Поняття корисності. Загальна і гранична корисність

Гранична корисність продукту

1.Поняття корисності. Загальна і гранична корисність

2.Споживчий вибір і бюджетні обмеження

3.Маржиналізм і теорія споживацької поведінки

Здатність економічних благ і послуг у процесі їх спожи­вання задовольняти будь-які людські потреби в економічній теорії називають корисністю. У корисності відображаються зіставлення об'єктивної та суб'єктивної сторін економічного блага.

Корисність — мета споживання, за такого змісту вона відображає в першу чергу суб'єктивну оцінку індивідуаль­ним споживачем бажання придбати те чи інше благо неза­лежно від того, приносить його споживання користь об'єктив­ному розвитку даної людини чи завдає шкоди.

Користь — це властивість економічних благ задовольняти потреби при їх споживанні. Вона формується під впливом об'єктивних і суб'єктивних обставин, дій споживача. Між корисністю, попитом і ціною блага існує функціональний зв'язок. Корисність економічного блага — це його спожив­чий ефект, співвіднесений і порівняний зі сплаченими за нього грішми. У цій ролі гроші виступають для споживача пер­шою кількісною мірою корисності куплених товарів. Іншою, не менш істотною і досить визначеною мірою виступає кількість товарів, придбаних споживачем за цінами, які ба­жані для нього у цей час. Якщо споживач переконаний, що корисність пропорційна його ціні, то купівля його першої одиниці дає йому найбільше задоволення. Природно, що споживач може здійснити друге, третє і наступне придбання необхідного йому товару.

Споживча рівновага — структура витрат споживачів, за якої досягається загаль­на корисність від усього набору споживчих благ.

Економічна теорія припускає, що мета поведінки кожно­го платоспроможного споживача — максимальне економіч­не задоволення особистих потреб.

Гранична кількість — це споживчий ефект, що його отри­мує споживач від грошових витрат на придбання кожної на­ступної одиниці однойменного товару. Прагнення спожива­ча до збільшення додаткових закупівель найчастіше зумов­лене зниженням цін. Кожний окре­мий споживач залежно від рівня доходу, мотивів та з урахуванням цін приймає особисте рішення стосовно того, як йому діяти, щоб максимально задовольни­ти свої потреби. Таке явище в економічній теорії названо принципом максимального задоволення.

Величина, яка відображає загальну задоволеність індивіда споживанням даної кількості благ – це загальна корисність.

Гранична корисність – це додаткова корисність, яку людина отримує від кожної останньої або кожної додаткової одиниці спожитого товару. Існує закон граничної корисності. Його суть полягає в тому, що при споживанні кожної додаткової одиниці товару величина додаткового задоволення для людини зменшується.

Закон зменшення граничної корисності передбачає, що всі інші фактори, такі як доход, смаки і вподобання споживачів є постійними величинами. Існує декілька винятків (наприклад, антикваріат), але в цілому закон граничної корисності поширюється на абсолютну більшість товарів.

Споживчий вибір залежить від граничної корисності. По мірі того, як споживач скорочує своє споживання одного товару і збільшує споживання іншого, гранична корисність першого зростає, а другого – зменшується. В кінцевому рахунку споживач доходить до такої точки, в якій він уже не в змозі збільшити граничну корисність, витрачаючи більшу суму на одне благо і меншу – на інше в рамках обмеженого бюджету. В цій точці споживач досягає споживчої рівноваги.

В економічній теорії розрізняють два підходи до визначення корисності товару: кардиналістичний або ординалістичний.

Ординальною корисністю називається впорядкованість благ за ступенем привабливості для людини. Її ще називають порядковою вимірністю корисності. Ординальну корисність можна виразити за допомогою співвідношення “ набір товару Х кращий, ніж набір товару У “.

Кардинальна корисність – це вимірність корисності числом.

Дата добавления: 2014-01-11