Міжнародна торгівля та її форми

Розвиток зовнішньої торгівлі історично став першою формою економічних зв'язків між різними народами й країнами. Сьогодні міжнародна торгівля - одна зі сфер міжнародних товарно-грошових відносин як сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу. Розрізняють міжнародну торгівлю товарами і міжнародну торгівлю послугами.

Багато держав, які мають обмежену ресурсну базу і вузький внутрішній ринок, просто не в змозі виробляти з достатньою ефективністю усі товари, які по-перше, необхідні для внутрішнього споживання, а, по-друге, розраховані на масовий ринок. Для таких країн зовнішня торгівля є вагомим засобом отримання потрібних товарів в обмін на реалізацію своїх. Зовнішньо-торгівельний оборот може досягати в таких країнах значної частки ВНП. Так, на початок 2000-х років частка вартості поставлених на зовнішній ринок товарів у ВНП країни становила: в Нідерландах - 45%, Канаді - 28%, Великобританії - 23%, Італії - 16%, Франції - 17%. Інші країни, такі як США, Китай, Росія, мають багату і широко диверсифіковану ресурсну базу та ємний внутрішній ринок й тому менш залежні від міжнародної торгівлі. Частка зовнішньої торгівлі у ВНП таких країн знаходиться в межах 10%.

Загалом міжнародна торгівля є засобом, із допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і таким чином збільшувати загальний обсяг виробництва.

Зовнішньоторговельний оборот будь-якої країни складається з експорту й імпорту.

Експорт (вивіз) товарів означає, що їх, реалізація відбувається на зовнішньому ринку. Економічна ефективність експорту визначається тим, що дана країна вивозить ту продукцію, витрати виробництва якої більш низькі за світові.

Імпорт (ввіз) товарів означає ввезення товарів з-за кордону. Країна купує товари, виробництво яких у цей час економічно не вигідне, тобто купуються вироби з меншими витратами, ніж витрати на виробництво даної продукції всередині країни.

Загальна сума світового міжнародного товарообігу обчислюється як загальна сума світового експорту. Це випливає з того, що експорт однієї країни є імпортом іншої. Рахунок ведеться за сумою експорту, а не імпорту, оскільки перший відіграє вирішальну роль в активному торговому балансі як співвідношення експорту та імпорту.

Загальний обсяг світового експорту оцінювався на початку 90-х років XX ст. в обсязі 2500 млрд. доларів США.

Основні характеристики розвитку сучасної міжнародної торгівлі:

1)В сучасних умовах зростаючої інтернаціоналізації господарського життя темпи розвитку світової торгівлі мають тенденцію до випередження зростання виробництва. Нині глобальний товарообіг майже в 3 рази перевищує зростання світового виробництва.

2)Чітко діє тенденція до різкого збільшення у світовому товарообороті частки продукції обробної промисловості, яка становить близько 60%. Відповідно зменшується частка сировини.

3)Важливою характеристикою нинішньої міжнародної торгівлі є зміна в її регіональних напрямках, що відображає суттєві зміни не лише в місці окремих країн у системі міжнародних економічних відносин (МЕВ), а й у світовому господарстві в цілому. Це пов'язано насамперед із розвитком нових індустріальних країн та залученням на ринкових засадах до світової економіки країн, що відійшли від командно-адміністративної системи.

Міжнародна торгівля знаходиться під суттєвим впливом зовнішньоторговельної політики держави. Історично з розвитком ринкової системи склалися два основних різновиди зовнішньоторговельної політики:

Фритредерство - політика вільної торгівлі.

Протекціонізм - політика із застосуванням обмежень, бар'єрів.

У сучасному світі широко застосовується поєднання обох цих напрямів.

Політика вільної торгівлі зародилась в Англії в останній третині 18 століття і розгорнулася в першій половині 19 століття. Вона була пов'язана з промисловим переворотом, завдяки якому Англія стала "майстернею світу".

Елементи вільної торгівлі запроваджувались в окремі періоди у Франції, Росії та інших країнах. Однак тривалий час ця політика не мала широкого застосування, оскільки країни були розгородженими економічно-політичними бар'єрами. Тільки після Другої Світової війни вона поступово набирає сили в країнах ринкової системи світової економіки. Сьогодні принципи вільної торгівлі здійснюються в рамках регіональних економічних інтеграційних об'єднань (ЄЕС, НАФТА,АСЕАН тощо) та і світовому господарстві в цілому через ГАТТ - генеральна угода про тарифи й торгівлю, яку тепер звуть СОТ - Світовою організацією торгівлі. Розвинені країни через ГАТТ - СОТ намагаються використати свої переваги в конкурентній боротьбі, відкрити для себе ринки інших країн та забезпечити більш низькі ціни на своїх ринках на сировину й напівфабрикати.

Протекціонізм - зовнішньоторговельна політика держави, що спрямована на підтримку розвитку національної економіки і здійснюється за допомогою економічно-політичних бар'єрів. Інструментами зовнішньо- економічної політики є:

* мито; кількісні обмеження (квоти); нетарифні обмеження; заборона імпорту певних товарів; валютне регулювання тощо.

Найбільш оптимальною зовнішньоторговельною політикою для України нині є поєднання вільної торгівлі з протекціонізмом. Вільна торгівля доцільна в галузях, щодо яких країна зацікавлена в широкому доступі на внутрішній ринок новітніх технологій, енергоносіїв тощо. Протекціонізм економічно ефективний для захисту пріоритетних національних виробництв (зерно, цукор, кондитерські вироби, метал, вугілля, певні види судно - та літакобудування, окремі види новітньої техніки й технології, космічна промисловість тощо).

Дата добавления: 2014-01-11