Організаційні методи

Відповідно до форм реалізації названі методи можуть бути поділені на: категоричні (імперативні), доручувальні, рекомендаційні та диспозитивні.

Категоричні методи характеризуються однозначністю приписів, в яких конкретно визначається поведінка об’єкта управління. Виконавцю не надається вибору: він зобов’язаний точно виконати те, що йому вказано суб’єктом управління. Разом з тим інколи вищий орган може розширити повноваження нижчої ланки, суворо визначаючи межі її дії та надаючи їй право по-своєму застосувати встановлені норми.

Доручувальні методи практикуються переважно в сфері взаємовідносин вищих органів з нижчими. Суб’єкт управління може доручити нижчій ланці виконання таких функцій, які не входять до компетенції останньої. На відміну від категоричних, доручувальні методи, приписуючи певні дії, не встановлюють порядку їх здійснення, вирішення того чи іншого питання може бути передане на розгляд виконавця.

Адміністративні методи рекомендаційного характеру реалізуються у такій формі, як поради об’єкту управління щодо доцільності тих чи інших його дій. При цьому об’єкту надається можливість самостійного вибору шляхів та способів виконання рекомендацій з урахуванням умов функціонування та фактичних обставин.

Диспозитивні адміністративні методи використовуються для надання керованим права за взаємним узгодженням самим визначати свої повноваження та обов’язки, пов’язані із здійсненням припису суб’єкта управління. Наприклад, на основі диспозитивного припису вищого органу внутрішніх справ нижчі підрозділи домовляються про спільні дії.

Разом з тим, якщо керівник надмірно захоплюється саме адміністративними методами, це може призвести до таких негативних явищ, як придушення ініціативи і підприємливості, позбавлення самостійності мислення, пасивне очікування вказівок замість оперативного реагування на зміну умов діяльності.

Під організаційними розуміються методи впливу на структурну побудову системи з метою надання їй властивостей налагодженого механізму, здатного функціонувати найбільш раціонально.

Організаційна структура системи органів внутрішніх справ – це, перш за все, склад відповідних підрозділів (служб), їх взаємозв’язки по "вертикалі" та "горизонталі". Її удосконалення передбачає забезпечення: відповідності організаційної структури основним функціям, які реалізуються системою, а також економічності апарату, його раціональної побудови. Організаційні методи є засобом досягнення такої мети. У процесі реалізації кожний з них перетворюється на певний напрям організаційної діяльності.

Можна виділити два основних напрями організаційного впливу на структуру апарату управління: якісний, тобто пов’язаний зі зміною змісту діяльності підрозділів, організацій; кількісний, тобто спрямований на визначення числа та штатної належності організацій та їх структурних ланок. Організаційна структура того чи іншого апарату управління залежить від ряду чинників, але перш за все – від виконуваних функцій.

Доведення структури системи до відповідності функціям, що реалізуються, – одне з центральних питань управління. Удосконалення структури розпочинається із з’ясування призначення діяльності системи в цілому та визначення специфічних функцій її ланок, способів зв’язку та взаємодії між ними. Зв’язок та залежність структури апарату від змісту його діяльності виявляються у тому, що зміна функцій обумовлює перебудову структури.

Однак, як і будь-яка форма, структура консервативна в тому розумінні, що не перебудовується одразу із змінами змісту діяльності. Тому в управлінні органами внутрішніх справ важливу роль відіграє постійне спостереження за тими чи іншими трансформаціями, щоб своєчасно внести структурні корективи. Отже, вплив на організаційну структуру є необхідним процесом, оскільки лише при її відповідності реальним умовам можна найбільш раціонально використовувати сили та засоби.

Важливим напрямом вдосконалення оргструктури є також розробка функціональних обов’язків різних категорій співробітників та пов’язане з цим визначення прав та відповідальності певних посадових осіб.

Раціональна побудова організаційної структури органів внутрішніх справ вимагає науково обґрунтованих нормативів штатної чисельності апаратів та служб, оптимізованих норм керованості, доцільного співвідношення різних категорій співробітників. Оптимізація штатів апарату управління може здійснюватись шляхом об’єктивно обґрунтованого визначення мінімально необхідної чисельності особового складу, здатного забезпечити в повному обсязі якісне виконання покладених на нього функцій. Розрахунки штатної чисельності повинні здійснюватись на основі досвіду передових підрозділів та співробітників, враховувати прогресивні напрями вдосконалення їх роботи – завдяки впровадженню ефективних технічних засобів та науковій організації праці.

Таким чином, удосконалення структури, розробка обґрунтованих норм штатної чисельності та керованості, рівномірний та пропорційний розподіл сил та засобів – постійного організаційного впливу на систему управління органів внутрішніх справ, що здійснюється з урахуванням змін оперативної обстановки, досягнень науки та техніки.

Дата добавления: 2014-01-13