Ціна АS

Класичний

кейнсіанський

відрізок

проміжний

Природний обсяг виробництва

Реальний обсяг виробництва

Рис.4.Крива короткострокової сукупної пропозиції

По-третє, це зовнішньоекономічні чинники (запровадження мита і квот на товари, що є ресурсами виробництва; розширення збуту на дорогих ринках — віддалених, захищених митом, корумпованих то­що).

По-четверте, це інституційні чинники (екологічні нормативи та санкції; прогресивні тарифи за понаднормове споживання палива та електроенергії; ставки непрямих податків та ін.).

Зі збільшенням обсягу національного виробництва дія всіх цих чинників веде до зростання витрат виробництва на одиницю про­дукції.

До нецінових факторів короткострокової сукупної пропозиції нале­жать ті змінні, які підвищують або знижують витрати на одиницю продукції незалежно від змін обсягу національного виробництва. Економісти поділяють нецінові чинники короткострокової пропозиції на два види — реальні і номінальні. Реальні змінні впливають на сукупну пропозицію як у коротко­строковому, так і довгостроковому періодах. Основними реальними факторами сукупної пропозиції є:

по-перше, обсяг ресурсів — природні й трудові ресурси, капітал і технологія та ефективність їх застосування — продуктивність праці, енерго- та матеріаломісткість продукції. Збільшення обсягу ресурсів і підвищення ефективності їх використання перемішує коротко­строкову (і довгострокову) криву АS вправо;

по-друге, інтеграція країни у світову економіку - участь країни в міжнародному поділі праці; рівень протекціонізму тощо. Зростання рівня відкритості національної економіки забезпечує ефективніше використання ресурсів, і крива АS переміщується вправо і навпаки;

по-третє, додаткові витрати на підприємницьку діяльність (над­мірні витрати коштів на реєстрацію, ліцензування,тощо) зменшують її масштаби. В резуль­таті і короткострокова, і довгострокова криві АS переміщуються вліво.

Номінальні змінні впливають лише на криву короткострокової сукупної пропозиції, переміщуючи її вліво або вправо, а природний рівень виробництва і довгострокова крива АS не змінюються. Ос­новними номінальними змінними є, по-перше, рівень цін на ресурси — рівень зарплати, %, рента за землю та ін. Зростання цін на ресурси переміщує криву коротко­строкової сукупної пропозиції вліво і навпаки.

По-друге, інституційні фактори, які творять макроекономічне середовище, в якому функ­ціонують ділові одиниці національної економіки. Так, несприятли­ве макросередовище, яке складається, наприклад, в умовах підви­щення непрямих податків (ПДВ, податку на майно підприємств, соціальних податків) або плати за використан­ня природних ресурсів, переміщуватиме криву короткострокової су­купної пропозиції вліво. І навпаки, сприятливе макроекономічне середовище стимулює інвестиційний процес, що підтримує ста­більні темпи економічного зростання.

3.3. Фіскальна політика. Бюджетний дефіцит і державний борг

1.Фіскальна політика держави і її функції

2.Державні видатки і збалансування дефіциту державного бюджету

3. Дискреційна і недискреційна фіскальна політика

1.Фіскальна політика держави і її функції

Фіскальна, або бюджетно-податкова, політика пов'язана з формуванням державного бюджету. Вона передбачає цілеспрямоване регулювання податків і державних видатків для досягнення певних макроекономічних завдань. Податки і державні видатки — основні знаряддя фіскальної політики.

Державний бюджет — це баланс доходів і видатків держави, який ухвалюється на фінансовий рік. Уряд мобілізує грошові кошти насам­перед через податки для фінансування загальнодержавних видатків. Податки забезпечують близько 90% доходів будь-якої держави. Піс­ля проголошення незалежності Україна розробила власне податкове законодавство, яке визначило ЇЇ податкову систему.

До податкової системи кожної країни належать суб'єкти оподат­кування, тобто ті, хто сплачує податки, — фізичні особи та юридичні особи (підприємства), та об'єкти оподаткування — прибуток під­приємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо. Одиниця оподаткування — це одиниця виміру об'єкта оподаткування (наприклад, для земельного податку — гектар). По­даткова ставка — це величина податку на одиницю оподаткування. Для визначення величини податку кількість податкових одиниць множать на податкову ставку. Податкові ставки поділяються на такі види:

пропорційні, коли ставка оподаткування є однаковою і не зале­жить від розмірів доходу;

прогресивні, коли ставки оподаткування зі збільшенням доходу зростають. Інакше кажучи, такі ставки передбачають більший відсоток вилучення доходу у вигляді податку, коли дохід збіль­шується;

регресивні, коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижу­ється.

Податки поділяють на прямі та непрямі.

Пряміподатки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм. В Україні такими є прибутковий податок з громадян, податок з прибутку підприємств та Ін.

Непрямі — це податки, що встановлюються на товари та послуги і входять в їхню ціну. До таких податків в Україні належать акцизи, податок на додану вартість, мито. Непрямі податки сплачують ті громадяни і фірми, що купують оподатковувані товари й послуги.

Платниками податку з прибутку є виробничі підприємства, фі­нансові й некомерційні установи, які мають доходи, не звільнені від оподаткування

Об'єктом оподаткування при стягуванні податку з майна є його вартість у період володіння ним або під час продажу чи успадкуван­ня. Протягом століть точиться дискусія про справедливість податку на майно: перерозподіляти багатство чи змиритися з тим, що від на­родження люди опиняються у нерівних умовах.

Акцизи— це непрямі податки, що входять у ціни певних товарів і стягуються в момент їх придбання. Акцизи поділяються на індивідуаль­ні, коли оподатковується кожна одиниця товару, і на універсальні, коли об'єктом оподаткування є обсяг продажу.

Згідно із законодавством України, індивідуальні акцизи встанов­люються на високоприбуткові товари. Ставки індивідуального акцизу коливаються в межах від 20 до 300%. Товари, які оподатковуються ак­цизним збором, називаються підакцизними (алкогольні напої, вироби з хутра, телевізори, шоколад тощо).

Поширеним у світі видом універсального акцизу нині є по­даток на додану вартість, що міститься у ціні всіх товарів і послуг. До­дана вартість — це різниця між виторгом підприємства і вартістю ма­теріалів і сировини, що куплені у постачальників. Ставка цього податку в Україні становить 20%. Формально його платниками є виробничі й торговельні підприємства, оскільки податок надходить у бюджет від них. Фактично його сплачують покупці під час купівлі товарів І послуг.

Мито — це податок на товари, які імпортуються. Мито є одним Із важелів захисту національного ринку і поповнення бюджетних коштів.

Податкова система в Україні грунтується на двох основних пода­тках — на додану вартість і на прибуток підприємств. Значення при­буткового податку з громадян та індивідуальних акцизів у надхо­дженнях до державного бюджету менш вагоме. Частка податків, зборів і платежів на соціальне страхування у ВВП України становить майже 50%.

Стягнення податків передбачає надання певних податкових пільг. Типовими пільгами є: неоподатковуваний мінімум заробітної плати — мінімальна її сума, з якої не стягується податок з доходів громадян; капітальні знижки — зменшення ставки оподаткування прибутку, котрий отримують за допомогою ка­пітального устаткування; прискорена амортизація — фактичне зменшення оподатковуваних сум прибутку в перші роки вико­ристання устаткування.

Дата добавления: 2014-01-11