Оцінка виробничих запасів

Облік виробничих запасів та МШП регламентується П(с)БО 9 „Запаси”.

- зберігаються для подальшого продажу в умовах звичайної господарської діяльності;

- перебувають в процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва;

-зберігаються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

У відповідності зі стандартом - запасами визнаються активом якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають.

- сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби і інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді незавершених обробкою і збиранням деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів;

- готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, передбачених договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані (отримані) і містяться підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального оперативного циклу, якщо він більше одного року;

- молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються згідно з стандартом № 9 «Запаси».

Одиницею бухгалтерського обліку запасів на підприємстві є їх найменування або однорідна група.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства по первісній вартості.

Первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість запасів, яка складається з наступних фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцеві);

- суми, що сплачуються за інформаційні, посередницькі і інші подібні послуги в зв'язку з пошуком і придбанням запасів;

- суми непрямих податків, які пов’язані з придбанням запасів і не відшкодовуються підприємству;

- витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання включаючи витрати на страхування і проценти за комерційний кредит постачальників;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

До таких витрат, зокрема, відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Первинною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, признається собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з положенням бухгалтерського обліку № 16 «Витрати».

Первинною вартістю запасів, внесених в статутний капітал підприємства, признається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безкоштовно, признається їх справедлива вартість (сума, за якою може бути здійснено обмін активу, або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами).

Первинна вартість запасів, придбаних внаслідок обміну на подібні запаси, рівна балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первинна вартість запасів, придбаних в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, рівна справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (отримана) в процесі виробництва.

Не включається в первинну вартість запасів, а відносяться до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

- загальногосподарські і інші подібні витрати, безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням в стан, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

При відпуску запасів у виробництво, продаж і іншому вибутті оцінка їх здійснюється по одному з наступних методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженій собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних витрат; ціни продажу.

В таблиці 8.1 наведено характеристику методів вибуття запасів.

Метод вибуття	Характеристика методу та сфера його застосування
Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів	Запаси, які випускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю
Середньозваженої собівартості	Оцінка проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Сс= Сп + Сн Кп + Кн де: Сс — середньозважена собівартість; Сп і Кп — собівартість та кількість запасів на початок періоду; Сн і Кн — собівартість та кількість запасів, що надійшли впродовж періоду. Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватися за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції. Чистий прибуток, який розраховують із застосуванням цього методу, набуває середнього значення (найбільш рівної величини прибутку) порівняно з результатами застосування методу ФІФО. В умовах зростання цін собівартість запасів на кінець звітного періоду є нижчою за ринкову вартість. Метод середньозваженої собівартості забезпечує найбільш рівну величину прибутку, зазнає меншого впливу коливання купівельних цін, проте його застосування потребує здійснення складніших розрахунків
Собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО)	Запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. У результаті застосування даного методу вартість кінцевих запасів наближена до їх поточної ринкової вартості, а собівартість реалізованої продукції знижується, що призводить до максимального значення чистого прибутку. Якщо ціни зростають у звітному періоді, виникає найнижча собівартість реалізованої продукції внаслідок низьких цін на раніше придбану продукцію, і в результаті розраховується найвищий чистий прибуток
Нормативних затрат	Оцінка полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися Загальне відхилення на продукцію, що надійшла з виробництва за місяць, розраховується за формулою: ЗВ= Фк хФц - Нк х Нц, де: ЗВ— загальне відхилення на продукцію, що надійшла з виробництва за місяць; Фк — фактична кількість виробленої продукції; Фц — ціна одиниці продукції; Нк— визнана нормативна (стандартна) кількість для фактичного результату; Нц— нормативна (стандартна) ціна одиниці продукції або ЗВ= ФС - НС,де: ФС — фактична собівартість; НС— нормативна собівартість
Ціни продажу	Оцінка заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, які мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. СРТ= ПВРТ - ТНРТ,де: СРТ— собівартість реалізованих товарів; ПВРТ— продажна (роздрібна) вартість реалізованих товарів; ТНРТ— сума торговельної націнки на реалізовані товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки. ТНРТ = ПВРТ х СВНТ, де: ТНРТ— торговельна націнка на реалізовані товари; ПВРТ— продажна (роздрібна) вартість реалізованих товарів; СВНТ— середній відсоток торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок місяця й торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів. Залишок націнки на початок місяця + Націнка за місяць Н = Сума продажної вартості товарів Продажна вартість товарів на початок місяця ⁺за місяць