Класифікація доплат до заробітної плати, що існують у певних сферах діяльності

План.

Тези лекції

Тема 1: Предмет, метод та принципи господарського процесуального права

Інтелект соціальний та емоційний

Термін «соціальний інтелект» був запропонований Едвардом Торндайком в 1920 р. і отримав широке розповсюдження. Соціальний інтелект включає:

1. здатність проіснувати з іншими людьми.
2. знання соціальних проблем.
3. сприйнятливість, чутливість до стимулів, що йдуть від інших людей.
4. проникнення в актуальний стан та особистість іншої людини.

Крім поняття «соціального інтелекту» до середини ХХ ст.. розвивається поняття «соціального капіталу».

Поняття «емоційний інтелект» (EQ) було введено психологом Гарднером у 1983 р.

Емоційний інтелект – це здібності до розрізнення та впізнавання емоцій, їх розуміння та управління ними.

Є дві моделі вимірювання емоційного інтелекту:

1. на основі особистісних опитувальників (відомим є опитувальник Хола)

2. об’єктивний підхід, коли тести набувають форму конкретних завдань, людині пропонується певний кейс (ситуація), в якій вона або реально опиняється, або повинна змоделювати.

1. Сутність, предмет та метод господарського процесуального права;

2. Поняття і система принципів господарського процесуального права;

Основна література:

1. Господарський процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] / Режим доступу до документа: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/1798-12/print1337627265420806

2. Беляневич В. Е. Хозяйственно-процессуальный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / В. Е. Беляневич. – К.: Юринком Интер, 2011. - 673 с.

3. Господарське процесуальне право України: Підручник / За ред. О. І. Харитонової. — К.: Істина, 2009. — 360 с.

4. Балюк І. А. Господарське процесуальне право: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2008. — 224 с.

5. Васильев С. В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб. пособие / С. В. Васильев. - [ изд. 2-е, перераб. и доп.]. - Х.: Эспада, 2004. - 408 с.

6. Господарський процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/1798-12/print1337627265420806

7. Господарське судочинство в Україні [Текст]: Правові засади та судова практика / уклад. В. С. Москаленко [та ін.]; ред. Д. М. Притика; Вищий господарський суд України. - К.: Видавничий дім «ІнЮре», 2004. - 769 с.

8. Кройтор В. А. Джерела господарського процесуального права. Довідкова допомога / В. А. Кройтор. – Х.: Еспада, 2003. – 264 с.

9. Арбитражный процесс: Учеб. пособие / Под ред. Р. Е. Гукасяна и В. Ф. Тараненко. – М.: Юрид. лит., 1996. – 208 с.

1. Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Предметом господарського процесуального права є юридичні процесуальні дії суду і зацікавлених осіб у ході здійснення правосуддя у справах, підвідомчих господарським судам^[1].

Що ж стосується питання методики цієї галузі права, воно й досі є малодослідженим. Утім, на думку В. С. Щербини, о сновними методами господарського процесуального права є метод субординації (централізоване, імперативне регулювання, при якому регулювання зверху донизу здійснюються на владно-імперативних засадах) та метод координації (децентралізоване, диспозитивне регулювання, при якому регулювання визначається також знизу, на його хід і процес впливає активність учасників суспільних відносин)^[2]. Останнє пояснюється тим, що, з одного боку, господарський процес є владною діяльністю господарського суду із застосування норм матеріального і процесуального права, що припускає владний початок у механізмі господарського регулювання, з іншого — процес є формою примусового здійснення суб'єктивних прав в основному в тих галузях права, які будуються на рівності, диспозитивності їх суб'єктів^[3].

Функції господарського процесуального права можна визначити як обов’язки, встановлені законодавством у сфері підприємницької або іншої економічної діяльності^[4].

Досліджуючи питання функціонування господарських судів, можна дійти висновку, що господарський процес – це встановлена нормами господарсько-процесуального права форма діяльності господарських судів, спрямована на захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів суб’єктів господарювання.

Сукупність правових норм, які регулюють порядок цієї діяльності, є господарським процесуальним правом. Тобто господарське процесуальне право регулює порядок здійснення господарського процесу. Таким чином, господарське процесуальне право можна визначити як систему правових норм, які регулюють діяльність господарського суду й інших зацікавлених осіб, пов'язану зі здійснення правосуддя у справах компетенції господарського суду ^[5] .

Утім, слід зазначити, що господарський процес — це не просто сукупність дій, урегульованих нормами господарського процесуального права, а їх визначена система. Так, судовий розгляд господарських справ здійснюється в певній логічній послідовності на різних стадіях процесу. А процесуальні дії, які здійснюють учасники господарського процесу, залежно від мети їх здійснення і змісту складають стадії господарського процесу. У кожній стадії процесуальні відносини носять специфічний характер, який визначається об’єктом цих відносин, суб’єктним складом учасників на кожній стадії, змістом і метою процесуальних дій^[6]. Таким чином, господарське судочинство, як будь-який процес, являє собою поступовий рух, що складається з ряду стадій. Кожна стадія господарського процесу має свій зміст, охоплює собою визначену сукупність процесуальних дій, спрямованих на досягнення самостійної мети.

На думку В. Васильєва, існують такі стадії господарського процесу:

1) провадження в господарському суді першої інстанції;

2) провадження в апеляційній інстанції;

3) провадження в касаційній інстанції;

4) перегляд судових актів господарського суду за нововиявленими обставинами;

5) виконання судових актів^[7].

2. В усіх сферах діяльності держави і його органів завжди лежать певні принципи. Це положення стосується і діяльності господарських судів. Принципи господарського процесуального права чітко виражають сутність процесу, характеризують зміст господарського судочинства.

Отже, лише завдяки ретельному дослідженню принципів як вихідних засад можливим є отримання системного знання про господарське процесуальне провадження, оскільки це дозволить «...розкрити його найважливіші визначальні риси, що у своїй єдності відображали б його якісну своєрідність і в той же час відрізняли його від суміжних явищ»^[8]. На необхідність чіткого визначення принципів цілком слушно вказував Рудольф фон Ієринг: «Принцип – це та крапка, яку шукає законодавець, але доки ще йому не вдалося оволодіти нею, він повинен кружляти навколо неї, описувати її за допомогою казуїстичних постанов»^[9].

Господарський процес також має власні принципи, або вихідні засади, серед яких окремо слід виділити ті, що відбивали б його найсуттєвіші риси. У юридичній літературі принципи господарського процесуального права визначаються як закріплені в нормах господарського процесуального права основні засади (керівні положення), що визначають характер організації господарського суду та його діяльності щодо здійснення правосуддя в господарських відносинах^[10]. Вони чітко виражають сутність процесу та закріплені в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» і нормах господарського процесуального права. Втім, кожний принцип знаходить своє закріплення і вираження, як правило, не в одній якій-небудь нормі права, а в ряді норм і процесуальних правил, що характеризують зміст даного принципу. Тому для того щоб правильно зрозуміти зміст того або іншого принципу, потрібно проаналізувати всі правові норми, у яких одержали відображення керівні положення господарського судочинства.

Класифікація принципів господарського процесуального права можлива за різними підставами:

1. за характером нормативного джерела, у якому закріплений конкретний принцип;

2. Залежно від того, в одній чи кількох галузях права діють відповідні принципи, зберігається їхній розподіл на:

3. Залежно від об'єкта регулювання принципи господарського процесуального права можна розбити на дві групи:

а) принципи, які визначають організацію та устрій господарського суду (організаційні принципи):

б) принципи, які регулюють процесуальну діяльність господарського суду (функціональні):

Усі принципи господарського процесуального права у своїй сукупності складають взаємозалежну і взаємозумовлену систему, що являє собою певне цілісне утворення, при цьому кожний із принципів послідовно розкриває зміст галузі права в цілому.

[1] Балюк І. А. Господарське процесуальне право: Навчальний посібник / І. А. Балюк. – К.: КНЕУ, 2008. – С. 40.

[2] Притика Д. М. Арбітражний процес [Текст]: навч. посіб. / Д. М. Притика, М. І. Тітов, В. С. Щербина. - Х.: Консум, 2001. – Ч. ІІ. – С. 23-24.

[3] Балюк І. А. Господарське процесуальне право: Навчальний посібник / І. А. Балюк. – К.: КНЕУ, 2008. – С. 40.

[4] Пиляева В. В. Краткий курс арбитражного процессуального права: Учебное пособие /В. В. Пиляева. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2003. - С. 12.

[5] Балюк І. А. Господарське процесуальне право: Навчальний посібник / І. А. Балюк. – К.: КНЕУ, 2008. – С. 40.

[6] Балюк І. А. Господарське процесуальне право: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2008. — С. 38.

[7] Васильев С. В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб. пособие / С. В. Васильев. - [ изд. 2-е, перераб. и доп.]. - Х.: Эспада, 2004. - С. 31.

[8] Керимов Д. А. Философские проблемы права / Д. А. Керимов. - М.: Мысль, 1972. – С. 64.

[9] Иеринг Р. Юридическая техника / Рудольф Иеринг [Сост. А. В. Поляков]. – М.: Статут, 2008. – С. 63.

[10] Притика Д. М. Арбітражний процес: навч. посіб. / Д. М. Притика, М. І. Тітов, В. С. Щербина. - Х.: Консум, 2001. – Ч. ІІ. – С. 26.

Група доплат	Перелік можливих доплат
§ Перша: доплати, що мають водночас стимулюючий і компенсуючий характер	· За суміщення професій (посад) · За розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт · На період освоєння нових норм трудових витрат · Бригадирам з робітників, яких не звільнено від основної роботи · За ведення діловодства та бухгалтерського обліку · За обслуговування обчислювальної техніки
§ Друга: доплати компенсаційного характеру за умови праці, що відхиляються від нормальних	· За роботу у важких, шкідливих та особливо важких і шкідливих умовах · За інтенсивність праці · За роботу в нічний час · За перевезення небезпечних вантажів
§ Третя: доплати, зв’язані з особливим характером виконуваних робіт (сезонністю, віддаленістю, невизначеністю об’єкта роботи тощо)	· За роботу у вихідні дні, що є робочими за графіком · За багатозмінний режим роботи · Водіям, які працюють на автомобілях, за ненормований робочий день і кочові умови праці · За дні відпочинку (відгулу), що надаються за роботу понад нормальну тривалість робочого часу в разі вахтового методу організації робіт · За роботу понад нормальну тривалість робочого часу в період масового приймання й закладання на зберігання сільськогосподарської продукції · За роз’їзднний характер праці

Дата добавления: 2014-01-11