Концепція використання інформаційних технологій для діагностики і поліпшення стану навколишнього середовища і здоров’я людини

Висновки

1. Системи екологічного управління є багатофункціональними системами і мають відповідні інформаційні системи, які, з одного боку, є підсистемами загальних інформаційних систем управління з об’єктами "неприродного управління" (виробничими, господарськими, соціальними тощо), але з іншого боку - це системи, що функціонують в екологічному інформаційному просторі з природними об’єктами управління або екологічної діяльності.

2. Надзвичайна унікальність і складність екологічного управління потребує застосування особливих інформаційних методологій: природно-кадастрових, еколого-господарських балансів територій, екологічного моніторингу, екологічного картографування, географічних інформаційних систем (ГІС-методологій), регіональних інформаційних систем.

3. Системо-утворювальною базою даних інформаційної системи та інформаційних методологій в екологічне законодавство.

4. Міжнародні вимоги до інформації як засобу прийняття рішень пов’язані з необхідністю зменшення міжсекторального і міжнародного інформаційних розривів та розширення обсягу наявної інформації і доступу до неї.

5. Державні кадастри (земельний, водний, лісовий, надровий, тваринного світу, рослинного світу, природних територій курортів, парникових газів, клімату, територій та об’єктів природно-заповідного фонду) забезпечують облікові дані, що надаються державними й регіональними інформаційними системами.

6. В стратегії збалансованого розвитку, гармонізації життєдіяльності суспільства у природному середовищі особливу інформативну роль відіграють еколого-господарські баланси територій у визначенні господарської (несучої) ємності природних об’єктів, територій для досягнення еколого-економічної збалансованості.

7. Оновлення і поповнення бази даних еколого-інформаційної системи здійснюється за допомогою екологічного моніторингу об’єктів управління засобами спостереження за їх станом, відображення динаміки змін, що відбувається з ними, та прогнозу розвитку ситуацій. Екомоніторинг відіграє роль своєрідного систематичного зворотного зв’язку в управлінні екологічними ситуаціями.

8. Державна система екологічного моніторингу обслуговує як державну, так інші (корпоративну, громадську, місцеву) системи екологічного управління. Тому доступ до моніторингової інформації має бути забезпечений усім верствам населення.

9. Накопичення просторової інформації про зміни природних територіальних і ландшафтних систем під техногенним впливом здійснюється за допомогою екологічного картографування, яке передбачає включення покомпонентних, індикаційних, оцінних, прогнозних та інших карт на електронних носіях.

10. Просторовий характер більшості екологічних аспектів природно-антропогенних систем, їх багатофакторність та значні обсяги оброблюваних даних зумовили необхідність автоматизації еколого-географічного картографування і застосуванням найновіших комп’ютерних технологій. Світовий досвід показав ефективність геоінформаційних систем і перспективність використання ГІС-технологій у багатьох сферах життєдіяльності суспільства. Ідея створення ГІС полягала в збагаченні арсеналу управлінських засобів прийняття рішень. У системах екологічного управління ГІС-технології знайшли таке практичне застосування: територіальне (регіональне) і басейнове управління, ведення кадастрів природних ресурсів, моніторинговий ГІС тощо.

Дата добавления: 2014-01-13