| Палеоліт (800-13 тис. р. д. н.е.)
| Знання про рослини й тварини, збирання й полювання
| |
| 6-4 тис. р. до н.е.
| У древньому Єгипті накопичена ціла система знань з анатомії - бальзамування померлих, медицина поля бою (колоті й різані рани), лікування захворювань; з ботаніки - рослинництво, одержання лікарських і косметичних засобів; з зоології - тваринництво.
| |
| XIV
с. до н.е.
| Древні цивілізації Китаю, Месопотамії нагромадили відомості про рослин і тварин.
| |
| IV – I
с. до н.е.
| В Індії в медичних творах (аюрведи) містяться уявлення про спадковість як причину подібності батьків і дітей. В "Махабхарата" й "Рамаяна" описано багато тварин і рослин.
| |
| VI – IV
с. до н.е.
| Класична наука в древній Греції. Іонійська природничо-наукова школа заперечує надприродне походження життя. Гіппократ (460-370 д. н.е.) - великий лікар, описав зовнішню й внутрішню будову людини й тварин, указав на роль середовища й спадковості у виникненні хвороб.
|
| 480-330
до н.е.
| Афінська природничо-наукова школа. Аристотель (384-322 д. н.е.) - "батько" зоології, написав 4 біологічних трактати й в "Hіstorіa anіmalіum" привів перші відомості про тварин Греції й близьких до неї областей Малої Азії. Він виділив 4 царства на Землі: неживий світ землі, води й повітря; світ рослин; світ тварин і світ людини. Аристотель автор геніального здогадки про еволюційний розвиток – "сходи" живих істот. Він розробив першу класифікацію тварин, розділивши їх на чотириногих, літаючих, пернатих і риб; описав зовнішні й внутрішні органи людини, способи розмноження, статеві розходження, спадкування каліцтв, розумову діяльність людини.
|
| 300 - 100 до н.е.
| Олександрійська природничо-наукова школа. Теофраст (372-287 д. н.е.) описав близько 5000 видів рослин. Увів терміни - плід, навколоплідник. Він засновник ("батько") ботаніки. Анатом Герофіл описав внутрішні органи, головний мозок, мозочок і звивини, порівняв анатомію людини й тварини.
|
| II до н.е. - I с. н.е.
| Римська школа тільки колекціонувала відомості, добуті стародавніми греками. Гай Пліній Старший (23-79) автор "Природничої історії" з 37 томів. Діоскорид (І д. н.е.) описав 600 видів рослин, користуючись системою стародавніх греків. Гален (130 – біля 200) розтинав ссавців, описав центральну й периферичну нервову системи, зробив порівняльно-анатомічний опис людини й мавпи. Він автор анатомії людини, у якій затверджував, що в судинах знаходиться не кров, а повітря. Гален - один із засновників фармакології.
|
| XI
| Середньовіччя (Наука в епоху Віри)
Володимир Мономах у книзі "Повчання" описав рослини.
Абу ібн Сина (Авіценна) арабський лікар, автор численних праць про лікування, цілющі й отрутні рослини.
|
| XIII
| Фрідріх І Барбароса – автор книги – опису мисливських птахів. Альберт Великий (1206-1280) - архієпископ Домініканського ордена - займався природною історією, заперечував знання Аристотеля, Плінія, Галена. Фома Аквінський - чернець цього ордена - автор "Summa Theologіa", у якій описує й пояснює світ природи й світ людини.
|
| XI - XIV
| У Європі відкриваються університети: Болонський (1167 р.), Сорбонна, Оксфордський, Кембриджський (1203 р.), Падуанський, Неаполітанський (XІІІ), Празький, Краківський, Віденський (XІ).
|
| XV - XVII
| Епоха Відродження - поділ природничих наук (народження сучасних наук) і виділення біології.
|
| Кінець XV – початок XVII
| Описовий етап у розвитку біології: переклади праць древніх авторів і коментарі до них, розробка описів нових видів рослин і тварин (великі географічні відкриття), розгляд організму як єдиного цілого.
|
| 1440-1540
| Перша фаза епохи Відродження
Леонардо да Вінчі (1452-1519) установив гомологію органів (подібність кісток людини й тварин); реалістично зображував безліч рослин, птахів у польоті, коней; описав щитовидну залозу, діяльність серця й зорові функції ока. Везалій (1514-1564) - спростував Галена, заклав основи сучасної анатомії, автор "Семи книг про будову людського тіла".
| |
| 1540-1650
| Друга фаза епохи Відродження
У. Гарвей відкрив великий і малий кола кровообігу й зробив перші кількісні визначення у фізіології.
| |
| 1650-1690
| Третя фаза епохи Відродження
Створено мікроскоп і використано у біологічних дослідженнях Р. Гука (1635-1703), який вперше ввів термін "клітина" (1665) і описав клітини рослин, М. Мальпіги (1628-1694), який описав судини рослин, та "батька" мікробіології А. Ван Левенгука (1632-1723), який вперше описав мікроорганізми (1676).
| |
| XVIII
| Етап класифікацій у біології. Складання ключів, класифікаційна діяльність. Розгляд організму як сукупності систематичних ознак.
|
|
| Дж. Рей (1627-1705) - автор першої класифікації тварин і рослин. К. Лінней (1707-1778) автор найбільш досконалої систематизації, увів бінарну номенклатуру й чотири головних таксони: клас - загін - рід - вид. Розділив тварин на 6 класів (ссавці, птахи, риби, амфібії, комахи, хробаки). Відніс людини до приматів, об'єднавши в один загін із мавпами.
|
| XIX
| Створення еволюційних теорій: опис і класифікація рослин і тварин за зовнішніми й анатомічними ознаками, розвиток систематики й філогенетики на основі теорії Ч. Дарвіна - Дж. Уоллеса, побудова філогенетичних дерев, розгляд організму як сукупності примітивних і просунутих ознак.
|
|
| Ж.-Б. Ламарк (1744-1829) автор першої еволюційної гіпотези ("Філософія зоології"), уперше ввів термін «біологія».
|
|
| Ч. Дарвін (1809-1822), автор "Походження видів шляхом природного добору" й А. Уоллес висунули теорію еволюції шляхом природного добору.
|
|
| К. Бер (1792-1876) опублікував "Дослідження про розвиток тварин", у яких сформулював біогенетичний закон про повторення онтогенезам філогенезу при ембріональному розвитку.
|
| 1838, 1868
| Створення клітинної теорії М. Шлейденом, Т. Шванном і Р. Вірховим.
| |
| 1857 - 1895
| Роботи Л. Пастера (1822-1895) в області практичної імунології й мікробіології.
|
|
| Роботи Г. Менделя (1822-1884) по вивченню спадкоємної мінливості, формулювання законів генетики ("Досвіди над рослинними гібридами").
|
|
| Розробка Е. Геккелем (1834-1919) основ екології.
|
|
| Відкриття хемосинтезу С.М. Виноградським.
|
|
| Відкриття вірусів Д.І. Івановським.
|
| В XІХ столітті виник ряд біологічних наук: ембріологія, палеонтологія, біохімія, генетика, екологія, цитологія, імунологія, вірусологія
|
| ХХ століття
| Розвиток системних уявлень про еволюцію. Розробка проблем цілісності організму в онтогенезі й філогенезі. Розгляд організму як системи, що розвивається у процесі онтогенезу й філогенезу.
Основні особливості біологічних наук в XX столітті: екологізація, широке впровадження фізичних і математичних методів дослідження, зв'язок біології з економічним розвитком. У ХХ столітті виникли науки молекулярна біологія й генна інженерія. Основні напрямки біологічних досліджень: медицина (боротьба з інфекційними хворобам,
|
|
| антибіотики); харчування (харчова промисловість); землеробство, тваринництво; біотехнологія; екологія.
Основні досягнення:
- у біохімії: розвиток ензимології; установлення хімічного складу й структури білків (Л. Полінг), вітамінів, гормонів;
- у мікробіології: відкриття плазмід, віроїдів і пріонів, відкриття антибіотиків О. Флемінг, К. Єрмольєва), молекулярних основ спадковості й мінливості, створення теорій імунітету (И. Мечніков, П. Ерліх);
- в ембріології, цитології: відкриття ультрамікроскопічної будови клітин, функцій клітинних органоїдів;
- у генетиці: відкриття молекулярних основ спадковості й мінливості, відкриття будови нуклеїнових кислот (Дж. Уотсон, Ф. Крик);
- у фізіології: відкриття фізіологічних основ вищої нервової діяльності (І. Павлов), фотосинтезу (К.Тімірязєв), молекулярних основ м'язового скорочення;
- в екології: створення навчання про біосферу (В.І. Вернадський), створення прикладних екологій і технологій захисту природних середовищ.
|
| | | | | | | |
