Формування основ постіндустріальної цивілізації

Індустріальне суспільство – це суспільство, основою якого є матеріальне виробництво. Панівне положення в цьому суспільстві займає промисловість, загальною формою організації виробництва є товарне виробництво.

Основна проблема індустріального суспільства — підпо­рядкування економічних функцій політичному порядку; центральний факт — незалежність економічного порядку від політики поступово зни­кає, контроль суспільства вже не стільки економічний, скільки політич­ний. Друга не менш важлива зміна — втрата приватною власністю соціаль­ної ролі визначення функцій людей. Функція стає незалежною.

В постіндустріальному суспільстві основою є нематеріальне виробництво, інформація і знання.

Постіндустріальне суспільство характеризують такі ознаки:

- прихід індустрії на місце промисловості;

- панування переважно професійної і технічної праці;

- фундаментальні теоретичні знання (як джерело нововведень і заходів
соціальної політики);

- контроль над новою технологією і доступ до неї;

- застосування інтелектуальної технології прийняття рішень.

Стратегічну роль відіграють наука та еліта вчених. Розвиток науки по­требує вкладення значних коштів, нагромаджених державою і корпора­ціями. Харизматична місія вчених — використовуючи ці засоби, не до­пустити підпорядкування досліджень інтересам політики або ринку.

Концепцію постіндустріального суспільства розробляють американські соціологи Д.Белл, Г.Кан, політолог З.Бжезінський, економіст А.Тоффлер та інші, підтримують багато еко­номістів, у т.ч. вітчизняних.

Постіндустріальне суспільство ідейно випливає з тео­рії індустріального суспільства американського еконо­міста В.Ростоу та французького соціолога Р.Арона. На думку Белла, найважливішим недоліком цієї теорії є те, що в ній основним інститутом названо промислове підприємство, соціальні відносини, які формуються на базі машинного виробництва, а також відсутність чіткого розмежування технократів, пов'язаних з функцією знань, і технократів, пов'язаних з функцією влади.

В постіндустріальному суспільстві науковий потенціал визначає мо­гутність держави, на противагу попередній стадії, де таку могутність визначав потенціал промисловий.

Трьома основними структурними елементами постіндустріального суспільства є університети, наукові інститути та дослідницькі ор­ганізації. На базі цих структур формуються соціальні відносини, а влада зосереджується в руках учених.

Основна суперечність такого суспільства — супереч­ність між спеціалістами, науковою елітою та неспеціа­лістами в межах цих організацій і в державі (на відмі­ну від суперечності між капіталістами й робітника­ми на підприємстві в індустріальному суспільстві). Основним принципом розподілу в новому суспільстві є принцип "рівності результату", згідно з яким ре­зультати активності талановитих учених є суспіль­ним надбанням і мають бути доступні всім. Цей прин­цип формує соціалістичну етику.

Дата добавления: 2014-01-11