Характеристика зорового аналізатора

Психофізіологічна характеристика процесу прийому інформації

Л е к ц і я 3

Тема4: Приймання інформації оператором (2 год.)

1. Психофізіологічна характеристика процесу прийому інформації.

2. Енергетичні та інформаційні характеристики зорового аналізатору.

3. Просторові і часові характеристики зорового аналізатору.

4. Характеристики слухового аналізатору.

5. Характеристики тактильного аналізатору оператора.

6. Сприйняття мовних повідомлень та взаємодія аналізаторів.

Приймання інформації людиною-оператором необхідно розглядати як процес формування перцептивного образу, тобто суб'єктивного відображення у свідомості людини властивостей об'єкта, що на неї діє. Психологічні дослідження розкрили структуру цього процесу, який складається зі стадій знаходження, розрізнення, впізнання. До того ж виділяють стадії становлення просторових компонентів самого перцептивного образу: виявлення об'єкта в просторі та оцінка його загальних пропорцій, відображення різких зсувів кривизни, глобально-адекватне відображення форми та стадія досягнення цілковитої адекватності об'єкта.

Фізіологічною основою формування перцептивного образу є робота аналізаторів, котрі складаються з трьох основних частин: рецептора, провідних нервових шляхів та центральної частини кори головного мозку. Між рецептором і мозком існує прямий та зворотній зв'язок, тобто рецептор виконує функції як кодування, так і декодування інформації.

У психології виділяють такі загальні характеристики аналізаторів:

· чутливість;

· адаптивність;

· вибірковість.

Чутливість основних аналізаторів до дії фізичних та хімічних подразників характеризується абсолютним, диференціальним та оперативними порогами.

Абсолютна чутливість – це величина, обернено пропорційна нижньому абсолютному порогові. Диференціальний поріг характеризується мінімальними відмінностями відчуттів при відображенні інтенсивності двох подразників. Оперативний поріг – мінімальна розбіжність сигналів, за якої швидкість і точність розрізнення є максимальними.

Адаптивність визначається можливостями зміни чутливості аналізатора при змінах умов його роботи (через самоналаштування).

Вибірковість аналізатора виявляється у виборі певних подразників з усіх, що діють на той момент. Завдяки цьому є можливість формування адекватних відчуттів, що забезпечують досить високу стійкість до перешкод.

Найбільша кількість інформації (близько 90 %) передається через зоровий аналізатор, адекватними подразниками для якого є світлова енергія, а рецептором — око. Зір дає змогу сприймати форму, яскравість, колір і рух об'єктів. Можливості зорового аналізатора визначаються його енергетичними, просторовими, часовими та інформаційними характеристиками (рис. 1).

Рис. 1. характеристики зорового аналізатора

Енергетичні характеристики зорового аналізатора визначаються інтенсивністю сигналів, або яскравістю. Об'єкт краще виглядатиме або сприйматиметься, якщо він випромінюватиме певну кількість світла, тобто матиме певну яскравість. Контрастність між об'єктом і фоном теж зумовлює ефективність приймання інформації оператором. Засліплююча яскравість. Оператор сприймає інформацію різної інтенсивності, однак сигнали значної яскравості можуть спричинити осліплення. Відносна видимість. Око людини сприймає електромаг¬нітні хвилі діапазону 380...760 нм (нанометр). Але очі людини мають різну чутливість до різних хвиль. Найбільша чутливість — до хвиль в діапазоні 500...600 нм. Це — жовто-зелений колір.

Інформаційні характеристики зорового аналізатора зумовлені пропускною здатністю, що визначає кількість інформації, яку може сприйняти аналізатор за одиницю часу.

Якщо зоровий аналізатор уявити каналом зв'язку, котрий складається з ділянок різної пропускної здатності, то найбільша пропускна здатність — 5,6 х 109 біт буде на рівні фоторецепторів (сітківки) ока, на рівні кори — 20...70 біт, а для діяльності в цілому (прийняття рішень та виконання керуючих дій людини) — 2...4 біти. Тому зоровий аналізатор порівнюють з інформаційною «лійкою» — на вході має місце значна кількість інформації, яка поступово зменшується, досягаючи рівня прийняття рішення або рівня реакції.

Просторові характеристики зорового аналізатора залежать від гостроти зору, поля зору і обсягу сприймання. Гострота зору характеризується властивістю ока розрізнювати дрібні деталі об'єкта. Вона визначається величиною, еквівалентною тому мінімальному розмірові об'єкта, за якого він розрізнюється оком.

Нормальним вважається зір, при якому людина розрізнює об'єкти величиною 1’, що є одиницею гостроти зору, котра залежить від рівня освітлення об'єкта, відстані до нього та його положення відносно спостерігача.

Так, наприклад, якщо розглядати об'єкт під кутом 10°, гострота зору буде в 10 разів менша, а під кутом 30° — у 23 рази менша, ніж коли цей об'єкт знаходиться прямо перед спостерігачем.

Поле зору умовно поділяють на три зони:

- центральне поле = 4°, де повніше розрізняються всі деталі об'єкта;

- поле ясного бачення ~ 30°...35°, де не розрізняються малі деталі об'єкта;

- периферійне поле = 75°...90°, в якому об'єкт тільки виявляється, але не розпізнається.

Об'єкти, що перебувають у периферійній зоні, можуть бути переміщені в іншу зону при простому повороті голови або русі очей.

Обсяг сприймання характеризується кількістю об'єктів, які охоплює людина за одну фіксацію ока, тобто за симультанного сприймання. Доведено, що за одну фіксацію людина може охопити 4—8 не пов'язаних між собою об'єктів.

Часові характеристики зорового аналізатора визначаються часом та його складовими, необхідними для виникнення зорового відчуття і сприймання потрібної інформації в певних умовах роботи оператора.

Латентний період – це час до виникнення відчуття з початку подавання сигналу. Залежить він від потужності подразника, його значущості, складності роботи і віку оператора, його індивідуально-типологічних характеристик. У середньому для людини він становить 150...240 млс.

Після закінчення дії подразника зорове відчуття зникає не одразу, а поступово «згасає» за період, який дістав назву періоду інерції відчуття. Критична частота мерехтіння (КЧМ) – це частота, за якої відбувається злиття поточних образів подразників у єдиний образ об'єкта, тобто окремі проблиски сигналу сприймаються сукупно. Час адаптації. Чутливість зорового аналізатора може змінюватися в 10х разів. Є дві форми адаптації:

- темнова, при переході від світла до темряви;

- світлова, при переході від темряви до світла.

Тривалість інформаційного пошуку. Значну роль у процесі сприймання сигналу та об'єктів відіграють рухи очей. Це дає змогу розглядати сприймання як дію, спрямовану на пошук джерела сигналу та обстеження об'єкта для побудови його образу.

Рухи очей поділяються на дві групи:

- пошукові, настановчі;

- гностичні, пізнавальні.

За допомогою пошукових рухів очей оператор віднаходить необхідний об'єкт або задану його ознаку, переводить об'єкт у потрібне поле зору (ясного бачення або центральне).

Гностичні (пізнавальні) рухи очей беруть участь в обстеженні об'єкта, розрізненні необхідних деталей, ознак, його впізнанні.

Дата добавления: 2014-01-11