Поняття і значення зайнятості населення

Зайнятість з економічної точки зору — це діяльність працездатного населення зі створення суспільного продукту або національного доходу. Ця зайнятість, з точки зору корисності, для суспільства має вирішальне значення. Вона визначає як економічний потенціал суспільства, так і рівень та якість життя населення в цілому, а також добробут окремих гро­мадян [.

Зайнятість з соціальних позицій — це зайнятість такими видами ко­рисної діяльності, як навчання в загальноосвітніх школах, середніх та вищих навчальних закладах, служба в армії, зайнятість в домашньому господарстві, виховання дітей, догляд за хворими і людьми похилого віку, участь в роботі громадських організацій.

Правовий зміст зайнятості полягає в тому, що праця є природним правом людини і це право гарантується громадянину України державою.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, а держава створює умови для здійснення цього права, гарантує однакові можливості у виборі професії і роду трудової діяльності; реалі­зує програму професійно-технічного навчання, підготовки і перепідго­товки кадрів відповідно до потреб суспільства.

Концептуально виділяються такі види зайнятості: повна та глобальна, примусова та добровільна зайнятість працездатного населення.

Повна зайнятість означає створення матеріально-технічних, організаційних, соціально-економічних умов, які забезпечили б мож­ливість працевлаштування працездатного населення.

Під повною зайнятістю наука економікс розуміє використання всіх придатних для ви­робництва ресурсів. Це означає, що кожен, хто хоче і може пра­цювати, повинен бути забезпечений роботою; не повинні пус­тувати орні землі, простоювати обладнання і машини тощо. Але використовуватись повинні не всі, а тільки придатні ресурси, наприклад, неможливо використовувати дитячу працю, працю інвалідів тощо. А повний обсяг виробництва означає ефектив­ний розподіл ресурсів, тобто використання ресурсів з максима­льною віддачею.

Глобальна зайнятість враховує всі види економічної та соціально корисної діяльності, формулюється як залучення всіх осіб працездатного віку в розширену сферу економічно і соціально- корисної трудової діяльності з жорстким нормуванням кожному обсягу роботи і встановленням мінімального універсального доходу.

Неповна зайнятість на рівні країни визначається ситуацією, ко­ли до суспільного виробництва залучено тільки частину працездат­ного населення. Під кутом зору окремого працівника неповна зайня­тість - це зайнятість певної особи протягом неповного робочого дня, або з неповною ефективністю, і неповною оплатою. Неповна зайнятість може бути примусовою та добровільною. Примусова неповна зайнятість обумовлена економічними причинами (скоро­ченням обсягів виробництва, циклічним розвитком економіки, ре­конструкцією підприємства).

Добровільна неповна зайнятість пов'язана з соціальними фак­торами - вихованням дітей, доглядом за хворими членами сім'ї, суміщенням роботи і навчання. Її ще називають частковою. До частково зайнятих можуть належати жінки-домогосподарки, студенти, пенсіонери.

Виділяють іще приховану, сезонну, маятникову зайнятість.

Дата добавления: 2014-01-11