

В ОРММ пропанують подiл системи здiйснювати вiдповiдно до адмiнiстративного подiлу системи керування економiчним об’єктом. При такiй декомпозицiї видiляють: керування технiчною пiдготовкою виробництва, технiко-економiчне планування, оперативне керування виробництвом i т. iн. Також систему можна подiляти за функцiями, якi виконуються (облiк, контроль, планування i т.п.), i за ресурсами (матерiальнi, трудовi, основнi засоби, готова продукцiя, грошовi).

Наступним кроком декомпозицiї є видiлення в компонентi функцiональних процесiв (задач). Задача IC, функцiя чи частина функцiї IC, є формалiзована сукупнiсть автоматизованих дiй, в результатi виконання яких здобуваються результати заданого виду (ГОСТ 34.003-90). Може виявитися, що при одному й тому самому засобi декомпозицiї системи на компоненти одна й та сама задача за змiстом в рiзних проектах належить до рiзних компонентiв. Однак неоднозначнiсть закiнчується, тiльки-но процес декомпозицiї доводиться до рiвня економiчних показникiв; його можемо вважати неподiльним елементом, оскiльки подiл його на атрибути приводить до втрати економiчної сутi, й вiн уже не зможе вiдiгравати роль змiнної, яка характеризує стан об’єкта, котрий вiн описує. В iнформацiйному аспектi показник не є кiнцевим елементом i може бути подiлений на атрибути.

У свою чергу в лiнгвiстичному аспектi атрибути також не є кiнцевими елементами, оскiльки можуть бути подiленнi на окремi слова та символи.

Отже, вибiр основи та межi декомпозицiї визначається суттю обстежуваного об’єкта, метою, предметною областю обстеження, запасом знань дослiдника вiдносно об’єкта обстеження.

Аналiзуючи та описуючи системи, використовують такi види структур, якi рiзняться типами елементiв i зв’язками мiж ними (РД 50-680-88 АС “Основні положення “).

1.Функцiональнi (елементи-компоненти, функцiї, задачi, процедури, iнформацiйнi зв’язки)

2.Технiчнi (елементи-пристрої, компоненти, комплекси; зв’язки - лiнiї та канали зв’язку).

3.Органiзацiйнi (елементи - колективи людей та окремi виконавцi; зв’язки - iнформацiйнi, спiвпiдпорядкування та взаємодiї).

4.Програмнi (елементи - програмнi модулi та вироби; зв’язки-керуючи).

5.Iнформацiйнi (елементи - форми iснування та подання iнформацiї в системi; зв’язки - операцiї перетворення iнформацiї в системi).

6. Алгоритмiчнi (елементи - алгоритми; зв’язки - iнформацiйнi).

7.Документальнi(елементи - неподiльнi складовi i документи IC; зв’язки -взаємодiї, входження i спiвпiдпорядкування).

№27

Надiйнiсть та ефективнiсть iнформацiйних систем

Якiсть створення iнформацiйних систем визначається її ефективнiстю та надiйнiстю.

Основнi положення та визначення наведено в ГОСТ 24.701-86 “Надійність АСУ”, ГОСТ 24.702-85 “Ефективність АСУ”.

Надiйнiсть iнформацiйної системи - це її властивiсть зберiгати в часi в встановлених межах значення всiх параметрiв, якi характеризують здатнiсть системи виконувати потрiбнi функцiї в заданих режимах i умовах експлуатацiї.

Надiйнiсть iнформацiйної системи має властивостi безвiдмовностi, ремонтопридатностi, а iнколи й довговiчностi.

Рiвень надiйностi iнформацiйної системи залежить вiд таких факторiв:

1)складу та рiвня надiйностi технiчних засобiв, їх взаємодiї та надiйної структури;

2)складу та рiвня надiйностi програмних засобiв, їх можливостей i взаємозв'язку в структурi програмного забезпечення iнформацiйної системи;

3)раціонального розподілу задач, які розв'язуються системою, між технічними засобами, програмним забезпеченням і персоналом;

4)рівня кваліфікації персоналу, організації робіт і рівня надійності дій персоналу інформаційної системи;

5)режимів, параметрів і організаційних форм технічної експлуатації комплексу технічних засобів;

6)ступеня використання різних видів резервування (структурного, інформаційного, часового, алгоритмічного, функціонального);

7)ступеня використання методів і засобів технічної діагностики;

8)реальних умов функціонування інформаційної системи.

Ефективність інформаційної системи визначається порівнянням результатів від функціонування інформаційної системи і затрат усіх видів ресурсів, необхідних для її створення, функціонування та розвитку.

До показників затрат ресурсів відносять матеріальні, людські, фінансові, часові та ін.

Ефективність інформаційної системи оцінюють у таких випадках:

1) при формуванні вимог, що висуваються до інформаційної системи;

2) при аналізі інформаційних систем, які створюються чи функціонують, на відповідність заданим критеріям;

3) при виборі найкращого варіанта створення, функціонування та розвитку інформаційної системи;

4) при синтезі найдоцільнішого варіанта побудови інформаційної системи за критерієм "ефективність-затрати".

Доцільність варіантів побудови інформаційної системи залежить від балансування приросту ефективності Е, отриманої за рахунок створення чи вдосконалення інформаційної системи, і затрат Q.

Математично це можна записати так:

max E при Q=const

або у вигляді оберненої задачі

min Q при E=const.

Якщо приріст ефекту представлений в грошовому вираженні, то економічна ефективність інформаційної системи визначається у вигляді трьох основних показників:

1)річного економічного ефекту;

2)розрахункового коефіцієнта капітальних затрат на розробку і впровадження інформаційної системи;

3)термiну окупностi капiтальних затрат на розробку та впровадження iнформацiйної системи.

№28

ТЕМА: ЕТАПИ РОЗРОБКИ І ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМ

Стадії створення АСУП і зміст робіт визначені Держстандартом. На передпроєктній стадії замовник проводить організаційні заходи по підготовці об'єкта до обстеження і створення інформаційної бази, складає техніко-економічне обґрунтування і технічне завдання на розробку системи; розроблювач обстежить об'єкт, вибирає комплекс технічних засобів, а також разом із замовником визначає попередню економічну ефективність системи. На другій стадії розробляється технічний і робочий або техноробочий проект системи, налагоджуються програми і т.д. На третій стадії система здається спочатку в дослідну, а потім, після коректування документації, і в промислову експлуатацію.

Розробка проектно-технологічної й іншої документації на систему може здійснюватися різними організаціями. Зазначену документацію з доручення замовника (об'єкта) створюють організації – розроблювачі. Організацією - розроблювачем виступають науково-дослідні інститути, бюро і т.д. У ряді випадків розробку документації здійснює сам замовник або його обчислювальний центр і спеціально створений структурний підрозділ – відділ проектування системи.

Якщо система створюється однієї або декількома організаціями-розроблювачами, то між замовником і цими організаціями необхідно строго і точно реґламентувати права й обов'язки, обсяги і терміни виконуваних робіт, порядок оформлення і здачі розробленої документації, а також форми і методи апробації і впровадження системи в цілому або її складових частинах.

Основними керівними документами при розробці системи являються:

- нормативні акти з питань використання обчислювальної техніки в керуванні;

- загальногалузеві і нормативні документи, інструкції, а так само державні і галузеві стандарти в галузі застосування економіко-математичних методів і обчислювальних машин;

- документи по організації і керуванню виробничими об'єднаннями і промисловими підприємствами відповідної галузі народного господарства;

- каталоги типових прикладних програмних засобів обчислювальної техніки, засобів зв'язку й автоматики, а так само відповідна документація по розробленим автоматизованим банкам даних (АБД) і обчислювальним системам;

- установлені нормативи витрат ресурсів на розробку і впровадження системи, кошторисні норми і цінники для визначення кошторисної вартості окремих елементів і системи в цілому.

При розробці системи варто передбачати застосування уніфікованих систем документації (УСД) – уніфікованих форм документів, встановлених УСД або розроблених на їхній основі, і галузевих класифікаторів техніко-економічної інформації для кодування вхідної і вихідної інформації з метою забезпечення інформаційної сумісності взаємозалежних і взаємодіючих систем різних рівнів і призначень.

№29

Перший етап – розробка проектно-технічної й іншої документації на систему базується на матеріалах обстеження об'єкта керування і включає дві стадії виконання робіт: передпроектну і стадію проектування.

На передпроектній стадії розробляється два документи: техніко-економічне обґрунтування системи і технічне завдання на розробку цієї системи.

Техніко-економічне обґрунтування системи складається на підставі результатів обстеження об'єкта, отриманих після проведення комплексу науково-дослідних робіт і організаційно-технічних заходів щодо вивчення системи керування об'єкта. Це вивчення здійснюється з метою визначення виробничих можливостей об'єкта по підвищенню обсягу і якості продукції, що випускається, зниженню витрат матеріальних, трудових, фінансових і інших ресурсів, а також застосування більш ефективних методів планування, обліку й аналізу за допомогою економіко-математичних методів, електронних обчислювальних машин периферійної й організаційної техніки.

Технічне завдання на розробку АСУП складається на підставі техніко-економічного обґрунтування. Незалежно від того, що система може розроблятися і впроваджуватися поетапно, технічне завдання складається на систему в цілому з виділенням першої черги і затверджується на науково-технічній раді.

Технічне завдання на розробку АСУП включає документи, перераховані в Держстандарті.

№30

На стадії проектування АСУП створюється два документи: технічний і робочий проект. У ряді випадків замість двох зазначених проектів розробляється єдиний техноробочий проект системи.

Затверджене технічне завдання на створення системи є підставою для розробки технічного проекту системи. Після затвердження технічного проекту розробляється робочий проект, що затвердженню не підлягає. Досвід створення систем, у яких на практиці перевірений ряд ефективних рішень по основних видах забезпечення системи і методам її організації, дозволяє замість двох зазначених проектів розробити один – техноробочий проект системи. Одностадійний підхід до проектування дає можливість значно скоротити терміни розробки й обсяг документації, спростити процеси організації виконання цих робіт.

Одночасно з розробкою того або іншого проекту створюються класифікатори техніко-економічної інформації на основі погодженої системи класифікації і кодування техніко-економічної інформації, що складається з загальнодержавних і галузевих (локальних) класифікаторів, які необхідно використовувати в процесі розробки класифікатора системи того або іншого об'єкта керування.

Розробка проектно-технологічної й іншої документації на систему – важлива, але лише початковий етап в організації системи на об'єкті керування. Від нього багато в чому залежить організація раціонального керування й ефективність функціонування розробленої системи. Однак, щоб теоретичні розробки принесли бажані результати, необхідно провести велику організаційну роботу по підготовці об'єкта керування і обчислювального центру до впровадження проекту системи на другому етапі. Роботи цього етапу звичайно виконуються паралельно з розробкою окремих елементів техноробочого проекту.

Усі заходи повинні проводитися у взаємозв'язку таким чином, щоб машинна обробка забезпечила видання необхідної єдиної вихідної інформації для своєчасного виконання апаратом керування своїх нових основних функцій.

Заключний, третій етап включає апробацію окремих елементів, а потім і впровадження проекту системи в цілому. Апробація здійснюється по окремих елементах проекту з метою перевірки правильності розробки проектного рішення. За результатами апробації робиться коректування відповідних елементів проекту системи.

Готовність системи і введення її в експлуатацію оформляється відповідно до Держстандартів, що передбачають укладання актів завершення робіт, приймання системи в дослідну і промислову експлуатацію й інші документи.

Якщо об'єктом керування вибирається промислове підприємство або виробниче об'єднання, то при організації системи варто так само користуватися Загальногалузевими керівними методичними матеріалами по створенню автоматизованих систем керування підприємствами та виробничими об'єднаннями (АСУП).

№31

Тема: Технологія розробки автоматизованих систем SSADM (Structured System Analisys & Design Method).

Промислова технологія SSADM була розроблена в 70-х роках у Великобританії. З 1984 р. стала обов'язковим галузевим стандартом для системних розробок, що фінансуються з бюджету. Згодом була прийнята як стандарт у країнах Європейської Співдружності(ЄС) та Японії. З 1994 року проводяться спроби її запровадження в країнах СНД.

Зараз використовується версія, цієї системи CASE Computer Aided Soft Ware Engenering (Проектування програмних засобів за допомогою комп'ютера).

Основними об'єктами проектування є інформаційні потоки. Методика проектування зводиться до створення каталогів, відбору об'єктів і встановленню між об'єктами оптимальних зв'язків. При розробці моделей складаних систем можна виділити 2 основних класи - каскадний і спіральний.

У каскадній моделі всі етапи суворо детерміновані, виконуються за одним розробленим планом і отримані розробки зміні не підлягають.

Протилежністю цій методиці є спіральна модель, де до стадії запровадження всі етапи, виключаючи аналіз проектування та реалізацію, можуть повторюватись багато разів, створюючи так званий прототип системи. На кожному створеному прототипі уточнюються вимоги замовника, поліпшуються характеристики системи, поки не буде розроблений оптимальний варіант і не досягнуто повне узгодження між замовником і розробником.

Недоліком спірального підходу є великі витрати часу на розробку системи, а також збільшення інших витрат, тому, такий підхід може бути реалізований тільки в комп'ютерних технологіях проектування.

На практиці спіральний підхід використовують лише для деяких етапів розробки, особливо на перших: аналіз та створення технічного завдання (ТЗ) і т.п.

Дата добавления: 2014-01-11