Тема. 3.1 Загальна характеристика металічних елементів

План

1. Понятійний апарат у сфері туризму.

2. Вплив занять туризмом на людський організм.

3. Техніка безпеки під час туризму.

Література

1. Курилова В.И. Туризм / Курилова В.И. – М.: Просвещение, 1988. – 224 с.

1. Поняття «туризм» почало формуватися з початком масового переміщення значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля. Сам термін «туризм» походить від французького сло­ва tourisme, яке означає подорожі, поєднуючи відпочи­нок з елементами спорту. Згідно Закону України «Про туризм» наведено таке визначення: туризм – це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з пост­ійного місця проживання з пізнавальною, оздоровчою, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до одного року поспіль, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасо­вого перебування.

Згідно Закону України «Про туризм» ст.4, в залежності від категорії осіб, які здійснюють туристичні подорожі, їх цілей, об’єктів, що використовуються або відвідуються, існу­ють такі види туризму: дитячий, молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку, для інвалідів, культурно-пізнавальний, лікувально-оздоровчий, спортивний, релігійний, екологічний (зелений), сільський, підводний, гірський, пригодницький, мисливський, автомобільний, самодіяльний.

Активний туризм – одна з найбільш відомих форм відпочинку. До неї відносяться: рафтинг (сплав по гірських річках), катання на гірських лижах і сноубордах, аеротуризм, включає в себе екскурсії на гвинтокрилі та на літаку, авіаподорожі в будь-які пункти зем­ної кулі, політ на пароплані, а також стрибки з парашу­та і кінні прогулянки.

Спортивно-оздоровчий туризм передбачає подолан­ня маршруту активним способом, тобто без викорис­тання механічних транспортних засобів, покладаючись лише на свої власні сили, реалізуючи вміння і навички. До спортивно-оздоровчого туризму відносяться такі види активного туризму як: пішохідний, гірський, лиж­ний, водний, велосипедний.

Лижний туризм передбачається в поході пересу­вання на лижах. Лижні походи проводяться в зимовий період, якщо наявний стійкий сніговий покрив і тем­пературі нижче 0°С. Необхідною умовою для участі в зимових подорожах є добра переносимість холоду, здатність в умовах постійно низьких температур не втрачати робочої форми і, що не менш важливо, психічної рівноваги.

Водний туризм. Серед водоймищ, якими подорожу­ють туристи – бурхливі гірські і спокійні рівнинні річки, озера і моря. Різноманітні плавучі засоби – дерев’яні, надувні і пластмасові човни, розбірні байдарки, катамарани, плоти на надувних елементах тощо.

Велосипедний туризм. Цей вид туризму привабли­вий перш за все завдяки своїй високій мобільності. Відстань, яку здатна подолати група за один день, може досягати 100 – 150 км. Велотуризм має певні переваги порівняно з пішохідним туризмом: швидкість руху в ньому в кілька разів вища, отже, за один похід можна побачити більше цікавих місць.

Спелеотуризм. Специфіка цього виду туризму – пе­ребування під землею – потребує різносторонньої фізич­ної, тактичної, технічної і психологічної підготовки.

Прогулянка – це пересування на місцевості з пізнавальною, оздоровчою метою та з метою загартування.

Екскурсія – це колективне відвідування певних об’єктів з пізнавальною або науковою метою.

Туристична експедиція представляє собою організоване подорож в молодосліджуваний район, яке здійснюється зі спеціальнодослідницькою метою.

Туристичний похід – це подорож з активним способом пересування у віддалених від місця проживання районах з освітньою, оздоровчою, спортивною та дослідницькою метою.

2. Науково-технічний прогрес, рання комп’ютеризація освіти пред’являє підвищені ви­моги до психофізичних особливостей молоді, що на фоні розвитку і росту організму, може призвести до пе­ревтоми та появи різних паталогічних станів. Підсилює негативний вплив на студентів і несприятливе екологічне середовище. Міський житель проводить у приміщенні майже 80% свого часу.

Удосконалення фізичного виховання студентської молоді потребує пошуку та розробки нових форм і методів, спрямованих на зміцнення здоров’я, підтримку високої працездатності про­тягом навчального дня і року. Для нейтралізації шкідливого впливу на здоров’я людини суб’єктивних і об’єктивних чинників мало викорис­товуються засоби туризму.

Туризм – один з найпопулярніших форм активного відпочинку, який поступово відвойовує втрачені позиції найбільш масового виду рухової активності населення України. Суспільство сьогодні розглядає туризм, як ефективний засіб не тільки фізичного, але й патріотичного, морально­го, естетичного виховання підростаючого покоління, роз­витку пізнавальних інтересів, свідомості і самосвідомості.

Студентський туризм це насамперед здоров’я, фізичне вдос­коналення, рухова активність, захоплюючий вид активно­го відпочинку, а також живе пізнання навколишнього світу. Краса природи рідного краю, вважав В.О.Сухомлинський, виховує витонченість почуттів, допомагає відчувати красу людини, тому він вчив молодь пізнавати навколишній світ при­роди так, щоб кожен їхній крок був мандрівкою до витоків чудес у природі, ошляхетнював їх серця та загартовував волю.

Вивчення впливу занять туризмом на формування особистості показує, що туристська діяльність охоплює одночасно три компоненти: оздоровчий, виховний, пізнавальний, тобто сприяє гармонійному розвитку особистості. Залучення до занять туризмом має оздоровчу дію, сприяє розвитку та вдосконаленню фізичних якостей, позитивно діє на розумову й фізичну працездатність, в цілому позначається на здоров’ї, зокрема позитивно впливає на емоційну-вольову сферу, зумовлюючи формування навичок самообслуговування, розвиток самостійності та організованості, вміння регулювати свою поведінку, долати труднощі. Туризм передбачає виключно здоровий спосіб життя, а здобуті під час туристських походів, екскурсій, подорожей знання визначають інтерес молоді до навколишнього світу.

Аналіз впливу рухової активності, притаманної туриз­му на молодий організм показує, що під час занять спостерігається покра­щення функціонального стану кардіореспіраторної системи, що проявляються у збільшенні ударного об’єму крові, інтен­сивності видиху і вдиху, покращенні силових показників, витривалості.

Так, на збільшення сили м’язів верхнього плечового поясу ефективно впливають лижні походи, м’язів спини – піші. Інтенсивність видиху ефективно покращується в піших походах.

Одним з найкращих способів залучення молоді до туризму є проведення туристських подорожей, експедицій, краєзнавчих й пошукових експедицій, екскурсій, прогулянок, вони формують позитивний емоційний фон, підви­щують настрій людини, покращують показники психофізіологічного стану.

3. Практика свідчить, що основою профілактики захворювань, нещасних випадків і травм у походах чи подорожах є ретельна й планомірна підготовка туристів. Кожний учас­ник повинен пам’ятати, що забороняється йти в багатоденний похід або подорож людині, яка недавно перенесла травму, гостре інфекцій­не захворювання. Лише при незначних відхиленнях у стані здоров’я можна вирушати в нескладні походи вихідного дня, порадившись пе­ред цим з лікарем.

Тому, готуючись до походу або подорожі, насамперед вивчають маршрут й аналізують причини можливих небезпек і нещасних ви­падків, їх ділять на дві категорії: 1) ті, що можуть статися внаслідок недостатньої фізичної, технічної, психічної, морально-вольової підго­товки та поведінки учасників мандрівки і 2) ті, що можуть виникну­ти через кліматичні, метеорологічні умови району походу або подоро­жі та рельєф місцевості.

Проте практика свідчить, що основними причинами нещасних випадків і травм є відсутність організованості й дисципліни в групі, чіткого та кваліфікованого керівництва й достатнього матеріально-технічного забезпечення багатоденних походів і подорожей. Причина­ми травматизму можуть також бути: незадовільна підготовка місць для проведення тренувальних занять, неправильний підбір споря­дження, одягу та взуття для туристського походу і подорожі.

Найчастіше травми і нещасні випадки трапляються на складних ділянках маршруту, підйомах, спусках, переправах. Найчастіше у туризмі трапляються такі травми: потертості, намулювання, мозолі, синяки, виви­хи, розтягнення зв’язок, відмороження, опіки, порізи, поранення, не­притомність, укуси комарів, шлунково-кишкові захворювання тощо.

Щоб запобігти потертості, намулюванню, появі мозолів на ногах, слід заздалегідь підібрати взуття й добре розносити його. Виявивши потертість або іншу травму ніг, насамперед усувають причину – пе­ревзуваються, припасовують взяття. Потім заклеюють місце пошко­дження лейкопластирем або накладають тугу пов’язку.

Учасникам зимового походу чи подорожі загрожує відмороження відкритих ділянок обличчя та кінцівок, особливо пальців рук і ніг. Часто до цього призводить неправильне користування одягом, пога­но підігнане спорядження, порушення режиму руху, відпочинку та харчування, відсутність контролю з боку керівника, незнання способів обігрівання під час руху та на привалах або нехтування ними, а та­кож недотримання профілактичних заходів.

Частою причиною відмороження ніг є тісне або зіпсоване під час сушіння взуття, а також надмірна кількість надягнених шкарпеток. Ноги відігрівають швидкою ходою або інтенсивними рухами. Мож­на вдатися до такого простого способу. Знявши лижі, спираються на палицю або якийсь предмет і енергійно розмахують ногою вперед – назад, 30 – таких рухів, як правило, відігрівають кінцівку. При цьо­му не можна роззуватися. На морозі послабте шнурки, закутайте ногу поверх черевика теплим одягом і виконуйте махові рухи. Якщо та­ким способом не вдалося зігріти ногу, слід негайно розбити табір і, вже в спальному мішку роззувши ногу, енергійно розтирати її рука­ми.

Якщо турист потрапив у воду, треба допомогти йому негайно переодягтися в сухе, енергійно розтерти тіло потерпілого, напоїти його гарячим чаєм або кавою і примусити активно рухатись на відкритому по­вітрі.

При замерзанні потерпілого треба якнайшвидше доставити в тепле приміщення, розтерти тіло спиртом, одягти в теплий одяг, напоїти гаря­чим чаєм або кавою. Помітивши ознаки ослаблення дихання, дати по­нюхати розчин аміаку, провести вентиляцію легень, потім дати ліки для стимуляції серцево-судинної системи.

Крім відморожень, учасників походу і подорожі підстерігає небезпека переломів, вивихів, опіків тощо. При переломах і вивихах за допомогою шини фіксують травмоване місце і негайно транспортують потерпілого до лікарні. Для вгамування болю йому дають таблетку анальгіну чи амідопірину.

При опіках біля вогнища вражену ділянку тіла змочу­ють слабким розчином калію перманганату чи таніну, потім на неї кладуть пов’язку з синтоміциновою емульсією чи пеніциліновою маззю.

Якщо ви сильно забилися чи розтягнули зв’язки, покладіть на враже­не місце холодний компрес, а другої доби – тепло і тугу пов’язку.

При ангінах, гострих респіраторних вірусних інфекціях, які супроводжуються незначним підвищенням температури, застосовують норсульфа­зол чи сульфадимезин (по 1 таблетці 4 рази на добу протягом 3 – 4 днів) і полощуть горло розчином перманганату калію, соди або солі. Якщо у хворого висока температура, його слід госпіталізувати.

Знати основи самоконтролю, гігієни, першої медичної допомоги й ті основні показники стану організму, які визначають його тренова­ність, має кожний, хто збирається в похід або подорож. Але при цьо­му треба завжди пам’ятати, що самоспостереження не може й не повинно заміняти лікарського контролю, воно – лише цінне й необ­хідне доповнення до нього. Тому слід періодично, а при виявленні яких-небудь порушень або відхилень від норми – негайно звертатися до лікаря. Тільки спеціаліст може робити відповідні висновки і вносити зміни в режим навчально-тренувального процесу, відпочинку та обсяг фізичних на­вантажень.

Дата добавления: 2014-01-11