Закон зростаючих потреб

Фізіологічні

Рис.2.1. Класифікація потреб за А.Маслоу

Потреби мають властивість зростати. Закон зростання по­треб є законом суспільного прогресу. Одне з фундаментальних положень економічної теорії полягає в тому, що матеріальні й особливо духовні потреби суспільства є безмежними, а еко­номічні ресурси, необхідні для задоволення цих потреб, є об­меженими.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку — закону зростання потреб і закону економії праці. Ці закони взаємозв'язані та відбивають дві сторони загальноекономічного закону зростання соціаль­но-економічної ефективності.

Закон зростання потреб — це закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між розвитком продуктивних сил, відносин економічної власності, з одного боку, і досягнутим рівнем задоволення потреб (або особистим споживанням), а та­кож зростанням потреб суспільства, їх кількісно-якісним зрос­танням і вдосконаленням — з другого.

Підтвердженням цього є подвоєння за сучасних умов у роз­винених країнах світу кількості різних видів споживчих товарів і послуг за кожних десять років.

Дія закону зростання потреб із боку соціально-економічної форми зумовлена еволюцією відносин економічної власності, появою но­вих типів і форм власності, конкуренцією, зростанням згуртова­ності робітників, а відтак — й інших загонів найманих працівни­ків, розвитком почуття людської гідності та іншими чинниками.

У багатьох країнах світу розробляються раціональні норми споживання матеріальних благ, насамперед продуктів харчуван­ня, які задовольняють фізіологічні потреби. Порівняння фактич­ного споживання з раціональними нормами споживання дозво­ляє визначити ступінь задоволення потреб, виявити структуру невдоволеного попиту і скоригувати на цій основі економічну політику у цій сфері.

Кожний крок у розвитку суспільства - це одночасно задо­волення потреб на новому, вищому рівні. Суспільство завжди жорстко обмежене економічними ресурсами, тому на кожно­му етапі свого розвитку воно висуває як двоєдину мету задово­лення однаково пріоритетних соціальних та економічних по­треб.

Суперечність між необмеженим зростанням соціальних і економічних потреб та обмеженими ресурсами виступає ру­шійною силою соціально-економічного розвитку.

Дата добавления: 2014-01-11